Блог | Трикстеры тоже влюбляются

Название/автор: Безумный день, или Свадьба Фигаро/Пьер-Огюстен Бомарше

Национальный драматический театр им. И. Франко

Режиссер: Юрий Одинокий

Далее текст на языке оригинала

Популярність театру Франка доведена тим, що квитки потрібно брати заздалегідь за місяці. Та кожен день очікування виправдовує себе. "Весілля Фігаро" (в постановці Юрія Одинокого) - це Франко на максималках: зірковий склад, оригінальні образи та масштабні декорації. Як результат - щирі овації залу. Перевірена століттями комедія, яку франківці довели до еталонної..Дослідники феномену "трикстера" - крутія, шахрая, авантюриста - вважають, що цей архетип потрібен суспільству як тестувальник міці закону та моралі. Наскільки дієві правила та домовленості в суспільстві? Як їх можна обійти, формально не порушуючи?

Трикстер популярний в культурі, оскільки кожен хоче вийти за кордони дозволеного та, обхитривши всіх, зірвати куш. Але не кожен має сміливість перевірити на власній шкірі суворість суспільного обурення. Безпечніше зіставляти себе з хитруном як читач чи глядач. Саме тому так популярні крутійські історії про Одіссея, Локі, Хаджу Насреддіна чи Остапа Бендера. Не дивно, що Бомарше створив власного трикстера Фігаро ще за два століття до виникнення самого терміну "трикстер".

Витонченість Бомарше, що у "Шаленому дні, або Весіллі Фігаро" він схрестив шляхи трьох трикстерів: пройдисвіта Фігаро (Остап Ступка), досвідченого в авантюрах Графа (Олексій Богданович) та пажа-початківця Керубіно (Олександр Печериця). Фігаро бажає одруження з Сюзанною (Наталія Ярошенко) та придане Графа. Сам Граф мріє скористатися правом першої шлюбної ночі з Сюзанною. А паж Керубіно, через вік, бажає жіночих пестощів: понад усе Графині (Тетяна Олексенко-Жирко), але згоден на поцілунки й Сюзанни або її племінниці Фаншетти (Анастасія Добриніна). Кожен з трикстерів має власні плани, які протирічать намірам інших. Тому ситуація змінюється непередбачувано, ніби малюнок в калейдоскопі. Завдяки цьому створюється - хоч і комедійна - інтрига рівня Шекспіра.

Переповідати всі нитки, якими зв’язане полотно п’єси, беззмістовно, як переказувати "Карти, гроші, два стволи" Гая Річі. Треба йти та дивитись. Тим більше Бомарше розбирає не тільки кумедні наслідки крутійства, а й показує, як ці ідеї зароджуються та виправдовуються у головах авантюристів. Франківці залишили й текст, й дух п’єси незмінними, а самовиправдувальні монологи хитрунів звучать досі актуально.

Звісно, як досвідчений драматург та геній театру, Бомарше пам’ятав, що люди приходять на гру акторів. У п’єсі знайдеться місце, щоб розгулятись кожному лицедію й продемонструвати талант. Не тільки поважному, але підступному Графу чи нахабному хтивцю Керубіно. А й витонченій Графині, енергійній Сюзанні чи вольовій Марселіні (Ірина Дорошенко). Мають у виставі власну "хвилину слави" не тільки особистий ворог Фігаро доктор Бартоло (Анатолій Гнатюк) чи недолугий суддя Брідуазон (Олег Стальчук), а й суддівський помічник (Володимир Ніколаєнко) чи садівник Антоніо (Сергій Калантай). Досить вдало розширено образ вчителя музики Базиля (Арсеній Тимошенко). А на пристрасну іспанську підтанцьовку тут виводять висхідних зірок як Кароліна Мруга чи Марина Дадалева.

Заслуговує окремої похвали образ Фігаро. Не даремно Бомарше зробив обмовку, що ця роль "надасть честі талантові будь-якого актора, який зумів би вхопити її численні відтінки і зміг би піднестися до повного осягнення цього образу". А Остап Ступка трикстер як за акторським амплуа, так і по життю. Фігаро на сцені виглядає більш ніж органічно, йому віриш. Тому й витівки Остапа викликали неодноразовий регіт в залі. А сцена демонстрації володіння англійською поклала глядачів на лопатки. God damn it!

Для глядача, що вихований на "Просто Маріях" та "Багатіях, що плачуть", деякі повороти сюжету здадуться наївними. Але ці твісти були придумані ще до нашого народження й обкатані на мільйонах глядачів. Все ж "Весілля Фігаро" - це легка комедія, і нічого дивного, якщо глядач розгадає деякі сюжетні ходи раніше, ніж вони відбудуться на сцені. В цьому теж є своє задоволення.

Магія мистецтва в тому, щоб переносити людей в місця, де вони ніколи не будуть. В Помпеї, що палають, з полотен Рєпіна, у хиткі піски з роману Кабо Абе чи в буквально сколочену на сцені театру Франка Іспанію. Франківці роблять все можливе, щоб занурення було повним та глибоким. І глядач мав змогу залишити на три години всі проблеми та біди поза залою. Мав змогу щиро порадіти та поспівчувати трьом трикстерам, що змагаються - без стида та сорому - за жіноче тепло всіма наявними в арсеналі методами.

На жаль, щоб потрапити на це "шалене весілля" потрібно запланувати похід завчасно, можливо, за декілька місяців. Але "Весілля Фігаро" настільки добротна та вражаюча вистава, що кожен день очікування буде вартий того.