Блог | Вши как визитка ОРДЛО: что принес "русский мир" на Донбасс

Очень тяжело писать об ОРДЛО. Это для кого просто информация, просто новости, просто город, который они никогда не видели, просто люди, с которыми их ничего не связывает. Читать такие новости как смотреть кино. Что-то нравится, что-то раздражает, вызывает гнев, что-то эмпатию, что-то недоверие, мол, так же не бывает, так не могут жить люди.

Далее текст на языке оригинала

Для нас, хто жив там, кожна новина з ОРДЛО травмуюча, бо це як спостерігати смерть свого краю он-лайн. Повільну, страшну смерть. Бо усі ці розбиті вікна, занедбані та завалені сміття міста, спустошені села, розірвані мінами поля – це смерть, як і деградація тих, хто живе там.

За ці роки окупації рівень деградації суспільства в ОРДЛО досяг апогею. Я пишу про це постійно, бо це дуже важко. Жінки, які народжують від бурятів, тільки щоб отримати шанс на якусь виплату чи гуманітарку, діти, які хворі сифілісом, бо продають себе за їжу та наркотики, абсолютна тотальна безграмотність підлітків та тих, сто став дорослим за ці 10 років, сміття на вулицях, сміття у людях, це страшно.

Частіше за все ті, хто разом зі мною спостерігає за життям мешканців ОРДЛО, жахаються таких новин та кажуть – так не буває!

Так не можуть жити люди! – кажуть вони.

Ні, можуть! Хоча я не знаю, чи люди це, що дозволили собі так деградувати. Але для мене найстрашніше у цій історії – те, що вона б могла трапитися будь-де, а не тільки в ОРДЛО.

На росії такі історії банальність, повсякденність. В ОРДЛО з моменту окупації цих випадків стає все більше й більше. В Україні ці шокуючи випадки, на жаль, теж ще трапляються. Й ми маємо зробити усе, щоб ці історії зникли, як усі ганебні прояви радянщини.

Поясню, у Свердловську (ОРЛО), окуповане місто в Луганській області, яке після деокупації має назву Довжанськ, епідемія вошей.

Воші, таргани, сифіліс, туберкульоз, СНІД та інші соціальні хвороби прийшли сюди разом з руськими миром, з триколорами, мріями пожити по-руськи.

За часи окупації соціального дна, соціальної та моральної деградації досягло дуже багато людей.

Причини різне, але здебільшого це бажання жити за рахунок допомоги, не працювати, мародери ти, пиячити, народжувати заради виплат. Звісно є вплинуло на зниження соціального рівня мешканців ОРДЛО й безробіття, але здебільшого це не відсутність роботи, а не бажання робити.

У 2014-му році носії ідей руського миру обіцяли містянам легке збагачення: сьогодні ти вибираєш росію, завтра ти стаєш багатим, щасливим й тобі для цього не треба нічого робити. Як у казці. Сидиш на печі, а щука тобі гроші носить, підлогу миє, а самобранка на стіл накриває.

Тому за легкими грошами люди пішли у "народное ополчение", тобто грабувати та вбивати.

За 10 років окупації цей край так й не став взірцем моралі, розвитку та зростання економіки. Навпаки, люди збідніли, люди здуріли, люди деградували до рівня печерної істоти. Не усі, звісно ж, не усі.

По усьому світові є таки деградовані елементи, асоціальні, які не можуть себе обслуговувати, живуть у купах сміття. Але здебільшого ці асоціальні елементи є винятком, який не складає загальної картини, щоб стати візитівкою міста чи країни. Ці люди навіть не відсоток, від суспільства. В ОРДЛО та росії так живе понад 35% населення й цей відсоток зростає.

Можна бути бідним, але чистим, щоб у хаті прибрано, речі випрані. Бідність й асоціальність не одне й теж саме. Я бачила багато бідних, але охайних людей й до війни, й під час війни.

Для мешканців ОРДЛО війна стала стимулятором саме для деградації. Я не розумію чому.

Ні, звісно ж, зрозуміло, там, де через дії окупантів немає світла, води, де люди стали заручниками й не вони за власним бажанням не можуть мати умови для гігієни чи нормального людського життя, там все дуже погано. Й серце рветься, коли дивишся на колись гарні, затишні міста, де тепер ні води, ні роботи, ні їжі, бо їх захопили й зруйнували росіяни.

Але ми ведемо мову за тилове місто, яке вже давно не чує вибухів. То деградація та зростання люмпену відбувається шаленими темпами й там, де є робота, тепло, працюють лікарні, школи, аптеки.

Ну, з водою та світлом в ОРДЛО усюди халепа, бо ж керують "вправні" менеджери-колаборанти, які вже мають статки доларових мільйонерів. Але зрештою, в цих містах ще є життя, ознаки цивілізації, працюють шахти, не багато, але ж є, працюють лікарні, аптеки та люди отримують гуманітарну допомогу та різні соціальні виплати.

Насправді в ОРДЛО не все так погано, працюють ресторани, магазини. Якщо розглянути ОРДЛО з точки зору фінансів, то гарно живуть кілька категорій: чиновники (ну, це зрозуміло), військові, лікарі, міліціянти, вчителі, пенсіонери, багатодітні, шахтарі, підприємці. Але деградація все одно настільки сильна, що її видно неозброєним оком, бо чомусь за ось цим "гарно живемо", на вулицях здебільшого бідних, погано вдягнених, неохайних людей.

На вулицях багато сміття, біля якого постійно копошаться люди, яких прийнято називати "бомж", але ці люди мають де жити, просто шукають якісь речі, які ще можна взяти в ужиток.

Інфекційні та венеричні хвороби, паразити, тобто таргани та воші, які стали візитівкою ОРДЛО, ставлять хрест на будь яких спробах довести, що жити там можна та люди живуть гарно.

Бо будь-яка багатоповерхівка чи приватний сектор ОРДЛО – це сміття та сморід, таргани та воші. Будь-яка родина, яка гарно заробляє по міркам ОРДЛО, – це все одно воші та венеричні хвороби.

Воші в ОРДЛО стали настільки звичайним явищем, що на їх наявність навіть перестали перевіряти школярів та дітей у дитсадках, бо вони є у всіх. То зобов’язання хоч якось боротися з цією халепою покладено на батьків. Кожна родина дбає про себе, як може.

Ось одна з родин міста Свердловськ, яка є фактично збірним соціальним "портретом" пересічного свердловчанина – багатодітна, військовий, не працюють, живуть на виплати – вирішила боротися з вошами на дітях цікавими засобами "гігієни". Вони облили чи, як вони кажуть, намазали 11 дівчинку бензином.

Дитина спалахнула. Й ось з огляду на 70% опіків усього тіла, то таке враження, що ту дитину просто купали у бензині, а потім підпалили, а не "загорілася біля пічки". Нині дитина у комі.

Багатодітна родина, де купа дітей від різних батьків, а батько та мати виглядають, як 80-річні старці, живе у купі сміття, смороду, бо ж руський мир, путін на стіні, то це скрепи, які притаманні саме цьому підвидові, який плодиться зі швидкістю тарганів по ОРДЛО та росії.

Чоловік воював, пішов на війну добровільно, бо ж гроші гарні та можна намародерити. Щось не склалося, зі збагаченням на війні, то повернувся додому, коли це ще було можливим до загальної мобілізації й "працював", тобто десь підробляв. Мати народжувала й не працювала. Бо ж не царське це діло, путін платить на дітей, навіщо працювати. У день, коли сталася трагедія, Олександр, так звуть "батька", помітив у дочки паразитів і не вигадав нічого кращого, ніж обробити голову старим дідівським методом, бо ж "найкраща у світі радянська освіта ПТУ", бо ж скрепи, руський мир й усе таке. Процедуру проводили на кухні біля вугільної печі. Буквально за кілька хвилин батьки почули крики — у доньки спалахнула голова.

Тут батьки брешуть, аж гай шумить, бо якби це відбулося на очах, то опіки були б не по усій дитини, а лише голови, обличчя чи плечей.

Гасили дитину довго, горіла дитина довго. Бо ж скоріше за все пили й не звертали уваги. Зрештою змогли загасити та викликати "швидку". Дівчинку у важкому стані відвезли спочатку до Луганська, а за кілька днів перевели до ростовської лікарні, бо у Луганську відсутні засоби лікування людей з такими опіками, а ось до війни тут були кисневі ліжка, в яких лікували шахтарів з великими опіками.

Батьки жодного разу не відвідали дитину ні у Луганську, ні у Ростові. За словами матері Світлани, вони не можуть виїхати через проблеми із документами. Але тримають зв’язок із лікарями по телефону — поки що, кажуть, прогнози невтішні, скоріше за все дитина помре, бо є ще виснаженість дитині, анемія, запалення легень, відмовляють нирки.

Що цікаво, з ОРДЛО, щоб виїхати до Ростова, не потрібні якісь спеціальні документи, можна виїхати, як за паспортом громадянина України, так й за "паспортом громадянина республіки" чи за російським паспортом.

То при обговоренні сюжету про трагедію, містяни зауважили на постійну брехню родини "героя- ополченца".

Усі діти цієї родини знаходяться у жахливому стані. Мати знову вагітна, бо ж виплати на дітей підняли. Це ще цікавий факт, бо ж виплати ця родина отримує, то має документи, без "паспорту громадянина республіки" жодні виплати в ОРДЛДО не виплачують.

Хата, де живуть ці "герої", знову ж у притаманному росіянам дусі: сміття, сміття, сміття, відсутність комунальних комунікацій, ремонту, яких засобів гігієни. Такі хати можна побачити у будь якому сюжеті про росію. Саме з таких родин найбільше тих, хто добровільно йде воювати проти України, як з росії так й з ОРДЛО.

Нагадаю, що діти в окупації є заручниками.

Нагадаю, що діти на росії та в ОРДЛО є ресурсом для заробітку. Їх народжують заради отримання виплат, їх продають у сексуальне рабство, вони працюють на шахтах та у полі, їх продають, як донорів органів.

Діти в ОРДЛО не тільки заручники тільки окупантів, війни, а й ось цих дорослих, "ополченців", деградантів, які знищують усе живе навколо себе.

Ось ці ознаки деградації, які росія привнесла на Донбас, це успіх окупації, бо зрештою усе це призводить до знищення людей.

Усі, хто є прибічниками руського миру, любителі росії, срср, комунізму ось так й живуть, серед сміття, тарганів, смороду, запевняючи себе, що це нормальне життя й усі мають так жити, що є світ, де усе ще гірше. Ці люди не мають ні поваги до себе, ні поваги до інших.

На самій росії це розповсюджене явище, люмпенізація суспільства та деградація, бо це потрібно путіну, бо ж саме цей клас суспільства дає "м,ясо", тобто ресурс для війни.

Будь які ознаки ось цих явищ, ми маємо викорінювати. Бо люмпенізація країни призводить до погіршання соціальної екології, тобто спотворює суспільство, яке дуже швидко деградує за наявності критичної більшості людей, які прагнуть простого мислення та простого життя.

Окупанти та й колаборанти хочуть показати ОРДЛО, як "здесь жить можна", але це виглядає, як цукерка у гарній обгортці, яка поїдена мишами, хробаками та вже прогіркла через неякісні інгредієнти.

Дуже шкода цих дітей. Народитися у гетто, щоб усе коротке життя жити у таких страшних умовах й так страшно загинути. А гине дітей в ОРДЛО багато. Хвороби, побиття, домашнє насильство, зґвалтування, байдужість дорослих, деповські методи лікування та виховання… Усе це не має зайти до нас. Усе це має зникнути в нас.

Й, повірте, це дуже важко розповідати вам ці новини. Але я маю. Маю, щоб застерегти – росія вбиває!