Українці, росіяни, білоруси: більше не брати

Гості ОБОЗу спростували міф про братів-слов’я

Традиційно вважалося, що українців, росіян та білорусів об’єднує щось більше, ніж спільні кордони. Йдеться про певний вид ідентичності – слов’янської. Аксіома, що майже стала частиною підсвідомості, звучить приблизно так: люди, що живуть на території України, Росії та Білорусі – не просто сусіди, а брати-слов’яни.

Підтвердити або спростувати факт наявності такого утворення, як слов’янство, "Обозреватель" попросив експерта Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталію Беліцер, правозахисника, члена Комісії людських та громадянських прав Світового конгресу українців Володимира Богайчука та економічного експерта, члена центрального проводу Української Народної партії Бориса Кушнірука.

"Обозреватель": Чи можна сьогодні говорити, що українців, росіян і білорусів об’єднує щось більше, ніж спільні кордони і спільна історія?

Наталія Беліцер: На мій погляд, вже не можна, оскільки таких основоположних критеріїв, як інтереси, устремління, як державні, так і народні, а також цінності стають все більш і більш відмінними. Тобто це вже міфологема про якусь особливу спільність східнослов’янських народів. Це вже не відповідає реаліям сьогодення.

Слов’янська єдність чи якась євразійська ідентичність – це абсолютно штучний конструкт, який не має надійного підґрунтя ані в історії, ані в сучасності.

Володимир Богайчук: В цій темі про спільні корені, про спільну колиску є багато суперечливих і взагалі неприйнятних моментів з точки зору сучасної науки. Росіяни – це фактично угрофіни. А новгородців, які були дійсно слов’янами, вони винищили ще у 15-16 столітті. Зараз з’явилося багато наукової інформації, зокрема, дослідження генетиків. Це дуже великий матеріал для того, щоб зрозуміти, хто є "брати", а хто ні. Але однозначно, що говорити про якусь спільну колиску братніх народів не коректно.

Борис Кушнірук: Для мене ця тема виглядає не стільки міфологемою, скільки суто пострадянським явищем, тому що ніде в світі ви, мабуть, нічого подібного не знайдете. Ми живемо в 21 столітті. Давайте ще пошукаємо коріння у часи дофеодального періоду. Після того вже такі зміни відбувалися! Після племен формувалися перші держави, на базі цього формувалися певні традиції, релігії, мови, суттєві відмінності характеру і поведінки. Сьогодні є нові принципи розуміння того, що є держава, що є нація, що таке їхні інтереси.

Володимир Богайчук: Як би там не було, але саме завдяки цим штампам нас затягують у Митний союз. Причому мотивуючи не тільки економічною стороною, а й історичною і етнічною. Тому всі крапки над "і" треба поставити і, до речі, пригадати митну історію, яка була у нас з росіянами у 17-18 століттях. Коли місцевих підприємців Росія задушила саме за допомогою митної системи: полтавським, київським, чернігівським гендлярам доводилось їхати в Європу через Архангельськ, тому що було тільки дві митниці: в Архангельську і Прибалтиці.

Борис Кушнірук: Є сучасна система стосунків, є сучасна ситуація, є сучасні інтереси. Митні інтереси України абсолютно відмінні від того, що є в Росії. Тому потрібно говорити про сучасність. Чим більше ми будемо говорити про сучасний стан європейської, світової, української економіки, тим менше залишиться цього пафосу навколо історичних перипетій – позитивних і негативних.

Володимир Богайчук: Сучасні розвиток стосунків визначають ті самі люди з тією самою ідеологією, яка була сто, двісті, триста і більше років тому.

Наталія Беліцер: Я погоджуюсь з колегами, що інтереси не просто різні, а й протилежні. Тому до цього треба шукати прагматичні підходи, тверезі, а не емоційні. Як пошуки виходу з реальним захистом національних інтересів на всіх рівнях – починаючи від президента, уряду, до громадянського суспільства, політичних партій і т.ін.

Всі економісти довели, що вступ до Митного союзу був би колосальним програшем для України і в економічному, і в політичному, і в геополітичному сенсі. Я думаю, український бізнес дибки стане, але не допустить цього Митного союзу, при тому, що тривають дуже напружені, дуже інтенсивні і не такі вже й безуспішні переговори з Євросоюзом про зону вільної торгівлі.

Фактично Україні ставлять ультиматум: або ми, Росія, або вони, ЄС. І це найсерйозніша загроза. Чи витримають цей тиск ті, хто на верхівці влади? Бо не розуміти, які ризики і загрози, вже не може ніхто.

"Обозреватель": Більшою частиною ми говоримо про політичні і економічні аспекти співіснування. Але за роки існування Радянського Союзу утворилися певні родинні зв’язки між українцями, білорусами, росіянами. Чи не є це підставою говорити про певну єдність на рівні народів?

Борис Кушнірук: Україна не проти того, щоб відбувався вільний рух людей. Але питання про абсолютно інший вимір того, що є Митний союз і чим він відрізняється від зони вільної торгівлі. Митний союз визначає митну територію, за межами якої існує інша система мита. Це проблема політичного залякування: якщо ви підете, то ми вас відріжемо, тоді постраждають ваші сім’ї і родинні зв’язки.

Наталія Беліцер: Мабуть, тема Митного союзу, газової труби і інші настільки поглинають увагу, що не дають змоги відповісти на пряме запитання. Я думаю, вас цікавить те, наскільки може сприяти такому союзу велика кількість міжентічних шлюбів, родинні зв’язки і т.ін. Я до цього ставлюся дуже спокійно і раджу іншим, оскільки йдеться в принципі не про факт того, що українець одружився на росіянці чи білоруска вийшла заміж за українця. Це проблема поступового формування громадянської нації. В такому разі сам факт шлюбу між представниками різних народів виявляється не таким вже потужним чинником формування, ніж інші.

На мій погляд, чинник укладання змішаних шлюбів, нащадків не є в жодному разі підставою для того, щоб розглядати це як підґрунтя для укладання політичних чи економічних союзів.

Володимир Богайчук: Якщо говорити про сімейні стосунки – для декого це може бути актуально, але через одне-два покоління, максимум три, все це стихне. Але тема родства може існувати завжди. І тут була б цікавою інформація російських генетиків щодо українців і їхніх родичів. Цікаві дані: по материнській лінії в цілому українські гени дуже близькі до загальноєвропейських і до східних. Але батьківські гени – це переважно східна Європа і Середня Азія. 5% українців мають той самий батьківський ген, що і якути. Давайте об’єднаємося з якутами!

Сімейні зв’язки, я думаю, тут не проходять. Повинна існувати суто політична та економічна вигода, а хто за кого вийшов заміж – то вже справа десята.

Читач сайту "Обозреватель": А почему забыли поляков и остальных словян? Почему такое избирательное братание? Почему не берутся в братья поляки, словаки, болгары, хорваты, сербы, наконец?

Наталія Беліцер: Тому що це потужна складова міфологеми, що нас об’єднує саме з білорусами і росіянами. Оскільки, якщо визнати більш широкий пласт слов’ян історично, культурно і мовно, тоді всі ті політичні маніпуляції не просто розмиваються, а щезають. Тому, як правило, до цієї єдності додають не просто "східні" слов’яни, а ще й "православні", що робить такий собі психологічний кордончик від інших слов’ян.

"Обозреватель": І щодо "православних слов’ян". Ви знаєте про ідею "Русского мира", озвучена Патріархом Кирилом. Це є спробою відновити ту міфічну слов’янську єдність?

Наталія Беліцер: Спроби, намагання, дуже сильне бажання і ресурси для цього, безсумнівно, є. Інша справа, наскільки успішними є такі спроби. Я дуже давно і прискіпливо займаюся проблемами Криму, де, начебто, є усі сприятливі для цього "Русского мира" умови. І хочу вас запевнити, що представники слов’янської більшості Криму стверджують, що ця ідея в Криму фактично провалилася.

Політичні маніпуляції і спекуляції стають очевидними навіть тим, над ким намагаються ставити ці експерименти. […] Патріарх Кирил продемонстрував повну неготовність до будь-якого діалогу і будь-яких поступок.

Борис Кушнірук: Цей міф не має перспектив, тому що він не має привабливості. Не існує того, що може приваблювати до цього "Русского мира" інші народи. Єдине, що можна запропонувати – "а у нас дешевий газ. А у вас?"

"Обозреватель": Ви берете до уваги економічні критерії, але аудиторія Патріарха Кирила – православні християни, які належать до Московського Патріархату. Таких багато в Україні.

Борис Кушнірук: Функціонування демократичного суспільства формує навіть релігійне середовище Московського Патріархату в Україні. Воно сформувало потужне середовище тих кліриків, які мислять доволі відмінно від того, що вимовляє російський варіант цієї ж самої православної церкви МП.

Володимир Богайчук: Перспективи "Русского мира" залежать, в першу чергу, від економічної і військової могутності Росії і від гнучкості в тактико-стратегічних реалізаціях цієї мети.