Блог | 500 дней войны: Украина совершила удивительный прорыв в геополитике

500 дней войны: если глазами вгрызаться в карты боевых действий, то иногда можно отчаяться, поверив некоторым "оракулам" Запада: они твердят одно и тоже: контрнаступление Украины медленнее, чем ожидалось, а оборонные приготовления р*сни оказались успешнее, чем считалось. Но это не так…

Далее текст на языке оригинала.

До масштабного вторгнення бункерний дід ще звався Путіним, одні його боялися, інші – поклонялися та залюбки приймали енергетичні подачки з його рук. Сьогодні фюрер – лауреат гаазької повістки до міжнародного кримінального суду, а російська федерастія втратила на газових та нафтових контрактах в ЄС сотні $ млрд. Путін, наче дід у казочці "Колобок", ще може замести по засіках, але то вже залишки колишньої розкоші.

Десь з осені минулого року цивілізований світ спершу декларував, що фюрер і р*сня не повинні перемогти Україну. А пізніше навіть зголосилися докласти всіх зусиль, аби руками українців втопити рашизм у російському болоті. І це вже "Бінго". Бо пригадайте, як 400-500 днів тому всі вони, ніби з переляку, казали про ризик втягування їх країн стороною конфлікту. Лякало все: від передачі ППО та танків до введення жорстких санкцій щодо неадекватного лідера р*сні. Тут уже не складно сформулювати #перше_правило_геополітики: якщо у психопата в руках ядерна зброя, це автоматично зцілює його до рівня політично дієздатного, тобто – недоторканного.

ЗСУ не можна звинувачувати в повільному контрнаступі, бо головною проблемою Сил Оборони була відсутність техніки та боєкомплекту до нього. Якби усі ці модні західні мілітарні девайси зʼявилися в Україні минулої осені, то українські підрозділи давно вже виконали б свої планові задачі: виперли р*сню на кордони 1991 року. Бо що відбулося у Московії за останній рік: за цей час московити сформували ще одну армію, яка оснащена, організована, і забезпечена мінімально потрібною кількістю техніки та БК. Ще торік 90% бронетанкових заводів федерастів перебували в стані банкрутства, а підбиті на українському фронті танки доправлятися на Урал для відновлення. В жовтні московитський уряд перебував свій ВПК, що дозволило краще забезпечувати російські підрозділи бронею. Через сірі схеми відновлено постачання електроніки, і тепер рашисти мають змогу виготовляти 100, за іншими – 250 ракет дальнього радіуса. Ось така от "нехитра" ціна західній нерішучості.

Захід уже починає розуміти, що ядерна зброя не сильно нормалізує неадеквата, і думає про транзит влади в Московії. Але тут знову проявляються традиційні вагання: позбутися фюрера одразу, чи скидати частинами:) А що скаже Китай?

Західні розвідки натякають, що намагаються "розписати" з Пекіном спільний план транзиту влади в кремлі, без ризиків розпаду РФ й утворення декількох десятків маленьких ядерних республік. Під словом "транзит" я маю на увазі заміну Путіна на іншого ушльопка, але лояльного Пекіну та Вашингтону. І "прігожинські вибрики" варто розглядати як перше попередження цього прекрасного тандему кремлівському владиці.

Лідери демократичного світу вже нарешті зрозуміли, що їм час створювати нову доктрину міжнародної безпеки. І Україна буде вписана в неї великими літерами. Уже жодна, вибачте, "меркель" не відбирає в України право бути в НАТО, відбуваються лише торги за час. На період "абітурʼєнства" нам ніби-то обіцяють гарантії безпеки двох типів: по ізраїльському зразку від США, і сусідський, від Польщі та інших країн, які знають про російську агресію не з чужих слів.

Перефразовуючи слова астронавта США Ніла Армстронга, який покорив місяць: протягом 500 днів Україна здійснила дивовижний прорив у геополітиці, але значно менший – на полі бою. Однак світова демократія уже дедалі потужніше працює на спільну перемогу. Уже звучить не "Чи переможемо?", а "Коли?", і "Скільки життів доведеться покласти на вівтар незалежності?" Якщо ми дивимось на фронтову карту, дорікати українцям тут нічим. А всі інші, сподіваюся, роботи над помилками вже зробили… чи вже завершують.

Вірте в ЗСУ!. Підписуйтеся на "Орестократію".