УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Виталий Портников
Виталий Портников
Журналист, публицист

Блог | Через несколько недель Белый дом и мы вместе с ним предстанем перед непростым вызовом

Через несколько недель Белый дом и мы вместе с ним предстанем перед непростым вызовом

Министр иностранных дел РФ Сергей Лавров подчеркнул, что Россию не устроит перемирие в войне с Украиной, поскольку оно позволит Украине подготовиться к попытке нанести стратегическое поражение России, согласно указаниям своих западных союзников.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала

Лавров сказав, що Росію влаштують тільки юридично зобов'язувальні домовленості й сталий мир, також нагадав, що в Москві ніколи не вважали, що перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США автоматично означає початок перемовин як у російсько-українській війні, так і з питань глобальної безпеки. Заява російського міністра закордонних справ насправді демонструє побоювання Кремля щодо подальшого розвитку подій у війні з Україною.

У Києві завжди вважають, що досягнення перемир'я з Росією може бути некорисним для нашої держави, тому що дасть можливість Росії накопичити сили та завдати новий удар по українській державності, захопити нові території України.

Як не парадоксально, у Москві таке ж ставлення до ймовірного перемир'я. В російській столиці впевнені, якщо війна дійсно призупиниться, це дасть Заходу можливості продовжити переозброєння української армії, відкриє дорогу до підписання до юридично зобов'язальних документів про гарантії безпеки між Україною та країнами Заходу, що це може істотно змінити порядок денний аж до прийняття України до НАТО. 

Хто може знати, як у найближчому майбутньому зміняться настрої західних суспільств і політичних еліт, якщо в Європі не буде відбуватися широкомасштабна війна.

Таким чином Росія прагне не перемир'я, а такої угоди, яка б створила чіткі гарантії поразки України й перемоги Росії у цій війні. Поразки не з погляду ліквідації Української державності, а з точки зору визнання Україною того факту, що принаймні частина українських територій, а саме Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області та АР Крим є невіддільною частиною території РФ, звичайно, із виведенням українських військ з територій цих регіонів, які сьогодні контролюються легітимною українською владою.

Звісно, ми знаємо й інші умови таких домовленостей – Україна має погодитися на значне скорочення Збройних сил, на одвічний нейтральний статус з відповідними змінами у Конституції, на особливий статус російської мови та російської православної церкви в Україні. Саме про це мають йти перемовини.

Як можна зрозуміти, гарантами такої юридично зобов'язальної угоди будуть США, КНР, ймовірно, країни ЄС для того, щоб вони не порушували таких домовленостей і не мали можливостей озброювати Україну у майбутньому. А під час їхнього проведення Росія, звичайно, продовжуватиме воєнні дії. Бо саме призупинення бойових дій з точки зору Кремля означатиме, що Україна отримає додаткові можливості, щоб не погоджуватися з цими умовами капітуляції й щоб переозброювати свої Збройні сили для більш ефективної відповіді на агресивні зазіхання сусідньої країни.

От вам і вся сутність того процесу, який відбуватиметься, якщо з російськими умовами погодяться.

Ви можете запитати: "А навіщо це Росії, адже велика частина території України й так залишиться під контролем легітимного українського уряду?".

Однак не забувайте, що це буде частина території, населення якої чітко усвідомлюватиме, що країна зазнала поразки у війні, була змушена юридично відмовитися від власних територій, Захід її не захистив. 

Створення настроїв у такій країні на рахунок співіснування з РФ, прихід до влади так званих реалістів, які будуть за своїми політичними орієнтирами нагадувати якусь партію "Грузинська мрія" – це виключно питання часу.

Україна, позбавлена Збройних сил і перспектив гарантій безпеки, не тільки не закінчить жодних перемовин про вступ до ЄС, але досить швидко увійде навіть не до Організації договору про колективну безпеку чи Євроазійського економічного союзу, а до, перепрошую, союзної держави Росії та Білорусі. Тобто мрію Володимира Путіна, заради якої він починав свій великий напад у лютому 2022 року, буде здійснено таким простим способом – без появи російських військ в українській столиці.

Так, я можу собі уявити, що це відбудеться не відразу, не через рік і не через два, але швидше, ніж хтось сьогодні може собі уявити в умовах України, яка захищається від перманентних ракетних нападів російських загарбників.

Чи усвідомлюють це у команді нового президента США Дональда Трампа?

Як на мене, ні. І сам Трамп, і переважна більшість його радників живуть в абсолютно ілюзорному світі, який виключає розуміння справжніх цілей РФ і КНР. І ці люди продовжують жити у небезпечній ілюзії, що з Путіним можна домовитися. Хоча, як бачимо, останні заяви Путіна та його соратників не залишають жодних шансів Дональду Трампу щодо так званих компромісних домовленостей із Москвою і  відкривають широку перспективу принизливих домовленостей, які принизливі не тільки для України, але й для нового американського президента та його команди.

Таким чином вже за кілька тижнів Білий дім і ми разом з ним опинимося перед непростим викликом – або погодитися на це приниження, яке стане фіаско, я б сказав, світової ролі Сполучених Штатів, принаймні їхнього впливу в Європі, або продовжувати допомогу Україні та посилювати тиск на РФ, сподіваючися не домовитися з Кремлем, а поставити Росію у таку ситуацію, за якою вона змушена буде якраз погодитися з умовами Вашингтона і Києва.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...