Блог | Четыре попытки сдачи Украины

К концу третьего года большой войны в Европе мы являемся свидетелями четвертой широкомасштабной попытки Вашингтона слить Украину Москве. Я был среди немногих, кто очень нежно, но давно акцентированно обращал внимание на эти проблемы, но сейчас об этом нужно говорить громко и открыто. Именно поэтому следует коротко и просто систематизировать общеизвестные факты.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала

Як видається, загальна геостратегічна позиція Вашингтону продиктована дуже простими і давніми ідеями, які ґрунтуються на тому, що Вашингтон завжди був зацікавлений мати інструмент противаги і тиску на Європу, в теперішньому історичному контексті на Європейський Союз, з одного боку, і з іншого, завжди намагався чимось задовольнити Москву, аби вона впевнено стояла на ногах для того, щоб віддалити її від Пекіна. Я переконаний, що у Вашингтоні у важливість цих підходів вірять давно, вже років сто, і системно працюють над цим, незалежно від прізвищ і партій при владі.

Не вдаючись до розлогого аналізу глибокого історичного контексту і ландшафту цієї стратегії, зараз для усвідомлення поточного моменту варто просто відкинути сотні деталей, навести оптику і зафіксувати останні масштабні чотири спроби здачі України, які розгорталися прямо перед нашими очима впродовж останніх 36 місяців.

Варто визнати, що єдиною величезною різницею між першими трьома і останньою є драматична зміна медійної і геополітичної форми, що набула тотальної відкритості та відвертості, що призвело до повного скидання масок, що насправді дуже корисно, бо чітко розставляє всі крапки і акценти.

Так от:

1. Вперше з Україною попрощалися в двадцятих числах лютого 2022 р. Сподіваюсь, всім очевидно, що на той момент США визнали і прийняли, що Росія силою забирає Україну і таким чином розширює свій вплив у Європі, отримавши колосальні людські, природні та індустріальні ресурси України. Ніхто цьому ніяк особливо не перешкоджав, було сильне занепокоєння. Штати І ЄС (крім Польщі) вирішили, що єдиний дієвий крок, який вони можуть зробити в ситуації загрози атаки з Москви — поїхати з Києва, аби перечекати формування нової окупаційної влади. А там далі вже якось планували домовлятися про as usual. Україна тоді самостійно витримала удар і встояла.

2. Друга велика і добре підготовлена спроба припала на березень-травень 2023 р., коли американська Адміністрація і керівництво НАТО без жодних докорів сумління публічно заштовхували Україну в контрнаступ, стверджуючи, що "Україна отримала все необхідне для успішного контрнаступу".

На той момент 31 Abrams ще десь припадав пилом на складах і доїхав до України лише в жовтні 2023-го. Ні ракет, ні літаків, ні достатньо дронів, ні дозволу бити по московських тилах у нас не було від слова взагалі. Але медійна кампанія як назовні, так і всередині України була так розігнана до максимуму, що багато біженців в Європі вже цікавились квитками на осінь, аби повертатися.

Абсолютно очевидно, що це була спроба цілеспрямовано штовхати погано озброєні ЗСУ на розгром, аби позбавити Україну боєздатної армії, а далі вже - справа техніки. Тоді генералу Залужному вистачило досвіду, волі і здорового глузду врятувати українське військо від розгрому влітку 2023р. Банкова цього тоді не зрозуміла, бо її переконали в реалістичності "кави в Ялті" на осінь. Україна влітку 2023-го не тільки не втратила армію, а й навчилася багато чому як на полі бою, так і в тилу, по ходу розігнали російський чорноморський флот. Україна встояла.

3. Після провалу ідеї розгрому ЗСУ через лобовий контрнаступ Адміністрація у Вашингтоні з жовтня-листопада 2023-го запустила третій підхід до руйнації нашої обороноздатності і вдалась до прямолінійного перекриття кисню Україні, повністю зупинивши військову і будь-яку іншу допомогу майже на п'ять місяців. Насправді, як ми зараз знаємо, жодних реалістичних перешкод, аби тоді беззупинно продовжувати допомогу не існувало, але усім розповідали маячню про мексиканський кордон, деструктивних республіканців і тд. Україна заплатила дуже високу ціну за зволікання основного стратегічного партнера, було боляче і холодно, але Україна знову встояла.

4. Зараз ми є свідками четвертого "підходу до снаряду" у вигляді відкритої домовленості Адміністрації Трампа з Путіним по виконанню "передвиборчих обіцянок Трампа завершити війну". Це наразі найбільш цинічна, прямолінійна, груба, відкрита і публічна спроба ліквідувати українську державність задля досягнення меркантильних, політичних і геостратегічних інтересів Вашингтона і Москви проти інтересів ЄС і Китаю.

Так як фронт проломити зброєю, а людей розігнати дронами і ракетами за три роки московитам не вдалося, то в авангард запускають улюблену схему ФСБ: створення внутрішньої дестабілізації, бажано організувати внутрішній розкол і привести через "вибори" до влади частково проросійські сили, які будуть "за мир", аби вичавити капітуляцію. Вашингтон публічно на повному серйозі підтримує видатних поборників виборчого права і демократії з ФСБ, вимагаючи у стікаючої кровʼю України "демократичних стандартів".

Європа вже потроху прозріває, з жахом на це все дивиться і навіть скликає термінові саміти.

До сьогоднішнього дня єдине, що не давало реалізуватися всім спробам і планам нагодувати Кремль Україною, була незламність і мужність українського солдата. Ні президент, ні парламент, ні уряд, ні міністри, ні активісти, ніхто ні разом, ні поодинці не відіграв тої колоссальної ролі, яку відіграв простий український солдат у цій війні рятуючи щонайменше Україну і Європу. Можливо, і весь західний світ, яким ми його зараз знаємо.

Думаю, наше головне спільне завдання - не зрадити саме його. А Європа має таки зрозуміти, що час дорослішати прямо зараз, рятувати себе і йти за сильним, йти за українським солдатом.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...