Блог | Кто бы ни победил за океаном, украинцы должны рассчитывать только на себя: пример Южной Кореи

Сейчас многие шокированы. Но я спокойно воспринимаю победу Трампа. Как и любая объективная реальность. Приведу пример.

В 1953 году власти США объявили южным корейцам, что все - подписывайте с будущим КНДР перемирие. Мирного соглашения у них нет до сих пор, кстати. В Сеуле тогда произошел траур. Что дальше? Республика Корея утрачивала половину территорий. Официально. Пхеньян становился столицей мордора, дальнейшее существование которого казалось величайшей несправедливостью в мире.

Далее текст на языке оригинала

Але Південна Корея була змушена це прийняти. Бо не мала на той момент потужної армії та військової промисловості. І повністю залежала від партнерів.

І до речі. У Кореї тоді теж була жахлива корупція. І південнокорейська влада так само як і північна мала диктаторські замашки. Але з часом все змінилося. Минуло багато років і корейці усвідомили, що у вже далекому 53-му вони отримали головне - повноцінну державність. Та квиток у майбутнє. Яким ще треба було скористатися. І вони це зробили.

Сучасне покоління корейців півдня проти повернення північних територій. Така соціологія. Бо, на їх переконання, корейці-комуністи мають протилежні цінності і вони не хочуть разом з ними жити.

На запитання, що важливіше - земля чи люди - у корейців відповідь швидка - люди. На офіційному рівні Сеул не збирається відмовлятися від претензій на окуповані території. Прийде час і вони їх повернуть. Ось побачите. Переможе успішна модель. Династія Кімів паде.

У нас ситуація трохи інша. Україні як мінімум ще треба стати успішною:) І росія це не КНДР. Але ж і за КНДРом тоді стояв Китай та СРСР. Всі конфлікти різні і чимось схожі. Фінам теж було дуже боляче втрачати Карелію. Але фантомні болі пройшли, а Фінляндія стала мега успішною. Пройти через біль втрати територій зовсім не означає автоматично стати успішними в подальшому. Протилежних прикладів ще більше.

Просто треба підготуватися до можливих серйозних змін, дорослої розмови у суспільстві та зрозуміти, що нам ніхто нічого не винен в дійсності. І що як і корейці маємо розраховувати лише на себе. Хто би не переміг за океаном.