Блог | Логика хищника. Почему Россия пытается уничтожить Украину?

Президент Украины Владимир Зеленский подчеркнул, что без возвращения Крыма войну, которую Россия начала против Украины, нельзя будет считать закончившейся.

Далее текст на языке оригинала

"Якщо хтось готовий запропонувати нам шлях щодо деокупації Криму невійськовим шляхом, я буду тільки за… Якщо рішення не передбачає деокупацію і Крим є частиною Російської Федерації, ніхто не повинен марнувати на це свій час. Це марна трата часу", наголосив президент України.

Володимир Зеленський тут має рацію. Адже у цій війні вирішується, що буде з міжнародним правом, як таким, чи повернеться Україна до своїх міжнародно визнаних кордонів – або ж торжествуватиме право сили.

Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков швидко відреагував на слова українського президента: "Зроблені заяви говорять про неготовність та небажання Києва вирішувати проблеми невоєнними методами, Зеленський говорить про відчуження російської території, про це не може бути й мови".

Тобто ми бачимо, що у Кремлі й не думають відмовлятися від своєї старої риторики, під акомпанемент якої й готувалася війна проти України. Що насправді це Україна погрожує Росії тому… що зазіхає на Крим. Що проведення саміту "Кримської платформи" у серпні 2021 року – свідоцтво агресивних намірів України. Що бажання України вступити до НАТО, яке супроводжується її територіальними претензіями до Росії, може призвести до ядерної війни.

Я намагаюсь пояснити цю логіку практично з перших днів після окупації Криму. Багато хто й тоді розраховував, що рано чи пізно росіяни усвідомлять свою помилку, захочуть повернутися до міжнародного права, стати країною з загальновизнаними кордонами. Й тоді, звичайно, просто змушені будуть відмовитися від Криму, визнати незаконність включення півострова до складу Російської Федерації.

Справжня українська перемога

Однак є й інша логіка – логіка хижака. Для того, щоб світ не виступав із претензіями до Росії щодо незаконності відторгнення Криму, потрібно, щоб доцільність такого відторгнення визнала сама Україна. А ще краще – щоб України взагалі не було. Й тоді не буде кому висувати територіальні претензії до Росії.

Останні дев’ять місяців свідчать, що перемогла саме така логіка. Не логіка повернення до міжнародного права, а логіка знищення України. Тепер, коли Росія розпочала планомірне знищення інфраструктури України, коли у Москві намагаються примусити якомога більше українців залишати свою рідну країну після жорстоких бомбардувань, ця логіка, як на мене, стає очевидною.

Прикро констатувати такі очевидні речі у чергову річницю Голодомору-геноциду 1932–1933 років.

Однак варто нагадати, що навіть тоді, у найчорніші дні в історії українського народу, коли власної держави не було, а створена більшовиками Українська РСР використовувалася як інструмент покарання й репресій, люди все одно чинили спротив переможному злу.

Тим більше шансів в українського народу вижити на своїй землі сьогодні – коли є власна держава, є армія, є воля до перемоги й чітке розуміння того, що без торжества міжнародного права й законності не буде й справжньої української перемоги.