Блог | Мир в Украине – приоритет политики США

Дональд Трамп, похоже, решительно настроен добиться завершения войны, которую против Украины развязала страна-агрессор Россия. И такие шансы, безусловно, есть при правильной и сильной позиции, а также усиления военного потенциала Украины.

Далее текст на языке оригинала

Висновок про те, що зовнішня політика адміністрації Трампа буде нерозривно пов’язана із внутрішньополітичними дороговказами роблять більшість експертів. Зокрема Національний інститут стратегічних досліджень стверджує, що головним для Трампа стане  спрямування за принципом  "America First", повернення глобального лідерства та впливу у світі, статусу "найвеличнішої та найшанованішої нації"через зміцнення міжнародного миру та безпеки.

США також прагнуть стати миротворцем та об’єднувачем, здатним зупинити війни, включно й ті, у яких не беруть участі. Тому, незважаючи на відсутність оголошеного чіткого плану дій нової адміністрації відносно війни в Україні, можемо робити висновки про прагнення Трампа до якнайшвидшого припинення воєнних дій в Україні та побудови стабільного миру в регіоні.  Своє бачення має і держсекретар США М. Рубіо. На його думку, глобальний порядок, що усталився після Другої світової війни, не просто застарів – зараз це зброя, що використовується проти США, а диктатори із Москви, Тегерана, Пхеньяна сіють хаос і нестабільність, співпрацюють і фінансують радикальні терористичні групи, а потім ховаються за своїм правом вето в Раді Безпеки ООН або погрожують ядерною війною. Тож, досягнення миру в Україні, зі слів Рубіо,  є пріоритетом для адміністрації Президента США Д. Трампа, однак цей процес буде складним. Метою Путіна є нав’язування Україні нейтралітету й підготовка до можливого повторного вторгнення через кілька років. Такий результат, переконаний М. Рубіо, є неприйнятним як для США, так і для союзників. Неприйнятний  він і для України.

З перших днів свого повноцінного правління  Трамп доволі різко змінив риторику щодо країни-агресорки РФ, його висловлювання в бік Кремля стали чіткішими і сміливішими.  Експерти стверджують, що, очевидно, тут відіграло свою роль зростання безпосередньої поінформованості про цю затяжну кровопролитну війну в центрі Європи, а також усвідомлення позиції і ролі російського диктатора в ній.  А ще – це свідчення того, що розрахунок кремлівських пропагандистів на можливість розмов "на рівних" точно провалився. І якби не намагалися російські пропагандисти смакувати та прикриватися випадами Трампа на адресу Канади, Панами та Гренландії як виправданням для своєї агресивної політики в бік України, Грузії, Молдови, Прибалтійських країн, та цей блеф й незграбна спроба дати зрозуміти США, що Росія нібито не хоче жодних переговорів щодо України, схоже, не матиме ніяких наслідків.  Позиція Москви – це лише позиція країни-терористки, що намагається шантажувати світ, але водночас слабне і втрачає свою міць прямо пропорційно цьому.

Нагадаємо, що ще під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп стверджував, що завершить російсько-українську війну за 24 години. Після того, як він офіційно став президентом США, його позиція дещо змінилась та зсунулася, принаймні в часовому вимірі. Проте для нашої держави нова риторика може бути навіть вигіднішою, адже розмови про завершення за 24 години несли в собі небезпеку  здачі українських інтересів. У перший же день свого другого терміну на посаді президента США Трамп заявив, що президент України готовий укласти угоду та відзначив, що Росія зіштовхнулась з великими проблемами, які мали би спонукати Путіна до перемовин, який сам своїми руками руйнує країну, про відновлення імперської могутності якої він  мріяв. До таких "великих проблем" Трамп відносить інфляцію в Росії, послаблення економічних важелів, фактичне падіння економіки під дією санкцій. Американський лідер також натякнув на приголомшливі втрати Москви у повномасштабній війні проти України. За оцінками західних офіційних осіб, від початку вторгнення загинули або були поранені 700 000 росіян.

Очевидно, що вже найближчим часом Москву чекають серйозні проблеми, бо економіка країни-агресорки виявилася не надто стійкою попри запевнення  Кремля. Показовим з огляду на це  став факт ухвалення РФ рішень, спрямованих на скорочення витрат уряду на поранених військових, боротьбу з інфляцією, а також вирішення довгострокових демографічних проблем – не до цього зараз Москві. У пошуках додаткових коштів на терор російським можновладцям доводиться шукати шляхи поповнення необхідних коштів, а це, своєю чергою, свідчить про те, що російська економіка все  ж не може залишатися стійкою до західних санкцій, грошових обмежень та безболісно вести затяжні війни. Про те, що США мають важелі, а отже і наміри силою змусити Кремль сісти за стіл переговорів щодо припинення війни в Україні  можемо робити висновки і з нових заяв Трампа та інших лідерів світу. Такі заяви та інші переговорні ініціативи й умови країн Заходу звучать сьогодні досить голосно та фактично повістю ігнорують вимоги росіян. Водночас Трамп вже заявив про те, що нові американські санкції проти Росії  можливі, якщо Кремль відмовиться від переговорів щодо завершення війни в Україні.

Про основи зовнішньополітичної політики Трампа можемо говорити і з позицій дій під час попередньої каденції. Згадаємо, що у 2016 році Трамп переміг на президентських виборах, скориставшись почуттям невдоволення. Він вважав, що решта світу використовує Сполучені Штати,  Америка збагачує інші держави за рахунок власної індустрії та захищає інші країни, виснажуючи своє військо. Тепер деякі аналітики погоджуються з тим, що Трамп все ж був правий, стверджуючи, що багато членів НАТО фактично "сидять на шиї" США замість того, щоб більше інвестувати у свою безпеку. Почуваючись у безпеці американського захисту, європейські країни скорочували свої витрати на оборону. А деякі країни, наприклад  Німеччина, посилили економічну співпрацю з Росією, підсівши на її енергетичну голку. До чого це призвело та чим обернулося не лише для України, а й для Європи ми побачили ось уже майже три роки тому після повномасштабного вторгнення РФ до України.