Блог | Не стоит искать "хороших русских" там, где их нет: Россией займемся потом, после войны

Щодо прес-конференції звільнених російських політвʼязнів. 

1. Сам факт того, що американці провели з Кремлем обмін не тільки своїх громадян, а й російських політиків означає, що в США продовжують мріяти про повторення 1991 року, коли на кістках СРСР в нову рос владу було делеговано купу прозахідних лібералів типу Гайдара та Немцова. 

На жаль, історія нічому не вчить. 

Ніякий еволюційний ліберально-демократичний транзит в Росії не можливий. 

Зараз навіть більш, ніж в 1991 році. 

2. Звільнені політики щиро вірять в своє повернення в "прекрасну Росію майбутнього", де їх тріумфально зустріне народ, який раптово прозріє і захоче демократії. 

Тому вони і говорять на прес конфернції не нам, українцям, а своєму електорату. Давайте не карати, кажуть, народ-богоносець, Рафік не віноват. 

Марно, звичайно. 

І огидно. 

3. Не варто викидати багато енергії на емоції щодо позиції цих діячів. Серед них нема "хороших рускіх". І ніхто з них навіть після путінської тюрми й близько не став ні Немцовим, ні тим паче - Новодворською. 

Але нам треба повчитися у американців і шукати корисних рускіх. 

Я би спробував привезти цю трійцю в Україну, тицьнув би їх писком в наші рани. Провів би їм зустрічі із батьками згвалтованих і вбитих дітей, показав би людей-скелетів, яких нам повертають з російського полону. 

Відправив би трійцю на агітацію до полонених росіян. Може щось це їх навчить…

4. В цій ситуації, коли Заходу знову навіюють міф про можливу демократичну Росію, нам головне не мовчати. 

Наш голос має звучати на всіх можливих рівнях. 

На жаль, поки що наша влада з тріском програє підтримку і зах політичних еліт і зах суспільної думки. Докотилися до того, що єдиним укр меседжем  останнього місяця стала готовність до переговорів з РФ.  

Бо так, мовляв, хоче світ. 

Ага, світ від Китаю та Бразилії до Кабо-Верде і Східного Тимору. 

5. Нам своє робить. 

Крім ЗСУ і волонтерів у нас нема надійних союзників. 

Тому Росією займемося потім, після війни. Памʼятаючи, що після 1 світової війни спроба змінити імперську Німеччину руками німецьких лібералів та соціал демократів - провалилася. Успіх дефашизації Німеччини був досягнутий не через смерть Гітлера, а через жорстку, примусову політику переможців, які зробили ставку на покаяння німців і виховання молоді  в абс новому, демократичному дусі.