Видео дня
Блог | Прямая линия с искривленными намерениями
Не зовсім "пряма" лінія з народом російського президента Путіна, очевидно, за заздалегідь спланованим сценарієм та ретельно, а головне – "правильно" відібраними запитаннями, вкотре перетворилася на набір вигідних Кремлеві маніпуляційних заяв, які традиційно більше нагадують нездорові хизування, погрози та шантаж. Хіба що змінюється предмет та рівень цих складників, залежно від рівня провалів та поразок Кремля на кожному етапі. Та й будь-який виступ російського диктатора щоразу дедалі більше розходиться з реальністю, а перетворюється на намагання приховати внутрішні проблеми та знайти причини десь далеко, за межами Росії, шукаючи ворогів та переводячи "стрілки" на інших. Довга балаканина кремлівського диктатора впродовж майже чотирьох з половиною годин може лише ясніше продемонструвати діагноз Путіна як психічно хворої людини, що намагається додати свого бачення своєї викривленої світової справедливості, де він бачить себе месією з порятунку.
Тож, традиційний набір маніпуляційних заяв від очільника Кремля під час його щорічної прямої лінії, не приніс ніяких сюрпризів. Хіба що додав аргументів, які ще раз переконують у тому, що Путіну вірити – себе не поважати. Єдиною особливістю можемо вважати лише те, що це умовне спілкування з народом, а фактично фарс та театр однієї нездорової людини, відбувався на фоні зміни влади в США, а значить і побоювань російської влади з приводу того, чи все піде далі за його сценарієм. Судячи з побаченого та почутого з Москви, Путін далі продовжує вести себе відверто цинічно і навіть насолоджується своєю кровожерливістю, тиранією та війною в центрі Європи, що забирає життя та майбутнє людей вже впродовж майже трьох років. Але і це вигідно кремлівському очільнику, бо саме війна дала йому можливість відвернути увагу від внутрішніх проблем та створити таку ситуації, коли безмежний контроль перейшов до рук російських мафіозних структур на чолі з ним самим.
За повідомленнями російських ЗМІ, Путіну надійшло понад 2,2 мільйона питань, більшість з яких стосувалися саме внутрішніх проблемних моментів, але на них він так і не відповів. Найчастіше у цих запитаннях йшлося про житлові проблеми, медичне обслуговування, транспорт та стан доріг, фінансові питання, зниклих військових, пенсії та газифікацію. Але у всіх своїх намаганнях відповідати на економічні питання Путін лише повторив існуючі штампи російської пропаганди – навіщо відходити від сценарію і ускладнювати і так непросте життя? Так, за словами російського диктатора, зростання цін на продукти спричинили зовсім не інфляція, санкції, непомірні витрати на війну, а просто підвищений апетит росіян і зростання споживання. А значить, за логікою Путіна, все добре, просто треба менше їсти і все владнається. Путін вкотре переконував себе і своїх співгромадян, що в його королівстві – все добре: економіка зростає, зарплати збільшуються, безробіття взагалі зникає, а проблеми з інфляцією, які важко сховати, вже наступного року будуть вирішені. Насправді все це абсолютно не відповідає російським реаліям і для того, щоб пересвідчитися росіянам треба лише заглянути у свій гаманець чи подивитися довкола. Зрозуміло, що не лише це зубожіння, а й фактичне знищення власного народу сталося через війну, розпочату Путіним в Україні. Та на цю тему Путін теж воліє або не говорити, або говорити лише у властивій йому збоченій манері, назвавши кривавий терор у центрі Європи "двіжухою". Очевидно, що Путін взагалі не розуміє, що відбувається за цією "двіжухою", не знає, або не хоче знати, кількість власних втрат, реальну ситуацію на фронті, але традиційно переконує, що все іде за планом "СВО", хоча цей план розтягнувся з трьох днів до трьох років і немає жодних перспектив у протистоянні демократичного світу з диктаторським. Водночас Путін продовжує транслювати ідеї геноциду українського народу та змагань з НАТО. І місцем для цих змагань цього разу обрав Київ, куди цинічно і водночас нібито жартуючи пообіцяв відправити свій преславутий "Орєшнік", запропонувавши таку собі "дуель" Заходу. Погодьтесь, такі заяви і висловлювання – предмет вивчення не лише для Гааги, а для невідкладної психіатрічної діагностики та допомоги. Загалом саме "Орєшнік" впродовж останнього часу став улюбленою темою для розмов кремлівського диктатора, відтиснувши на задній план навіть ядерний шантаж. Новий рівень шантажу розрахований на старий манер і має, за задумом Кремля, залякати Захід і посадити за стіл перемовин для подальшого розподілу світу за московською стратегією. Цього Путін прагне досягти фактично з моменту початку свого правління.
Очевидну нещодавню російську поразку у Сирії Путін теж спробував подати як перемогу, завуалювавши під традиційне "мети досягнуто", змінивши нашвидкуруч "цілі" військової присутності РФ у цій країні. Та зрозуміло, що падіння режиму Асада у Сирії під кінець року стало однією з найбільших стратегічних невдач його соратника Путіна за весь час його правління. Навіть у випадку збереження Росією окремих баз на території Сирії, а саме це найбільше бентежить Кремль у цій ситуації, це стане великою геополітичною втратою для Москви, адже відверто демонструє нездатність Кремля бути надійним партнером хоч і в таких ненадійних справах як підтримка диктаторських режимів. Не зміг Путін відповісти і щодо ситуації на Курщині, яку обіцяв своїм "підданим" звільнити ще в серпні. Але вже й рік добігає кінця, а обіцянки досягти "головного завдання" так званої російської контртерористичної операції не справдилися. Як і більшість обіцянок російського диктатора, які він вперто і награно роздає росіянам напередодні Нового року, починаючи з 2001 року під час своїх "прямих ліній" з кривими намірами.
Цього разу їм знову довелося вислухати потік старих пропагандистських заяв про "найсильнішу" армію світу, нібито її непереможність, страшну загрозу Заходу та війну з НАТО, і водночас нібито "готовність" до переговорів і компромісів і навіть купу цинічних жартів свого лідера. Зрозуміло, що усе це шоу одного актора розраховано саме для внутрішнього користування, щоб прикрити власні провали і за гучними погрозами та заявами приховати усвідомлення своєї слабкості та безвиході. Можемо зробити висновки, що в країні-терористці номер один нічого не змінилося, а головним інструментом у загарбницьких планах Путіна залишається агресивна інформаційна пропаганда, основне завдання якої полягає в маніпулюванні масами, дезорієнтації та дезінформації громадян, залякуванні народу своєю могутністю. На фоні чисельних поразок і невдач президент Росії не втомлюється переконувати своїх громадян, а заодно і світ, у величі російської армії, прогресивності бачень Кремля, його правильних зовнішніх пріоритетах. Але факти, як відомо, річ уперта і свідчать якраз про зовсім інші тенденції. Стратегія і тактика Путіна вже давно зрозуміла світові. Вона базується на позиціях сили, залякуванні та маніпуляціях. І коли аргументів заслужити довіру російського народу не вистачає, то можна за звичкою просто розпочати війну на околицях колишнього Радянського Союзу. За роки свого президентства Путін вдавався до такої тактики вже багато разів у Молдові, Грузії, Вірменії, а тепер і в Україні. Тактика – однозначно "працююча", хоча і кровожерлива.
Російська пропагандистська машина зазвичай подає подібні зустрічі свого лідера, як досягнення демократії наддержав, серед яких Путін бачить і сучасну Росію. Вона ж насправді давно позбулася не лише статусу, а права називатися такою. І зробила це власними зусиллями, продукуючи брехню, знищуючи демократію, свободу слова, порушуючи права людини у себе та вдаючись до кривавого терору проти інших країн. Усі міфи про наддержаву, енергетичного монополіста-благодійника, другу армію світу чи намагання підтримати багатополярний світ розсипалися з початком російського повномасштабного вторгнення до України. І чим біднішими стають росіяни, тим важче владі переконувати їх у необхідності ще трохи потерпіти заради величі Росії, якої вже ніколи не повернути.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...