Блог | "Спецоперация" Путина в Монголии

Когда Международный уголовный суд (МУС) в Гааге выдал ордер на арест главы России Владимира Путина, многие говорили об испуге хозяина Кремля, которого теперь смогут арестовать во многих странах мира — если он, конечно, отправится в государства, ратифицировавшие Римский устав. Однако Путин — человек, разрушивший международное право оккупацией Крыма и других украинских регионов. Для него ордер стал вызовом: как доказать, что он может игнорировать не только нормы международного права, но и нормы международного правосудия, пишет Виталий Портников для Радио.Свобода.

Далее текст на языке оригинала

Боротьба за створення прецеденту, який мав би довести цю руйнацію, почалася буквально з перших днів після видачі ордера. У липні 2023 році ці спроби досягли кульмінації. Володимир Путін буквально примушував південноафриканського президента Сіріла Рамафосу погодитись із його приїздом на саміт БРІКС.

Однак майже щоденні консультації президента Південно-Африканської Республіки (ПАР) Сіріла Рамофоси із президентом Росії Володимиром Путіним – про них, зокрема, розповідав віцепрезидент ПАР Поль Машатіле – закінчилися перемогою Рамафоси. Для цього президенту ПАР довелося піти на нестандартний крок.

Суд, який заслуховував позов до нього із вимогою заарештувати Путіна в разі, якщо російський президент прилетить до ПАР, оприлюднив свідчення, які давав президент Рамафоса. Найбільш сенсаційною частиною цих свідчень стало твердження Рамафоси, що Кремль фактично погрожував йому війною у разі затримання Путіна на території Південно-Африканської Республіки. Після цього Путін від поїздки відмовився.

У Кремлі почали шукати іншу країну

Подорож до ПАР цікавила Путіна ще й тому, що ця країна вже створювала прецедент для Міжнародного кримінального суду, коли її тодішній президент Джейкоб Зума погодився, щоб для участі у саміті Африканського союзу у ПАР прибув тодішній президент Судану Омар аль-Башир – також звинувачений у воєнних злочинах, якого розшукував Міжнародний кримінальний суд. Однак Рамафоса шляхом Зуми не пішов, ба більше – він міг нагадати Путіну, що ордер на арешт аль-Башира південно-африканський суд видав й йому довелося буквально тікати з ПАР! А таке розгортання подій явно не в інтересах Володимира Путіна.

І у Кремлі почали шукати іншу країну – й, здається, знайшли. У Монголії зараз при владі представники Монгольської народної партії – саме ця партія керувала країною практично весь час її повної залежності від Радянського Союзу. Та й зараз Улан-Батор намагається балансувати між Москвою і Пекіном й не загострювати стосунків зі своїми колегами. Тому прессекретар Путіна Дмитро Пєсков, очевидно, має рацію, коли говорить, що у Кремлі не побоюються арешту Путіна під час його перебування у Монголії.

Путін є воєнним злочинцем

У МЗС України вже закликали владу Монголії виконати ордер на арешт Путіна.

"Українська сторона сподівається, що уряд Монголії усвідомлює той факт, що Володимир Путін є воєнним злочинцем. На його арешт за підозрою у незаконному примусовому переміщенні українських дітей до Російської Федерації видано ордер Міжнародним кримінальним судом, юрисдикція якого визнається Монголією" – наголосили українські дипломати.

Однак очевидно, що президент Монголії Ухнаагійн Хурелсух цю заяву проігнорує. Якщо МЗС Монголії повідомило про майбутній візит Путіна, значить, із Кремлем все узгоджено.

"Краще з чесним загубити, ніж із пройдисвітом знайти"

Що ж відбудеться якщо Путін відвідає країну, яка підписала Римський статут й безпечно повернеться додому? Буде створений небезпечний прецедент, насамперед для країн Глобального Півдня: ось, Путін поїхав до Монголії, ніхто його там не заарештував й все обійшлося. То, може і нам запросити Путіна? А в результаті авторитет Міжнародного кримінального суду буде значно послаблений, саме цього Путін і намагається досягти, саме для цього і летить до Монголії.

Але ми й без Путіна та його спецоперацій маємо зрозуміти просту річ: в умовах фактичної руйнації міжнародного права відбувається швидке розходження країн, які продовжують поважати свої зобовʼязання, і країн, яким на ці зобовʼязання начхати. І для того, щоб в такому новому світі вижити, треба це насамперед усвідомити й не намагатися знайти порозуміння з тими, хто не збирається толерувати міжнародне право і міжнародне правосуддя. Якщо перефразувати відоме народне прислівʼя: краще з чесним загубити, ніж із пройдисвітом знайти.