
Блог | Украина – лишь побочная жертва, мелкая деталь в большом плане Путина
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!

Война в Украине – это не война за территории. Это война за перераспределение сфер влияния в Европе и мире, за пересмотр результатов Холодной войны, за все, что в Кремле называют "новой архитектурой безопасности". Украина для Путина выглядела лишь удобной стартовой точкой — "легкой мишенью", захват которой (за те же три дня) должен открыть ему дорогу к жестким переговорам с Европой и США о новых правилах глобальной игры.
Далее текст на языке оригинала
А новенькі російські військові бази на заході України, прямо на кордонах з Польщею та Угорщиною, мали б цю переговорну позицію підсилювати. Європа, за логікою Путіна, мала або здатися без бою, або воювати вже на власній території. Україна в цьому плані — побічна жертва, дрібна деталь у великому плані грандіозного плану.
Ці установки в Путіна не змінилися від лютого 2022-го і залишаються актуальними досі. Кремль продовжує говорити про "необхідність вирішення першопричин конфлікту". Мелітополь, Вовчанськ чи Бахмут ніколи не були самоціллю РФ. Росія не знищувала свою економіку, не кидала сотні тисяч життів у м’ясорубку і не ставала ізгоєм у світі лише заради кількох районів на карті.
Саме тому санкції, тарифи й дипломатичні жести самі по собі не можуть примусити Путіна зупинитися. Вони мають силу лише у поєднанні з реальною військовою допомогою Україні. І тільки в такому вигляді — як частина великого пакета тиску — вони можуть змусити Кремль шукати вихід.
Погрози нової американської адміністрації про "підсилення санкцій" у відповідь на те, що "Путін розчаровує", — не здатні зупинити війну. Вони навіть не можуть мотивувати росіян на тимчасове перемир’я.
Дії й заяви представників команди Дональда Трампа свідчать, що вони справді хочуть якнайшвидше закінчити цю війну. Але якщо це дійсно так, єдиним шляхом до цього є нарощування постачання зброї та техніки Україні. Лише така тактика може змусити Путіна засумніватися у своїй перемозі й сісти за стіл справжніх переговорів.
Без цього, як то кажуть, у гравців у Білому домі просто немає карт.










