Блог | В ожидании кадровых перестановок в правительстве: когда нет идей, а события не доставляют радости, остается обсуждать людей

В ожидании кадровых перестановок в правительстве напомню базовые вещи.

1. Министерство является центральным органом исполнительной власти, ответственным за разработку и осуществление государственной политики в определенной сфере. Количество и перечень министерств определяются тем, как разделить обширный список сфер государственной политики между министерствами. Обычно если что-то важно, то делают отдельный пост министра (пример: Минветеранов).

Далее текст на языке оригинала.

2. Якщо міністерство не займається розробкою і втіленням державної політики, то абсолютно неважливо, хто його очолює.

3. Дуже великі міністерства працюють погано, адже це означає, що список сфер державної політики, за які вони відповідають, є надто великим, і щось неминуче випадає зі сфери уваги. Кожен менеджер знає, що не варто мати надто багато об'єктів управління.

4. Злиття та об'єднання міністерств -- це погана практика, бо вона паралізує роботу на багато місяців через суто адміністративно-бюрократичні причини. Варто робити це лише у виключних випадках.

5. Як випливає з вищезазначеного, краще продумати структуру і потім без особливої потреби не чіпати. В ідеалі міністерства створюються під сфери політики, а не під людей, яких треба кудись поставити або прибрати.

6. Завжди бажано мати на чолі міністерства міністра, а не виконувача обов'язків. В.о. замість міністра обмежує можливості та ефективність роботи, у тому числі із зовнішніми партнерами. Багаторічні в.о. є поганою ознакою, вони свідчать про глибоку кадрову кризу або недовіру з боку Парламенту.

7. Віце-прем'єр по суті є урядовим проектним менеджером найвищого рівня, що координує кілька міністерств з метою досягнення конкретних великих цілей (приклад: віце-прем'єр-міністр з євроінтеграції). Роздавання статусів ВПМ окремим міністрам додає їм турбот, але не особливо додає можливостей.

8. В ідеалі Уряд працює як команда, де міністри досягають домовленостей зі складних питань. Наприклад, Мінекономіки та Мінфін завжди будуть опонентами, бо один переймається розвитком, а інший видатками.

9. Роль прем'єр-міністра має особливе значення як диригента цього оркестра, організатора колективної роботи. Якщо ключові рішення ухвалюються деінде, Уряд не буде працювати як команда, з відповідними наслідками.

10. В ідеалі Уряд спирається на Парламент, який його призначив, та має з ним тісний контакт. Звіти міністрів, їхня співпраця з профільними парламентськими комітетами, підтримка Парламентом урядових законопроєктів – це три кити ефективності цієї системи.

Наостанок. Великі люди обговорюють ідеї, середні люди обговорюють події, маленькі люди обговорюють людей, казала Елеонора Рузвельт. Коли нема ідей, а події не приносять радості, залишається обговорювати людей. Що ми з вами і будемо робити наступні кілька днів.