Блог | Выходной день Дональда Трампа

В культовом американском фильме "Исходящий день Ферриса Бюллера" рассказ учителя о законе Смута-Гоули и Великой депрессии становится одним из символов скуки и безнадежности. Одноклассники Ферриса буквально умирают от этой скуки – и мы сразу понимаем, почему он так наслаждается своей прогулкой по Чикаго. Ибо на самом деле нет ничего ужаснее прекрасного солнечного дня слушать о каких-то Смутах и Гоуле.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала

Фільм вийшов на американські екрани у 1986 році. Тоді про закон Смута–Гоулі ще вчили в середніх школах. Зараз, можливо, ця історія взагалі зникла зі шкільної програми. Але навіть тоді діти не могли зрозуміти, про що взагалі йдеться. Високі тарифи, Велика депресія, відсутність вільної торгівлі – все це здавалося далеким від реальності сучасної Америки.

Ровесники і свідки Великої депресії згадували про цю історію зі значно більшим занепокоєнням і значно меншим ентузіазмом. Рональд Рейґан, наприклад, казав, що після ухвалення цього закону американці пережили справжній кошмар. І це ще найм’якша оцінка. Я вже не цитуватиму президентів-демократів, адже закон підписав республіканець Герберт Гувер. Але саме Рейґан, ікона американських республіканців, портрет якого нині висить поруч із робочим столом Дональда Трампа у Білому домі, висловився про закон максимально чітко.

Так що ж таке запропонували Сполученим Штатам сенатор Рід Смут і конгресмен Вілліс Гоулі? Напевне, ви вже здогадалися. Майже 100 років тому вони домоглися ухвалення закону про значне підвищення торговельних тарифів – найбільше в новітній історії США (ну, до останніх днів принаймні). Гувер і співавтори закону щиро вірили, що таким чином вони допоможуть американським фермерам, які тоді дійсно перебували в кризі. Проти виступили більше тисячі провідних економістів, які звернулися до президента з відкритим листом. Особисто приїздив Генрі Форд, цей тодішній Ілон Маск, умовляв президента не підписувати цей згубний закон. Але все було марно – Гувер залишався вірним своїм передвиборчим обіцянкам, адже він був зобовʼязаний перемогою "серцю Америки" – її сільськогосподарським штатам.

Що було далі, ми знаємо. У відповідь – дзеркальні тарифи, бойкот американської продукції, обвал економіки у США та Європі, Велика депресія, поразка республіканців на виборах, перемога Франкліна Рузвельта з "Новим курсом", злет крайніх правих у Європі, тріумф Гітлера, Друга світова війна – і, зрештою, відмова від протекціонізму та створення нової глобальної торговельної системи за пропозицією та під егідою США.

А Смут і Гоулі? А Смут і Гоулі стали мемом – уособленням економічної катастрофи. Хоча Гоулі був поважним професором економіки, а Смут – "цукровим сенатором", багаторічним захисником інтересів фермерів із Юти, американці запам’ятали їх як винуватців збідніння нації. Якщо їх і згадували – а їх ще довго згадували, коли мова йшла про вільну торгівлю, – то тільки аби нагадати, що буває, коли законами економіки нехтують. Згодом про них остаточно забули – а деякі просто прогулювали школу і нічого ніколи не знали про ані про Смута, ані про Гоулі, ані про їхній закон. Вічний вихідний день, авжеж!

Проте тепер про Смута і Гоулі згадали всі, хто знається на економічній історії, а їхні привиди повернулися до Білого дому як справжні переможці. І хоча всі ми прекрасно усвідомлюємо, що буде після цього повернення, ніхто не заважає нам разом із конгресменами насолодитися їх новим тріумфом.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...