Реаніматори корупції

Закон - ніщо, підзаконні акти - все! Цю бюрократичну віртуозність блискуче продемонстрували зміни до Положення про автоматичну систему документообігу суду, які, з подачі Ради суддів України та за згодою голови Державної судової адміністрації, звели нанівець боротьбу з корупцією серед служителів Феміди.

Що дає автоматизована система документообігу суду (АСДС)? Вона рубає корупцію «під корінь». Ще на стадії призначення судді. Для розгляду конкретної справи. Кожна справа надходила б до відповідального судді без участі голови суду. З волі електронного жеребкування. Отже, ця система позбавляла зацікавлених осіб лобіювати певний результаті справи через служителя Феміди

Судочинство: технологічно і економічно

Згадане Положення було розроблено відповідно до вимог прийнятого в минулому році Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Його затвердили рішенням Ради суддів (26 листопада 2010 р., № 30). Воно стосується судів загальної юрисдикції. І мало вступити в дію на початку цього року.

У Положенні чітко визначені очевидні плюси: він «забезпечує об'єктивний і неупереджений розподіл справ між суддями». Це досягається за рахунок дотримання «принципів черговості, рівної кількості справ для кожного судді ..., з урахуванням завантаженості, спеціалізації, а також вимог процесуального закону».

АСДС - це безпаперова технологія. Наявність електронного документообігу спрощує життя громадянам, зокрема, дозволяє отримувати інформацію про стан розгляду справ, у яких вони є учасниками процесу. Централізоване зберігання судових рішень, вироків, постанов, наказів тощо покликане зменшити черги в судах, а отже, зберегти час і нерви як простих громадян, так і працівників канцелярій, помічників суддів. За великим рахунком АСДС - це технічна і технологічна революція у вітчизняних судах з далекосяжними юридичними наслідками. І не тільки. Реєстрація та розподіл вхідної кореспонденції, внутрішніх документів, здійснення контролю за етапами їх проходження як на стадії судового розгляду, так і при передачі іншим інстанціям, - все це не тільки технологічно зручно для суддів. Це економічно вигідно для країни! Але ще (що не менш важливо) є дієвим інструментом для захисту прав громадян.

Бо в результаті будь-який головуючий в суді, суддя-доповідач, голова або секретар судової палати завжди зможуть відслідковувати в режимі реального часу процесуальні стадії, готовність і об'єктивність розглянутих справ і приймати своєчасні рішення. Ця внутрішня прозорість у роботі судових інстанцій повинна усунути: а) волюнтаризм керівників судових органів; б) тяганину і ні чим не виправдану бюрократію з боку суддівського корпусу (у згадуваному законі про судочинство істотно скорочуються терміни розгляду позовів, скарг, апеляцій), в) безправ'я громадян в пошуках-проханнях підсумкових судових документів (електронні копії судових рішень будуть зберігати в Єдиному держреєстрі).

Рада суддів Раді не товариш

Проте, над Положенням почали згущуватися хмари. За рішенням Ради суддів (голова Ярослав Романюк), погодженим з головою Державної судової адміністрації (ДСА) Русланом Кирилюком, 24 грудня 2010 в документ були внесені зміни. Пункт 3.7. несподівано відкриває очевидну корупційну лазівку: протокол автоматизованої системи розподілу справ «роздруковується за необхідності за клопотанням осіб, які беруть участь у судовій справі ...».

Тобто, підсудний, його адвокат заздалегідь можуть дізнатися: до кого треба підійти, скільки потрібне рішення буде коштувати і кому слід передати ... Іншими словами, цією маленькою зміною збережено доступ до справи (і тіла) для тих, хто може і зацікавлений вирішувати судові справи за допомогою популярного у нас «альтернативного законодавства»: дали хабар - і справедливість торжествує!

Справжнім дощем, який змиває корупційні сліди в судочинстві, стали нові зміни Ради суддів та ДСА (№ 4 від 21.01.2011г.). У них виключаються підпункти 3.4.2., 3.4.3. (Пункту 3.4.), Підпункт 3.7.1. (Пункту 3.7.), а також додатки № 2, № 3, № 4 до Положення про АСДС.

На перший погляд, розібратися в казуїстиці юридичних тонкощів простому смертному важко. Але якщо вникнути в суть і спробувати прочитати між рядків, то відкриваються дивовижні речі. Про що свідчить підпункт 3.4.2.: «У разі колегіального розгляду судової справи судом до протоколу автоматично вносяться прізвища суддів, які входять до складу колегії, із зазначенням прізвища головуючого в суді та / або судді-доповідача». Цей пункт скасовано. Для чого? Тому що є підпункт 3.1.6.

А в ньому чорним по білому записано: «Якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається (підкреслено - авт.) Головуючий суддя, а в судах апеляційної і касаційної інстанцій - суддя- доповідач...». І тоді друга частина цього ж підпункту (3.1.6.) - «Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач» - не працює. Тому, що в протокол, як випливає з ліквідації підпункту 3.4.2. вже не внесуть «прізвищ суддів, які входять до складу колегії». А це означає, що голова суду загальної юрисдикції зберігає свій статус-кво. Як це було до прийняття закону. Він, голова, призначає головуючого. Він, голова, призначає суддю-доповідача. Він, по суті, може вершити правосуддя руками свого підлеглого. Як це часто-густо відбувається сьогодні. Ні, останній може спробувати дотриматися букви і духу закону. Але якщо він наважиться суперечити голові, його духу може й не бути на порозі нового судового засідання. А «буква» розпорядження (знову ж-таки голови) може виявитися для пересічного судді гірше вироку.

Про скасування підпункту 3.4.3. взагалі мову можна не вести. Він автоматично летить у кошик «сміттєвого» судочинства. Читаємо ліквідовану норму: «При проведенні повторного автоматичного розподілу судової справи автоматизованою системою створюється новий протокол з позначкою «Повторний розподіл» і вказуються причини його проведення». Не буде ні повторного розподілу. Ні нового протоколу. Так Рада суддів вирішила! А Державна судадміністрація з цим погодилася ...

Відповідно, на думку вищих суддівських умів, відпадає необхідність і у підпункті 3.7.1. «В кінці кожного робочого дня, після завершення автоматичного розподілу справ роздруковується реєстр автоматичного розподілу судових справ (додаток № 4 до Положення)». З цього випливає, що не будуть дотримані і виконані зафіксовані в графах реєстру нюанси, як то: «єдиний унікальний номер справи», «П.І.Б. особи, щодо якої в суд надійшла справа для розгляду», персоніфікація «судді / суддів, яким розподілено справу» і «який здійснив розподіл». А, власне, навіщо цей реєстр? Все в руках голови суду. Захоче - папочку зі справою покладе «під сукно» (на деякий час), через день-два віддасть у провадження «потрібному» судді, визначить конкретну таксу за «вирішення питання по суті».

У цьому випадку і скасування формулярів-додатків (№ 2 і № 3) - «Протокол розподілу справи між суддями (для місцевого суду)» і аналогічний для апеляційного і вищого спеціалізованого суду - слугує лише німим докором нереалізованих намірів законодавців поставити шлагбаум на шляху суддів- хабарників. А з іншого боку, всі ці «новації» є «речовим доказом» корумпованості тих, хто залишив лазівки в системі судочинства і знову очікують ходоків, що прагнуть позолотити ручку потрібному дядьку в суді.

Це не помилка!

Який громадський вердикт напрошується після проведеного аналізу «вдосконаленого» закону про судочинство і суддівський статус?

Усі суди загальної юрисдикції, які розглядають справи в порядку адміністративного, кримінального чи цивільного судочинства (включно зі справами щодо адміністративних порушень) залишаються в руках - у прямому і переносному сенсі - голів цих судів. І зовсім не кожен з них (враховуючи не найкращий приклад глави Львівського окружного адмінсуду Ігоря Зварича) може сказати про себе сакраментальне: «ці руки ніколи не крали».

Збереження існуючого порядку розподілу справ нікому не дозволить завчасно дати по «липким» рукам рядового хабарника в мантії. Нечистий на руку голова суду і його хворий на судову «клептоманію» підлеглий можуть спокійнісінько працювати в тандемі взаємовигідних інтересів.

Ні, ну не виглядають усі ці новації Ради суддів і Державної судової адміністрації необдуманим рішенням або помилкою. Це не помилка - це умисел!