Відставка Гузара: ще раз - про причини та наступника

На посаду Глави Української Греко-Католицької Церкви називають iмена щонайменше трьох претендентiв

Ця вiстка для бiльшостi була як грiм з ясного неба. Блаженнiший Любомир (Гузар) добровiльно залишає пост Глави Української Греко-Католицької Церкви. А вже у четвер Папа Римський прийняв його зречення з цiєї посади. Офiцiйна причина вiдставки -- погiршення стану здоров'я. Останнiми роками у предстоятеля УГКЦ рiзко погiршився зiр, вiн майже не бачив, через що рiдше брав участь у масових заходах...

Тепер у церковних колах жваво обговорюють, хто ж очолить третю за чисельнiстю конфесiю в Українi? "Згiдно з канонiчним правом, до обрання нового Глави УГКЦ Адмiнiстратором Церкви буде архиєпископ Львiвський владика Iгор (Возьняк). Протягом двох мiсяцiв вiдбудеться виборчий синод, який обере нового Главу Церкви. За Блаженнiшим Любомиром збережуться усi титули та почестi, належнi його сановi", -- повiдомив секретар Синоду єпископiв, курiальний єпископ УГКЦ Богдан (Дзюрах). До речi, серед iмовiрних претендентiв на митрополичий престол називають саме його -- Богдана (Дзюраха), а також владику Iгоря (Возьняка) та Глiба (Лончину), курiального єпископа УГКЦ у Великобританiї.

"Не вiрю, що цей крок Блаженнiшого продиктований лише станом його здоров'я, - каже "Експресу" Сергiй Свистунов, старший науковий спiвробiтник вiддiлення релiгiєзнавства Iнституту фiлософiї НАН України iм. Г.С. Сковороди. - В усякому разi, не тим, щоб пiти на заслужений вiдпочинок i поберегти себе. Незважаючи на свiй поважний вiк - 77 рокiв, це мужня, розважлива, сучасна й модерна людина.

Майже незрячий, вiн бачив майбутнє Церкви краще, нiж будь-хто iнший зi стовiдсотковим зором, бо тут же не в очах рiч. Але вчасно, мабуть, зрозумiв, що фiзично не зможе подужати проведення змiн у такiй складнiй iєрархiї, як Церква. Вiн зробив для неї багато i хотiв би зробити бiльше. Але фiзичний стан не дозволяє. I справжня людина, яка думає не про себе, а про справу, не стане її гальмувати через те, що вже несила рухатися в ногу з часом. Знаєте таку приповiдку: i сили нема тягти, i кинути шкода. А в нього вистачило сили, мудростi "кинути", тобто пiти, звiльнити мiсце молодшому, який активно продовжить розбудову Церкви".

"З іншого боку, не можна вiдкидати й того, що певний тиск на предстоятеля УГКЦ мiг бути", -- вважає релiгiєзнавець Ольга Недавня. -- Як i в українськiй полiтицi, так i в нашiй Церквi є двi парадигми: захiдна та схiдна. Звичайно, це не угруповання, просто хтось до когось бiльше тяжiє... Усi соцiологiчнi опитування показують, що рiвень довiри до кардинала Гузара та його Церкви бiльший, анiж кiлькiсть греко-католикiв в Українi. Вищої оцiнки дати не можна. Тому я дуже боюся, щоб Церква цього не втратила, поставивши перед собою суто географiчну мету -- просунутися на схiд країни.

С. Найдьонов, директор Iнституту церковно-державних вiдносин:

Напевно, тут наклалося кiлька факторiв, чому це рiшення не вiдклали ще на рiк чи два. (Як вiдомо, 2008-го, коли Любомировi Гузару сповнилося 75 рокiв, вiн уже звертався до владик Синоду i Папи Римського з пропозицiєю, щоб тi заздалегiдь подумали про кандидатуру нового керiвника Церкви). Тут рiч не тiльки у станi здоров'я Гузара. 2010 рiк почався i закiнчився повним переформатуванням парнерських вiдносин держави i Церкви як iнституцiї, що iснували всi цi 20 лiт. Хоча кризи й були.

Згадаймо: минулий рiк почався з того, що тiльки одна Церква благословила, кажучи церковної мовою, "царя на царство". Бо молитва перед iнавгурацiєю президента є благословiнням Церкви. I закiнчився рiк (21 грудня) "круглим столом" "Держава i Церква", на якому держава фактично покинула цей "круглий стiл" в особi представника президентської Адмiнiстрацiї Ганни Герман...

Трохи ранiше Рим в особi кардинала Каспера зрадив греко-католикiв України -- в тому сенсi, що почав домовлятися з Москвою поза межами тих договорiв, якi iснували з УГКЦ. Бо Москва вимагає взагалi лiквiдувати УГКЦ, що й було озвучено одним iз представникiв УПЦ МП одеським митрополит Агафангелом. Пiзнiше навiть почалися певнi юридичнi процеси -- через Мiн'юст, Верховну Раду, аби втiлити це в життя на юридичнiй основi. Тобто, фактично нинi триває релiгiйна вiйна мiж українофiлами та українофобами.

I головне завдання наступника Блаженнiшого Гузара, враховуючи перерахованi фактори, утримати ситуацiю таким чином, щоб УГКЦ, яка пройшла важкий шлях пiдпiлля, потiм вiдновилася, i далi лишилася як Церква. Адже УГКЦ -- справдi унiкальна в тому сенсi, що вона є найбiльш iнтелектуальною в Українi. Себто має найбiльший вiдсоток освiчених за кордоном священикiв.

- Чого слiд чекати? Що буде з УГКЦ без предстоятеля Любомира Гузара? Хто може очолити Церкву?

С. Найденьов: - Можливо, це буде людина iз-за кордону. Недарма ж прем'єр-мiнiстр Канади пiд час вiзиту до нашої країни вiдвiдав саме Український католицький унiверситет, який має прямий стосунок до Греко-Католицької Церкви... Але якiсь персоналiї, попри те, що вони озвученi, нинi дуже важко обговорювати.

Наприкiнцi хотiлося б додати ще одне: добровiльна вiдставка -- це дуже мудре рiшення Глави УГКЦ. Бо Гузар ще зможе виховати наступника на тих позицiях i з тими зв'язками, яких нинi не має жоден полiтик в Українi. Гузар iде з поста Глави УГКЦ, але вiн залишається духовним, моральним авторитетом Церкви.

С. Свистунов: -Дуже б хотiлося, аби новим Главою УГКЦ став українець не лише за походженням, але й той, який тут увесь час жив. Хоч би тому, що вiн краще знає українськi реалiї, бiльше розумiє свою паству.

Але священиче середовище дуже непросте, в ньому також присутнiй людський фактор з усiма похiдними вiд цього наслiдками, тому все може бути. В усякому разi це мiцна, авторитетна Церква, i вона не повинна ослабнути навiть пiсля вiдставки кардинала Любомира Гузара.

Ярослав Кендзьор, заступник голови парламентського комiтету з питань культури i духовностi:- Хто б не очолив УГКЦ, взаємини з владою будуть непростi. Адже нинiшнє керiвництво України тiсно пов'язане з Московським патрiархатом, вiн став уже "державною релiгiєю" для команди Януковича-Азарова. Тому новому Главi УГКЦ доведеться боротись iз натиском недругiв. Яку вiн тактику при цьому обере - вiдкритого протистояння чи виваженого захисту своїх iнтересiв, побачимо.

Євгенiя РОМАНIВ, Леся ЯСИНЧУК,Експрес