Народила балога в ніч чи то сина, чи то дочку ...

На жаль, але дії Балоги-Ющенка (і їх представників) щодо створення нової партії "Єдиний центр", завдяки якій вони планують виграти майбутні президентські вибори, дуже нагадують слова з молодіжного шлягера "твої губи знову не туди попали". Черговий Проект провальний як і всі інші (попередні).

Страшна прес-конференція пана Кріля (від 10.06.08 р.), на якій він довірливо повідав про те, що в муках створювана Секретаріатом Президента нова партія "Єдиний центр" просто розривається у пошуках керівника, ідеології і власне членів, викликала у мене таку хвилю співчуття, що я мало не потьопала в неї вступати.

Але подальший прониклива розповідь пана Кріля про те, що при наборі добровольців в члени "Єдиного центру" партійне керівництво буде ретельно перевіряти анкети кандидатів, щоб в згуртовані ряди "Єдиного центру" не просочилися випадкові і неблагонадійні товариші, запал мій охолодив. Вирішила знову залишитися на партійній волі. І думаю, правильно зробила, - особливих перспектив розвитку цієї псевдопартійной структури щось не видно.

Як не крути, ну немає перспектив розвитку у пропрезидентського "Єдиного центру".

Навіть якщо методом жеребкування між Балогою і Богатирьовою призначать керівника, навіть якщо членів партійних поднакупят, все одно ні чорта у них хорошого не вийде. З третім обов'язковою умовою, для того, щоб партійний проект був електорально привабливий, а значить і успішний, мозковий центр Центру Єдиного ну ніяк не впорається: з ідеологією у них велика (і на даному етапі невирішувану) проблема виходить (у них навіть слова такого в лексиконі немає).

Будь-яка успішна партія (хоча, звичайно ж, з часом будь-який успіх проходимо) володіє який-ніякий ідеологією. І озвучує цю ідеологію її лідер (так зване обличчя партії або рупор партійної ідеології. Чим більше відповідає внутрішній світогляд цього рупора декларованим від імені партії ідеологічним постулатам, тим більш висока ймовірність успішності партійного проекту. У даному ж випадку це розбіжність настільки велике, що можна не озираючись робити ставки на провал.

Кожна партія має своє "обличчя". Обличчям і рупором ідеології передчасно покійну СДПУ був пан Медведчук. Набридло це обличчя народу - і немає партії.

Обличчям і двигуном соціалістів прогресивних була пані Вітренко. Набридли народу високі децибели - і немає такої партії в парламенті.

Обличчям "Народної самооборони" є пан Луценко. Перегрівся народ від його розпеченим емоцій - і немає "Народної самооборони" в Київраді.

Обличчям політичного каліцтва у вигляді "Віче" була пані Богословська. Не знайшлося в країні достатньої кількості відірваного від реальності "середнього класу", ось і ні "Віче" в парламенті.

Чого ж варто політичне обличчя пана Ющенка - показали останні вибори до Верховної Ради.

І хоч портрети лідера "Нашої України" Ющенка були розвішені по всій країні на відстані двохсот метрів один від одного, народ цієї партії вже не вірить, от і отримала вся партійна бригада на чолі з Президентом на круг 14%. І підстави у народу не вірити цій партії і в першу чергу її особі в особі пана Ющенка вельми вагомі. Порядна особистість від такої ганьби давно би у відставку подала ...

Призабули хлопці марксистсько-ленінську філософію та основи класової боротьби. Їм би місяці три-чотири тому звернути з тупикової дороги насадження НЕП, да перейти до побудови військового комунізму. Ан ні, все по накатаній, всі намагаються схрестити вужа з їжаком, і все безрезультатно.

Ось і докотилися до початку заходу політичної зірки на ім'я Ющенка.

Не можу сказати, що мене це обставина сильно засмучує, скоріше навпаки. Державою може управляти тільки сильна, вольова і цілісна особистість (а не керована усіма, кому не лінь покерувати ...), і особа ця, що стоїть біля керма держави, повинна чітко, а не умоглядно розуміти чого вона хоче від країни, для чого, куди і навіщо її веде. Та до того ж, цієї особистості не завадило б знати, як і якими методами домогтися поставлених нею перед країною завдань і цілей.

І головне: народ повинен розділяти цілі лідера.

Тобто лідер держави зобов'язаний мислити державними масштабами, а не задовольнятися рівнем колгоспного бухгалтера, який спочатку на свого патрона сильно образився, потім з подружкою так моторошно посварився, що донині ніяк не зупиниться, потім з друзями дружбу розірвав ... і все кидається і метається у пошуках втраченого спокою, замість того щоб про країну думати ... таке собі мотиляніе у фарватері інтересів ситуативних друзів-подружок.

Та не допоможе створення цього політичного гібрида під назвою "Єдиний центр" зберегти пану Ющенку президентську булаву в своїх не цілком охайних руках. Так само, як і створення штучного монстра у вигляді "Нашої України" і напів-монстрика "Народна самооборона" з обличчям пана Луценка не допомогло підвищити популярність серед людей нинішнього президента, не кажучи вже про понесені пропрезидентськими силами фінансових втрат і втрати політичного обличчя . Хоча, якщо говорити про "політичне обличчі", то "Єдиному" здвоєному профілем з управління державою у вигляді Балоги-Ющенка втрачати вже особливо нічого.

Це не пророцтво, а результат простого ретроспективного аналізу розвитку суспільної ситуації навколо політичної особистості пана Ющенка.

Крім зазначеної вище "зовнішньої" причини неуспішності проекту "Єдиний центр" - відсутність ідеологічної концепції, яка б могла виразно задовольнити потенційних виборців і повести за собою ідейних прихильників, - є ще друга причина потенційної невдачі описуваного політичного заходу. Відноситься вона до категорії "внутрішніх" або морально-етичних.

За все в житті доводиться платити, а за брехню, зраду, невиконання взятих на себе зобов'язань і відсутність внутрішнього почуття відповідальності перед тими людьми, яким що-небудь зобов'язався зробити, а також за боягузтво - платити доведеться в особливо великих розмірах. Для пана Ющенка якраз і почався цей період оплати життєвих рахунків. Правда, він цього визнати не хоче або просто не розуміє, чого ж така непруха у нього відбувається, що навіть благословення церковників всіх мастей і холопська відданість губернаторів вже не допомагають.

Однак, незнання або нерозуміння законів, або не бажання їх помічати, в тому числі і законів життя, не рятує людину від дії та впливу цих законів. Фортуна вследствии спрацювали внутрішніх або морально-етичних причин повернулася до пана Ющенка своєю філейної частиною.

Ясна річ, що ставка в цій передвиборчій агонії і Партією регіонів, і залишками пропрезидентських сил робиться на пана Ющенка, тобто передбачається, що обличчям цієї політичної сили (сили-ли?) І рупором її ідеології має стати Віктор Андрійович Ющенко.

Але мало того, що самій ідеології немає (і бути вже не може: такий туфтою, як "бандитам - тюрми", нещадна боротьба з корупцією і залишками "кучмізму", демократизація, електрифікація та реформація всієї країни вже вчора - народ вже не проймеш) , так і сам Рупор вже добровільно і неабияк поіспользовать до ступеня повної стертих.

За людиною, принародно изолгаться Вкрай, розписавшись у повній своїй професійній некомпетентності, та до того ж публічно поміченого вже в трьох великих і фундаментальних політичних зрадах (про дрібних я навіть не говорю, рука писати втомиться), люди (виборці) уже не підуть не те що на "майдани", але навіть до виборчих урн.

Спочатку пан Ющенко зрадив свого "політичного батька" пана Кучму, що вивів його в люди і що підняв на політичний Олімп. Потім пан Ющенко зрадив соратників, які чимало й недешево допомагали йому йти до Президентству (починаючи з Тимошенко, Жванії, Порошенка і закінчуючи Зінченко, Рибачуком, Морозом і Безсмертним - тут список теж пристойний).

Тепер же, створюючи на паритетних засадах з Партією регіонів новий "Єдиний Центр", пан Ющенко зраджує народ, який своєю підтримкою власне і надів на його голову німб месії, давши йому при цьому в руки гетьманську булаву.

Я розумію, що пані Тимошенко вчасно підтягла за шию пана Ющенка на площу, щоб цей німб потрапив таки на його голову, але саме наш дурковатий народ виніс його на своїх руках до Президентству. А наш народ, хоч і дурковатий (повірити може щиро пройдисвітам всяким) і простакуватий (так, з вигляду і для виду), але зрада, перманентну брехню і повну некомпетентність відчуває і вдруге зрадника не підтримає.

Причому що найцікавіше - "Єдиний центр" в особі пана Ющенка підтримку не отримає ні на сході країни, ні на заході, занадто багато він накоїв дурниць за час свого Президентства протиставляючи одну частину країни іншій.

В результаті зіткнення (злиття) двох зустрічних (протилежно спрямованих) хвиль, за законом інтерференції вони гасяться, утворюючи повний штиль. Та ж ситуація відбудеться (і вже почала відбуватися) з двома хвилями електоральної підтримки (скажімо так: східної - для Партії регіонів і західній для - Нашій Україні) - вони погасять один одного, так що після всього того, що пан Ющенко Нарула, вдруге Президентом йому не бути.

Думаю, що в результаті цього шлюбу за розрахунком гори-терикону (Партії регіонів) і церковної миші (Наша Україна) (такого собі Союзу Особи і Орала), найімовірніше, країна отримає тільки купу політичного будівельного сміття, який згодом цілком може бути успішно утилізовано новими партійними проектами.

Ось і весь аналіз, результат якого недвозначно говорить про безперспективність створення різних там партійок на підтримку пана Ющенка на майбутніх виборах президента - кандидат боляче вже не прохідний. А тому, цілком можливо, що в цій ситуації політичні інвестори розгорнуть незабаром свої погляди в бік нових або інших потенційних кандидатів у президенти України.

Такі собі сумні для пана Ющенка семирічні підсумки створеного ним же з компанією перманентної політичної кризи в Україні, або підсумки Семирічної війни за демократію. Зате для країни в цілому це добре, протверезів маленько від ейфорії, викликаної псевдо-демократичним чадом 2004 року.

"Бабцю Параску" ось тільки шкода. І від перспективи бачити пані Тимошенко в президентському кріслі вже заздалегідь заколисує.