Відео дня
Змова проти уряду змовників?
Вольтер вірно передбачив в "Кандиде" майбутню ситуацію в українському політикумі: "Коли султан посилає корабель в Єгипет, піклується він про те, добре чи зле корабельним щурам?". У нас сьогодні таким "кораблем в Єгипет" стали прийдешні президентські вибори, про які влучно висловився на "літньому Давосі" в Ялті пан Яценюк: мовляв, все - і кому треба, і кому не треба-вже приміряють костюмчики.
Чекати в цих умовах від України політичної стабільності можуть тільки, по-перше, цинічні європейці; по-друге, схильні до маніловщина американці; по-третє, ті "жирні коти" епохи українського застою, які й самі мишей вже не ловлять, і іншим не велять, переконуючи всіх: хер на хер міняти - тільки час втрачати.
Тим часом популістські традиції уряду Ющенка чудово тривають: потихеньку, але впевнено крутиться маховик виплат заборгованостей Ощадбанку і підвищуються крок за кроком жебрацькі пенсії. Але найголовніше - реально ЗНИЖУЮТЬСЯ ціни на продовольство після вступу до СОТ! Так, у французькому гіпермаркеті у Києві м'ясо змітається по 38 гривень за кіло, зате в благословенному колись провінційному Пирятині, як і на славній до революції Бессарабці те ж саме мяско залежується за спекулятивною ціною 50-60 гривень за кіло. Дивовижний наш міністр сільського господарства обурений: мовляв, імпортне м'ясо тепер дешевше того м'яса, яке українські латифундисти прут на експорт. Виходить, ми, споживачі, повинні поспівчувати тим українським фермерам і постколхознікам, які так підняли ціни, що тепер їх м'ясо стало неконкурентоспроможним в рідній Вітчизні? Ну, що ж, ми може, і поспівчуємо, але купувати будемо - в масі - дешеве м'ясо (українців цілком влаштовують як польські, так і американські ціни на харчі).
Тому ніхто толком тепер не може сказати, до вересня якого саме року має намір досиджувати другий уряд Тимошенко, завзято розігрувався ту соціальну КОЗИРНУ карту, яку першим свого часу розіграв - в піку зажрались команді Леоніда Даниловича - той самий Ющенко, який підкорив багатьох на зльоті простотою краватки і вдачі. Особливо проблематичним буде підкоп з Банкової під Кабмін, якщо Тимошенко раптом поверне ціни на бензин до рівня вересня 2005 року, коли тодішній профільний віце-прем'єр Клюєв показував чудеса домовленостей як з "нафтової", так і з "залізякою". А ще прикольней буде поспостерігати за реакцією "другого Кабміну" на Банковій, якщо уряд продовжить РЕАЛЬНО гасити ВРЮ до копійки заборгованість Ощадбанку СРСР: така трансакція торкнеться багатомільйонний середній клас (нещасна тисячі розворушила одних пенсіонерів).
Повний курс політології був викладений ще древніми римлянами: ГОРІЛКИ, хліба і видовищ! Так, ще простих українців дуже хвилює корупція та затяглася драчка між ветеранами УПА та Червоної Армії. Але не треба сьогодні переоцінювати ці "гуманітарні проблеми", як це робить, наприклад, ідеолог "Нашої України" В'ячеслав Кириленко, який запропонував як фішку напередодні майбутніх політбаталій "знизити корупцію в Україні" в два рази. Пам'ятаю, як мені розповідали земляки, які переїхали в Ізраїль, про свої спроби дати за звичкою хабаря тамтешнім "даішникам": за спробу хабара - відразу привід, як мінімум, в поліцейську ділянку. А у нас - по Кириленко - після перемоги Ющенка, виходить, повинен брати хабарі тільки кожен другий даїшник?
До речі, якщо говорити про сьогоднішню диспозиції ГЕРОЇВ МАЙДАНУ, то я ще не розумію одну штуку: як з такого прогресивного революціонера, як Луценко, міг вийти такий міністр-ретроград? Він весь час якось невдало намагається загладити свій же гріх по тотальному і непідготовленому розгону ДАІ. От якось днями зізнався Юрій Віталійович, що збирається повернути старі "укріпрайони корупції" - пости ДАІ - на дороги. Але при цьому міністр внутрішніх справ дуже побоюється, що нові жезли знову перетворяться на знаряддя заробітку, як це було в часи "до Ющенка".
А чому, питається, не повторити справжній подвиг свого колишнього колеги Саркозі, який рятує щорічно у Франції кілька тисяч життів за допомогою дорожніх роботів?
Мабуть, Луценко скаже традиційну для наших міністрів фразу: немає грошей. Так, цей робот на дорозі у Франції, фотографуючи особа автопорушниками і номер автомобіля, моментально самоокупними, більше того - приносить величезні прибутки. Правда, для такої прибуткової роботи дорожніх роботів, які НІКОЛИ не беруть хабарів, у нас не вистачає високих автоштрафах, введення яких гальмується інфантильною Верховною Радою шостого скликання: ось де стала б тверда рука Президента, застосовувана в парламенті чомусь тільки по відношенню до бюджетних питань.
Ні, брешу: ще Банкова вельми небайдужа також до питання про нову Конституцію і збільшенню фінансування єхануровського армії (начебто та ж Великобританія не процвітає при повній відсутності цієї самої Конституції, а Норвегія не входить до першої трійки країн з найвищим доходом на душу населення при повній відсутності армії як такої: Норвегія вистачає п'ятнадцяти тисяч прикордонників).
Так і хочеться запитати у правлячої верхівки: ну навіщо вам, шановні, стільки влади? Навіщо вам інша армія, окрім вже обіцяної народу професійної армії? Негайно запитаєте з цих питань думку народу, і справі - кінець! Але ні, що перемогла олігархія ніколи не провела з 2004 року жодного обіцяного референдуму, жодної обіцяної реформи, а відставки уряду цієї олігархією використовуються як інструмент для спекуляції бензином, виробленим з ДЕРЖАВНОЇ нафти, для роздування цін на хліб, вироблений із зерна Держрезерву, для будівництва у скверах колись милого Києва потворних тридцятиповерхових пам'ятників своєї ЖАДІБНОСТІ.
Так, коли комерсанти хочуть щось продати, то вони прагнуть запросити за свій товар якомога вищу ціну. Але, підписавши ГРОМАДСЬКИЙ ДОГОВІР і створивши ДЕРЖАВА, прості громадяни якраз і поставили заслін такому нещадному егоїзму торгашів, розраховуючи на захист своїх ІНТЕРС з боку ДЕРЖАВИ. Коли ж слухає не розуміє мовця, а говорить не знає, що він має на увазі, то це - не просто сьогоднішня модель відносин Банкової з Грушевського, а й ще один доказ того, що деспотія, за Макіавеллі, змінюється саме олігархією, а не демократією : адже олігархи АПРІОРІ не чують один одного. Бо їм ніколи. Вони торгують: торгують заводами і депутатами, полями і лісами, шельфами і ельфами.
Всі ЗНОВУ по Леніну: "Капіталісти готові продати нам мотузку, на якій ми їх повісимо".
