Кришталевий міст з Грушевського на Банкову

Душно в липневому Києві. Парить, як у духовці. І начебто не жарко, а повітря сперте. Як у політиці. Ні продиху, ні вдиху. Зовсім закумарілісь слуги народу.

Тут попався мені документик на днях. Про те, як "рідну Україну" облаштувати. Я було подумав, утопія. Ну, типу Оруелла або Аксьонова або Сен-Симона з Фурньє. Виявилося, ні! Парламентарії напридумували. Нова редакція Конституції називається.

Такого, що відразу ясно стало: червнева задуха на них серйозно подіяла. Сплавилися мізки, сплавилися ...

Виявляється, щоб все у нас було добре, треба повернутися до влади однієї партії. Партії, що перемогла! Правильно здогадалися! Гегемоном її буде народ. Тобто та частина народу, яка цю партію вибере. Ну а потім вже ця ВИБРАНА партія зробить з рештою народом те, що співзвучно слову "вибере", тільки із заміною місцями двох букв.

Загалом все, як у відомому фільмі "Весілля в Малинівці". "Це мені ... Це знову мені ... Це знову мені ... І це знову мені ... О, здається я себе не обділив ...". Пам'ятаєте? Так і тут. Значиться партія, яка отримує більше інших голосів, отримує автоматичну більшість у парламенті (ну щоб всякими коаліційними торгами радість перемоги не затьмарювати), пост прем'єра (щоб відразу ясно, хто в Будинку господар), право на розподіл посад і портфелів як у Кабміні, так і у Верховній Раді (щоб всякі програвши під ногами не плуталися), ну і ще багато всяких приємностей. Тобто відразу весь банк ВИБРАНІ і забирають. А там хоч трава не рости. Так як всі інші гілки влади цим проектом звернені з гілок в гілочки або навіть листочки. Ну як би для прикриття сорому, чи що. Пам'ятаєте, як у біблійних картинках прикривали те, що дітям і богобоязливим матронам бачити не належить. Так і тут.

Президент - це як листочок спереду, ну а прем'єр - листик трохи побільше, щоб седалище прикрити, але теж листик. Так як і той, і інший залежать від цього самого партійної більшості ОБРАНОЇ (тільки прописними писати буду - для передачі істинного і непідробного поваги) партії. Ну а навколо спідниця з таких листочків, і тобі - державний апарат, суд, мас-медіа, ну і взагалі все.

Ось життя-то задалася б. Ніяких проблем. Значить, вирішує партія те-то і те-то. Хлоп в Раду, ну а там слухняний прем'єр, слухняний Президент, гарантована більшість. Благодать. Малина просто. Це ж краще, ніж у Росії вийде. Там ще телебачення це трикляте. Бабки витрачати. Народ зомбувати. А тут нічого не треба. Всі вибори прямо в Раді проводяться. А там можна домашній канал зробити, гумористичний - недорогий. Нехай там кишенькова опозиція в особі Симоненка-Вітренко кумкає. Розважають гучними і порожніми виступами .... Навіть цікавіше від цього стає. Ну а головна людина, він партією керує - Генеральний секретар називається, і йому в допомогу там ЦК, Політбюро, ну або Політрада, це вже яка різниця, дефініції різні - суть одна. Рішення приймати буде дорогий товаришу Сталін. Ой, вирвалося, обмовився ... Пан Головний Секретар. Ну а його партія вже як-небудь тихенько вибере. У своїх багатих кулуарах. Це ж не народу справи, а партійців. Перевірених, ретельно відібраних, дисциплінованих і підгодованих. Загалом, своїх пацанів.

Уявили, який кайф! Яке єдність мети і дії. Напружилися пару місяців! І правьте потім, скільки душі завгодно. І ні хто таку махину від влади не відсуне. Не буде таких сил в новій державі. Не буде - і крапка. Так, всіх незгодних можна буде послати куди подалі. Ну, якщо не в Сибір (вона тепер іншими Головними Секретарями освоєна), так за кордон. По моді наших південних сусідів - молдаван, та казахів з узбеками.

Ой, що це я про сумне?! Ми ж про утопії.

Так от, крім деяких дрібних проблемок, все інше просто чудово. Ніяких сутичок між Президентом і прем'єром, їм просто сперечатися нема про що буде. І той, і інший щось на зразок фікуса в кабінеті. Права у них за новим проектом Конституції приблизно такі. Ну, про що сперечатися двом вічнозеленим, хіба що про якість добрив.

Немає жодних проблем з силовими міністрами, все ж вони з перевірених пацанів. Ну а в економічному блоці взагалі благодать. Начальник партійного транспортного відділу буде міністром транспорту, а той, хто за житло відповідає, буде будівництвом рулити. Ну і так далі. Знову ж ніяких розбіжностей між міністрами. Якщо що - відразу на килим до Пану Головному Секретарю, і там вже все розставлять по своїх місцях, або кутках.

А головний постачальник проблем і скандалів - Секретаріат Президента - взагалі скасовується. Навіщо фікуси Секретаріат? Йому садівник потрібен, а не секретар. Удобритель, поліватель, розпушувач. От їх і затвердить все той же Пан Головний Секретар.

Загалом відмінно все складається. Так добре, що цю благодать можна і народу показувати. Побудувати, наприклад, кришталевий міст з Грушівка на Банківську, і нехай там прогулюються, "солодка парочка" - прем'єр з Президентом - демонструє єдність і процвітання. Відмінно буде. Просто ліпота.

І ніяких дисидентів, компроматів, зливів, змов, перекуповування депутатів. Живи і радій. Загалом нова форма демократії. Без особливої ??конкуренції. Залишилося термін придумати. Я думаю, що у мене є що запропонувати. Назвати це треба "консолідуючою демократією".

А хто консолідуватися відмовиться - у витрату. Щоб не заважали нам будувати єдину, вільну, демократичну Україну. Точно за новою прекрасною Конституції, яка не передбачає ні конкуренції властей, ні діяльності опозиції, зате вже сьогодні її підтримали і БЮТ і "регіони", ну а інші сили поки що не докумекалі, що з ними з цієї нової Конституції зроблять майбутні переможці. Хоча, я думаю, здогадуються. Їх головами прикрасять прольоти нового кришталевого моста, того самого з Грушевського на Банківську, щоб тим, хто по ньому ходить, було ясно, чим консолідуюча демократія відрізняється від звичайної.

Ох, хоч би це залишилося фантазією. Дуже хотілося б ...