Уявна покірність Тимошенко

Незважаючи на часто звучали в пресі припущення про те, що діяльність на посту глави уряду може перешкодити Юлії Володимирівні стати Президентом в майбутньому, вона все ж прийняла тверде рішення йти в цьому питанні до кінця.

Фото з ??персонального сайту Юлії Тимошенко

Очевидно, тут має місце поєднання її короткострокових і довгострокових амбіцій. Пробувши без влади близько двох років, ЮВТ напевно хоче отримати доступ до владних механізмам якомога швидше. Та й її команда вже досить втомилася від перманентної опозиційної боротьби і вимагає певної перепочинку, в якій, до речі, потребує і сама Тимошенко, до межі виклали в період виборчої кампанії.

У той же час аналітики зі штабу БЮТ, напевно, прорахували, що для підняття рейтингу ЮВТ вкрай необхідно на деякий час очолити уряд і на контрасті свого курсу з політикою попереднього прем'єра заробити додаткові політичні бали. "Помаранчева" коаліція, якщо вона все ж відбудеться, нехай і не викличе в громадянах постмайданної ейфорії початку 2005 року, але певний підйом в душах "старих майданщиків" все ж спровокує. А Тимошенко адже тільки цього й треба. Згодом її робота в уряді, незалежно від реальних результатів, обросте різними сприятливими міфами й домислами (як це було в два її попередніх приходу до влади) про Тимошенко як "благодійниці народу", зміцнивши і розширивши тим самим електоральну базу.

Для реалізації всіх цих тактичних завдань ЮВТ життєво необхідно отримати пост прем'єра, переконавши бютівських виборців у правильності їх вибору. Добре засвоївши уроки попередньої коаліціади, коли безкомпромісність Тимошенко при переговорах стала однією з численних причин краху можливої ??"помаранчевої" коаліції, Юлія Володимирівна на попередніх консультаціях щодо створення парламентської більшості у ВР VI скликання демонструє вражаючу поступливість своїм молодшим партнерам - блоку НУ-НС і безпосередньо Президенту . Тимошенко погодилася на всі умови Ющенка: підпорядкування йому силових відомств, проведення у 2008 році референдуму щодо змін до Конституції, скасування Закону про Кабінет міністрів і навіть про допуск опозиціонерів у владну вертикаль.

Спочатку може навіть здатися, що це свідчення високої політичної культури Тимошенко та її щирому прагненні швидше почати робити добру справу для країни (чи то пак, сформувати уряд), знехтувавши особисті амбіції.

Фото прес-служби БЮТ

Але якщо копнути глибше, то виявиться, що себе-то вона нічим не обділяє. Більш того, деякі президентські ініціативи грають їй самій на руку. Скажімо, успішне проведення референдуму, спрямованого нібито на те, щоб "застабілізувати" (улюблене слівце нинішнього прем'єра) політичну ситуацію, а по суті має на меті підняти ставки на майбутніх президентських виборах, тільки збільшить владні повноваження ЮВТ, якщо вона стане главою держави. Згода на введення опозиціонерів до складу Кабміну - взагалі прекрасно прорахований хід. Тимошенко отримує можливість всі невдачі свого уряду списувати на "синьо-білих" заступників міністрів-диверсантів, що буде виглядати досить правдоподібно і створить їй передумови для переможної відставки. Навіть дивно, що бютівські штабісти самі до цього не додумалися! Скасування Закону про Кабмін, який БЮТ ухвалив спільно з регіоналами й підпорядкування силовиків Ющенко для Тимошенко ніякої ролі не грає. Адже якщо вона добровільно погоджується на урізання своїх повноважень - значить бути прем'єром довгий час вона зовсім не планує.

А тривале перебування при владі Юлії Володимирівні зовсім невигідно. Зі стратегічної точки зору їй набагато вигідніше підійти до президентських виборів в ролі полум'яної опозиціонерки. Для цього під час прем'єрства їй потрібно буде прийняти пару запам'ятовуються народом рішень, потім красиво подати у відставку, списавши все промахи на підступи внутрішніх і зовнішніх ворогів. Неодмінно утворюється після цього коаліція ПР і НУ (швидше за все, без НС) дасть ЮВТ привід розкритикувати Ющенко-зрадника і замкнути на собі майже весь "помаранчевий" електорат. Отже, заяви деяких регіоналів про те, що ЮВТ розширює права опозиції "під себе" позбавлені всякого сенсу. Перебуваючи в опозиції, вона не потребуватиме ні в яких постах, а буде від влади максимально дистанціюватися.

Так що вкотре Тимошенко прагнути витягти з сформованої в країні ситуації максимум. І варто зазначити, що з усіх політиків вищої ліги саме вона показує найбільші навички вчитися на своїх помилках.