Погони Тимошенко
У міністра оборони України Юрія Єханурова армійські діла не задалися практично з моменту призначення на високопоставлену посаду. Каменем спотикання став грошове питання. Як би не намагався Юрій Іванович вибити з уряду побільше фінансів для української "раті", в скарбничці армії так і не задзвеніло то кількість "мідяків", яке їй належить. Скупість Кабміну можна пояснити по різному: криза на дворі, та й сам Єхануров не того політичного забарвлення, якому симпатизує прем'єр міністр - хто ж дасть гроші ворогу. До квітня ж, український "воєвода" взагалі потрапив в кабмінівські "аутсайдери".
Зрозуміти те, що Єхануров, як політично ворожий Тимошенко елемент, сьогодні обрано одним із "крайніх", на яких обрушаться всі кризові "шишки", можна було за підсумками вчорашнього брифінгу в Кабінеті міністрів. Там міністра оборони, разом з міністром регіональної політики та будівництва Василем Куйбідою та головою Державного комітету з водного господарства Василь Сташук фактично зрадили публічного ганьби, оголосивши їм "попередження" за збільшення заборгованості з виплати заробітних плат на підвідомчих підприємствах. Крім того, у випадку, якщо заборгованість по зарплаті по державних підприємствах збережеться, прем'єр-міністр пообіцяла вжити заходів щодо притягнення керівників центральних органів виконавчої влади до дисциплінарної відповідальності. Створюється враження, що це прем'єрське "перше китайське ..." є не чим іншим, як сигналом про початок "полювання на відьом" в уряді, і призведе до початку обіцяних Леді Ю "кадрових ротацій" в Кабміні.
Судячи з того, що в "чорний список" потрапив міністр Єхануров уже можна укласти, що Тимошенко займеться банальним вишукуванням винуватих і недостойних. Ясна річ, Юрій Іванович далеко не ангел, і у нього, як усіх українських політиків є свої гріхи і слабкості. Однак, зважаючи на обставини, при яких міністр опинився в ролі школяра, якому пригрозили в разі неслухняності покарати по всій строгості, доводиться визнати, що прем'єр-міністр сама "підвела під монастир" главу Міноборони.
Необхідні докази провини Юлії Тимошенко в нездатності оборонного відомства виплачувати зарплати можна отримати, вивчивши епопею з торгами навколо бюджетного фінансування збройних сил України на 2009 рік. Спочатку Міністерство оборони запитувало у уряду законодавчо обгрунтовані 32,4 мільярда гривень (2,5% від ВВП), необхідні для розвитку озброєння, військової техніки та інфраструктури, підготовки Збройних сил та їх утримання. Конкретно на кожне з цих напрямків, з урахуванням прийнятих у європейських країнах норм, передбачалися відповідно 10 - 5,5 - 16,8 млрд. грн. Однак, у результаті уряд відірвало від серця для армії лише третину від запитуваного обсягу бюджетних коштів.
Слід зауважити, що фінансування збройних сил у повному обсязі необхідно як для підтримки обороноздатності українських військ, так і для їх приведення у відповідність з вимогами НАТО. Зазначені 32,4 млрд. дозволили б фінансувати реалізацію Державної програми розвитку Збройних сил України на 2006-2011, Держпрограми розвитку озброєнь і військової техніки ЗС на період до 2009 року, а також державних цільових програм в частині, що стосується переходу на контрактну армію. Зважаючи колишнє завзяття Юлії Володимирівни Тимошенко до форсування переходу збройних сил на контрактну основу, і розрекламовану в Україні необхідність примкнути до Північноатлантичного альянсу, було подвійно дивно спостерігати, як Юлія Володимирівна нещадно "обрізала" армійське фінансування.
Виправдання такої жадібності Кабмін придумав "в дусі часу "- фінансова криза. В результаті, військові частини відчули його на собі повною мірою: повальні відключення військових частин від електропостачання, (навіть ті, які знаходяться на бойовому чергуванні), скасування всіх можливих надбавок, які дозволяли дотягувати зарплати військових до середнього по Україні рівня доходів, мораторій на польові виходи, заняття на місцевості і вчення. Як результат - загальне падіння боєготовності Збройних сил України. Природно, ні про яку відповідність стандартам військ НАТО при таких порядках не може бути й мови. Тепер навіть не дивно, що, поспостерігавши за подіями в нашій країні, представники країн НАТО на нещодавно пройшов у Німеччині Саміті ясно дали зрозуміти, що Україна вже не входить до "плани" альянсу.
Глава українського уряду явно рубонула з плеча. В умовах кризи було б виправдано зниження загального рівня фінансування, як надходять у сусідніх країнах. Наприклад, на початку лютого військово-політичне керівництво Росії заявило про перегляд свого військового бюджету на 2009 рік, урізуючи його на 15%, а пізніше переглянула цю цифру на користь 8%. При цьому, навіть мови не йшло, що скорочення торкнеться фінансування військових програм, що стосуються переозброєння російської армії. У нас все з точністю до навпаки - гроші розраховані на мінімальну виконання основних планів по розвитку і підтримці на прийнятному рівні боєготовності підрозділів і частин. З одного боку, такий підхід обгрунтовує військова доктрина, а з іншого - проблема елементарного виживання військовослужбовців в період нападів кризової жадібності у уряду.
Єхануров все ж намагався "уламати" прем'єр-міністра дати хоч половину з продиктованої законодателно суми, але Юлія Володимирівна виявилася непохитною - 11,6 мільярда і ні копійки більше. Армії "нашкребли" фактично в 1,3 рази меншу суму, ніж у 2008 році, що складає 36,1% від необхідної потреби армії. При цьому, слід зауважити, що навіть затверджена сума лише формально "відбувається" з бюджету. 4,2 мільярда з 11,6 війська повинні заробити самі, і лише 7,4 млрд. надійдуть воякам з державної скарбниці. Знаючи про те, що військовий бюджет складається з двох основних частин - виплат з держбюджету і спеціального фонду, який наповнюється за рахунок господарської діяльності Міноборони, Тимошенко розсудила, що армія наполовину повинна годувати себе сама.
Найсмішніше, що зобов'язуючи армію заробити нереальні кошти, леді-прем'єр зробила все можливе, щоб збройні сили не змогли цього зробити. Наприклад, Кабмін заборонив Міноборони продавати майно вивільнюваних військових містечок. Уряд зараз "забуло" про цю проблему і не поспішає визначити механізм таких продажів. Крім того, уряд намагається вивести з підпорядкування Міноборони активи, здатні приносити армії прибуток, такі як концерн "Техвоєнсервіс".
У такому разі логічно задати питанням - чи дійсно в невиплати зарплат у Збройних силах винен Юрій Єхануров? В принципі, він у процесі виділення грошей для військ запитував в уряду суму, яка належить армії за законом, і її виділення позбавило б від багатьох проблем, у тому числі і з зарплатами. Намагаючись хоч якось підзаробити для військового господарства, Єхануров навіть намагався хитрувати, і заробляти гроші для армії обманом. Так, у справі проведення радіочастотою конверсії для звільнення смуг під зв'язок третього покоління, Міноборони спробувало "збити" з операторів зв'язку, зацікавлених у запуску мереж 3G, 2,5 млрд. грн. замість реально необхідних 300 млн. Задумка, правда, провалилася - Нацкомісія регулювання зв'язку (НКРЗ) розібралася в ситуації, і "приземлила" запити Єханурова.
На підставі викладених фактів можна прийти до думки про те, що глава Міноборони теж не промах "подмутіть" зайвих грошенят. Однак у цій справі він Тимошенко, все ж, не суперник. Грошей для армії пошкодувала сама Юлія Володимирівна, і, виходить, зараз шукає, кому б приписати свої ж помилки. Можна тільки уявити який ефект буде від прийдешньої ротації кадрів в Кабміні, якщо й інші голови полетять за таким же принципом.