"Герої" нашого часу. Темні плями в Біографії Рудьковського

"Обозреватель" предлагает увазі чітачів статтю, опубліковану в газеті "Голос України" - друкованне органі Верховної Ради України. І хочай дата Публікації может когось здівуваті - Третє березня 1998 року, тоб, почти дев'ять років тому - вона и ніні НЕ ВТРАТИ актуальності. Даже больше - опрілюднені факти можна вважаті сенсаційнімі, оскількі смороду стосують високопосадовців, члена Уряду, міністра, одного з провідніх членів Соціалістічної парті України. Йдет про Миколу Рудьковського - Міністра транспорту України. Подаємо статтю тодішнього народного депутата України Петра Шейка. У часи, коли ця стаття Вийшла в світ, пан Шейко очолював регламентний комітет ВР.

Відео дня

Досі я з Довірою ставився до чужих автобіографій, бо життя зводіло мене з людьми, у якіх Не було спожи Щось приховуватися, "підправляті" свой життєвий шлях, вігадуваті про себе Небилиці, щоб замаскуваті вбогість ВЛАСНА "здобутків". Я й на мить НЕ сумніваюся, что, як и колись, сумлінні "кадровики" и пільні "спецорганів" якоюсь мірою перевіряють подану їм інформацію, дере чем "Оформити" людину на державну, тім паче керівну посаду. Я помілявся. І виявило це вісь як.

У грудні 1997 року, коли починаєм розкручуватіся маховик віборної кампанії, Чернігівська обласна газета "Гарт" опублікувала Інтерв'ю з уродженцем Старого Бикова Миколою Рудьковським з інтрігуючою Назв "І недопалки він за борт жбурляв в океан". Йо Було передруковано в районних газетах, Які Прокуратура: на территории Козелецька ВИБОРЧИЙ округу № 208, а Згідно об'явився и сам герой Публікації як кандидат у депутати.

І Почалося ... Мої виборці Зі Старого Бикова Бобровицького району телефонувалі мені, писали листи ... Обурюваліся, что кандидатом у депутати від партизанського краю вісунуто онука поліцая М. Приходька, Який, начебто, лютував у наших краях. Одні стверджувалі, что Приходько разом з фашистами втік за кордон, там забагатів, и внук напрікінці 80-х років майнув до нього по спадок. Інші казали, что Приходька Було засуджено на 25 років, ВІН відбув половину рядок, потім кудись Зник, а онук поїхав на Пошуки дідовіх - "друзів". Гніваліся люди, что внуки партизанів, захисників Вітчизни СЬОГОДНІ НЕ мают роботи, змогі здобути безоплатну освіту, а нащадки їхніх протівніків процвітають, мандрують світамі, навчають у престижних вузах, займають керівні посади.

Принесли мені й газету з Цім злощаснім Інтерв'ю. Прочитавши я его ї подумавши: "Не біографія в хлопця, а легенда про героя, Який у воде НЕ тоні, у Вогні НЕ горить, все долає, Всього может домогти. І ця легенда вступає у Конфлікт з дійсністю ".

Міркуйте Самі. М. Рудьковський стверджує, что после школи ВІН вступивши на історичний факультет Чернігівського педінстітуту. На жаль, це НЕ зовсім так. Наш герой Закінчив школу у 1984 году. Тільки через рік вступивши до вузу. После Першого семестру взявши академ-відпустку и Пішов до війська. У 1987 p., Прослуживши позбав рік, відновівся у вузі. Провчівся там ще два семестри и у 1988 году БУВ відрахованій з педінстітуту за власним бажанням. Того самого року, Судячи з Інтерв'ю, подаючи до Москви и начебто вступивши на економічний факультет Московського державного УНІВЕРСИТЕТУ. Альо й там немає зігрів Собі місця: чи не підійшлі "гордості школі" рівень викладання в МДУ и "відсутність перспективного бачення", тому Вже через рік ВІН "опинивсь у Відні".

Про ті, як Йому удалось там "опінітіся", кандидат у депутати не розповідає. Зауважує позбав, то багато "окрема, почти детективна історія", забуваючі при цьом, что Чимаев віборців полюбляють детективи и декотрі з них даже знають, что Австрія и СЬОГОДНІ є однією з найбільш "Закритого" європейськіх країн, А щоб отріматі туди візу за часів Радянська Союзу, нужно Було мати Дуже солідні Підстави: запрошення близьким родічів, ДІЛОВИХ партнерів, державних установ. Тож не дивно, что людей зацікавіло, Завдяк кому чі чому опинивсь у Відні Мандрівний студент, сін СІЛЬСЬКОГО вчителя, якій не МАВ там, за его словами, ні друзів, ні родічів, ні знайомості, а такоже, як удалось Йому Вижити й легалізуватіся, маючі в кишені позбав 12 марок. Аджея для того щоб найти буцай якусь роботу, потрібен час.

Альо менше з тим. Головне, что робота нашли. Свої Перші марки М. Рудьковський, за его словами, заробів, прібіраючі сніг, отож Прибув ВІН до Відня напрікінці 1990-го або на качану 1991 року. Рік ВІН, начебто, працював вантажником и Вивчай німецьку мову, а потім вступивши до відділення Віденського економічного УНІВЕРСИТЕТУ, провчівся там три роки, Згідно ще й працював у кількох фірмах и 1993 року повернувши в Україну.

Журналіст Із захоплення розповідає читачам, як сумлінно трудівся Майбутній кандидат у депутати на благо тіткі Австрії, альо забуває поцікавітіся, Хто його там утрімував, хто оплачувальну навчання у Віденському універсітеті. Аджея відомо, что рік перебування у західноєвропейському вузі коштує від 14 до ЗО тисяч долларов. Чи не допітується ВІН у М. Рудьковського и про ті, як ВІН там учив, чі задовольняв его рівень викладання, що не звертає уваги на очевідні факти: Якщо М. Рудьковський "опинивсь" у Відні взимку, то вступитися до університету ВІН МІГ НЕ через рік. а через півроку (у 1991), або ж через Півтора (в 1992). Если герой Інтерв'ю справді Навчався там три роки, а потім ще й працював у тамтешніх фірмах, то ВІН аж Ніяк НЕ МІГ вернуться в Україну в 1993 году. Чи не здівувало его ї ті, что после повернення Із Закордоний мандрів "Блудний син" получил свою дере в жітті посаду не в якійсь "конторі", а в адміністрації Президента.

На Відміну Від автора, ЦІ "загадки" зацікавілі земляків М. Рудьковського, Розбуд в них гіркі спогади, породили згадані Вище чуйні ...

Щоб дійті істини и дати відповідь виборця, я звернув Із Запитів Щодо М. Приходька в СБУ, а такоже навідався в ті встанови, де працював М. Рудьковський, попросивши зіставіті газетну легенду з йо офіційною автобіографією. І тут з'ясувалося, что в кандидата в депутати є не одна, а кілька автобіографій-легенд. Згідно з найперш, что є в адміністрації Президента, М. Рудьковський Навчався в Чернігівському педінстітуті з 1985 по 1989 pp., Відслужів в армії два роки (1986-1988) i Закінчив ... три курси ... І хоч даже першокласника, Дивлячись на ЦІ цифри, может Сказати "два", в адміністрації на Цю "неточність" не звернули увагу. У Московському універсітеті, Судячи з цієї Біографії, М. Рудьковський НЕ вчився, а поповнював свои знання на якіх бізнес-курсах. Чи не згадується тут и про "чорну" роботу у Відні. Зазначається позбав, Що з 1991 по липень 1994 року ВІН Навчався у Віденському економічному універсітеті и водночас працював - з 1991 по 1993 рік менеджером у фірмах "Тіметрон" та "Гаммі", а з 1993-го по липень 1994-го - директором ФІРМИ " Нікольс ". Жодних документів, Які підтверджувалі б факт его навчання в Москве чі у Відні, М. Рудьковський виказуючи, альо Йому повірілі на слово й зарахувалі на посаду ... головного консультанта управління ЕКОНОМІКИ адміністрації Президента!

ЦІ невеселі "Відкриття" Нічого не проясниться. Навпаки, породили Нові запитання и сумніві. Ще б пак! Будь-яка людина, яка хоч Трохи знайомиться з системою навчання в західноєвропейському вузі, может підтвердіті, що тут студент стаціонару может "підробляті" Хіба что у вихідні Дні чі на канікулах. Або ж, Працюючий, підучуватіся на яких-небудь курсах. І Тільки! У Відні НЕ БРАКУЄ діпломованіх спеціалістів. Жодна порядна австрійська фірма НЕ візьме менеджером людину з вулиці, без Громадянство, спеціальної освіти, надійніх рекомендацій. Отріматі посаду менеджера М. Рудьковський МІГ бі Хіба что у фірмах, котрі належали его родичам, близьким друзям або у "спецфірмах", створене на підставніх ОСІБ, а посаду директора - у власній фірмі ("Нікольс" - "Микола"?). Втім, НЕ позбав здогаді. Альо, ЯКЩО нам так відважно предлагают каїкові Версії, то чому б НЕ пофантазуваті? Дівна здал мені й ті, что молода людина, котрій, Судячи з Усього, непогано велося у Відні - студент престижного вузу и директор ФІРМИ - Раптена пріпіняє навчання и без омріяного диплома, под "завісу" Президентський віборів 1994 року, повертається в Україну. Чі Ностальгія замучила, чи фірма збанкрутувала, чи, може, хтось Із "друзів" підказав, что в Такі буремні часи, коли от-от могут відкрітіся Нові перспективи и вакансії, Варто "опінітіся" якнайбліжче до них?

Враз мене й та легкість, з Якою М. Рудьковський получил звучні посаду в адміністрації Президента. Думаю, что в тій самій Австрії Тільки на підставі куценької автобіографії людину не взяли б даже санітаром у морг, а тут - у святая святих української держави Надаються неабиякий посаду молодікові без вищої освіти, Котре и року не працювала в Україні, потім на внутрішню п'ять чі Шість літ невідомо де перебував и з ким знаючи.

"Як це могло стати?" - Поцікавівся я в одного з відповідальніх працівніків адміністрації. Тієї пояснивши, что М. Рудьковський Якийсь годину віконував технічну роботу у ВИБОРЧИЙ штабі на Президентський Вибори. А я, слухаючі его, думав: "Коли ж ВІН устиг, ЯКЩО, Судячи з наявної у вас автобіографії, до червня 1994 року Навчався у Відні? Чи не віриться такоже, щоб за Такі дрібні й короткочасні послуги розплачуваліся посадами в адміністрації Президента. А ЯКЩО таки розплачуються, то це трагедія для держави! "

Фото: "Обозреватель"

Та підемо далі. У 1996 году М. Рудьковський отрімує Нарешті диплом про вищу освіту. Причому не так, як Інші студенти, а бліскавічно: у березні 1996 року відновлюється у Чернігівському педінстітуті (Котре ВІН свого годині кинувши, як "недопалок", за борт свого життя) не так на Третій курс, як треба Було сподіватіся, а відразу на п 'ятий и Вже у травні цього ж року отрімує диплом вчителя истории. Мабуть, Навчальні програми Чернігівського педінстітуту и ??Віденського економічного УНІВЕРСИТЕТУ до Такої Міри збігліся, что викладачі, які не вагаючись, зарахувалі Йому складені за кордоном міжнародні по. У ті, что М. Рудьковський, працюючий в адміністрації Президента, Склаві академрізніцю почти за Чотири курси (бо ж програма вузу за цею годину істотно змінілася), повіріті Важко. З Огляду на це, попросивши міністра вищої освіти України вітлумачіті Цю сітуацію и візначіті, чі можна вважаті дійснім отриманий у такий способ документ. Чекаю ВІДПОВІДІ.

У вересні 1996 року щедрі покровітелі прізначають новоспеченого вчителя истории одним з діректорів Держінвесту України. На цьом етапі ВІН предлагает ще більш спрощений вариант Біографії, З якої Повністю віпадає "московський період", потім на внутрішню продовжується (з 1988 по 1991 рік) годину навчання в педінстітуті, щоб у тихий, хто ее читатиму, склалось Враження, что цею вуз ВІН Закінчив Вчасно и без ускладнень. Жодний словом не згадує М. Рудьковський про свою роботу в інофірмах І, зрозуміла Річ, про факт Отримання диплому в 1996 году.

Наступний, 1997 року, М. Рудьковський Вже становится членом Правління "Укргазпрому". До цієї встанови ВІН подає ще "свіжішу" інформацію, З якої віпліває, что у Відень ВІН НЕ їздів и в тамтешньому універсітеті НЕ вчився, позаяк з 1988 по 1993 рік Навчався в Російській Економічній академії ім. Плеханова, а з 1993 по 1996 рік - у Чернігівському педагогічному інстітуті! При цьом додається фотокопія диплома московського вузу. Одне з двох: або ця копія є фальшивкою, або ВСІ Інші біографічні Версії М. Рудьковського.

Альо й це ще не все! У законі про вибори сказано, что депутатом может буті Обраний громадянин, Який в Україні прожіває ПРОТЯГ останніх п'яти років, то М, Рудьковський подає в окружні ВИБОРЧИЙ комісію ще один, істотно відкорігованій и максимально спрощений вариант своєї Біографії. Згідно з ним, ВІН вступивши до Чернігівського педінстітуту НЕ 1985-го, а 1984 року, віїхав до Москви у 1988, а не у

1990 году, вчився в Австрії НЕ з 1991 по 1994, а з 1989 по 1992 рік. Ніде, треба розуміті, в тій годину не трудівся, а "после повернення" працював в адміністрації Президента. Тут М. Рудьковський вновь Сам собі суперечіть. Если ВІН справді повернувши в Україну 1992 року, то "после повернення" аж Ніяк НЕ МІГ працювати в адміністрації Президента, бо на тій годину Президентом БУВ ще Л. Кравчук. Те де в такому разі "обертався", чім займався два роки Майбутній кандидат у депутати? До речі, 20 січня 1998 року М. Рудьковський БУВ звільненій з посади директора Держінвесту, альо необхідніх уточнень до своєї віборчої Біографії НЕ вніс. Чи не подавши віборчій КОМІСІЇ документів, Які підтверділі б факт его постійного проживання в Україні з 1992 року. І все ж, незважаючі на це, БУВ зареєстрованій кандидатом у депутати.

Прочитавши я, шановні земляки, п'ять варіантів легенди про Миколу, якому все вдається, Котре усьо в жітті здобувана без "блату", про вісокопрофесійного спеціаліста, друга молоді, Який на Відміну Від нінішніх депутатів чудово знає, як порятувати Україну (про це йдет в Наступний Інтерв'ю, опублікованому в "районках" Козелецька округу), говорів з багатьма людьми и зрозумів, что в цьом павутінні вігадок без справді компетентних органів кінців НЕ найти. Тож нехай смороду и пошукають їх укупі з Тімі, хто вистеляли М. Рульковському шлях до керівніх посад, хто телефонував керівнікам місцевіх адміністрацій и "радів" їм підтріматі его па Вибори. Хай поцікавляться, что являютя собою ті Закордонні ФІРМИ, в якіх ВІН начебто трудівся (зокрема "Нікольс"), з Якою метою смороду кілька разів "віряджалі" студента-директора в Україну, Які оборудки тут здійснювалі. Може, тоді дійдемо істини?

Утім, багаті чого Вже прояснилося. Микола Абрамович Приходько справді доводитися М. Рудьковський дідом по матери. У серпні 1941 року ВІН Добровільно здався фашистам у полон, Добровільно вступивши на службу у поліцію и Склаві присягу на Вірність окупаційній владі. Взявши участь у відправленні на каторжні роботи до німеччини односельців, Арешт и конвоюванні до місця розстрілу сімей Сільських актівістів. У березні 1946 року его заарештувалі, засудили на 20 років каторжних робіт и на 5 років пораження у правах з конфіскацією майна. У травні 1996 року Справу М. Приходька Було переглянутися, и за висновка прокуратури Чернігівської области его Було признал обгрунтовано засудженим, Який реабілітації НЕ підлягає.

З'ясувалося такоже, что засуджений поліцай якімось дивом попал за кордон и проживав у Австрії, у Відні. Отже, "плітки" односельців - достовірніші, чем чісленні "правди" самого М. Рудьковського.

Я упевненій, что Якби ми жили СЬОГОДНІ Заможне, Якби Наші ветеранам І солдатські вдови НЕ бідувалі, цею факт не набув бі такого розголосу. У Демократичній Країні люди мают право зверни депутатом кого завгодно: і онука героя, и Нащадки поліцая, и космонавта. Альо смороду такоже мают право на об'єктивну інформацію про вісуванця, щоб сделать свой вибір Свідомо.

Шкода, что М. Рудьковський Примус земляків згадаті про гріх свого діда, відчуті собі ошуканімі. Шкода, что на адміністратівному и політічному відноколі України дедалі частіше вигулькують "нові герої", Які галі не встіглі відробіті народові за безоплатного освіту, а Вже прагнуть буті его поводірямі; особини, котрі чудово усвідомлюють, чім можна "взяти" начальство и Якого кольору Локшин треба вішаті на вуха виборця, Які впевнені, что гроші не пахнуть, Що з помощью валюти І брехні можна домогтись Всього. До речі, М. Рудьковський повернувши в Україну на постійне місце проживання Тільки навесні 1994 року, отже, згідно з законом про вибори, чи не має права балотуватіся в депутати. Альо закони в нас, схоже, пишуться не для "нових героїв".

Петро ШЕЙКО, голова Комітету Верховної Ради України по вопросам Регламенту, депутатської етики та забезпечення ДІЯЛЬНОСТІ депутатів.