ТЕРНОПІЛЬ пахне БУРЕЙ

Думки з приводу подій, що відбулися в минулі вихідні в Тернопільській області, принципово різняться. Вони коливаються в діапазоні від "не звертайте уваги" типові місцеві вибори з брудними технологіями, такий собі Мукачево - 2009 ", до" це підготовка силового сценарію і репетиція технологій, які відпрацьовуватимуться на президентських виборах 2010 року ".

Отже, що ж сталося на Тернопільщині? Для початку трохи офіціозу. Вибори відбулися 15 березня 2009 року. Їм передувала низка скандалів і судів, про що написано чимало й повторюватися не будемо. Орієнтовна явка склала 51,2%. Явний лідер за набраними голосам - право-радикальна, ультро-націоналістична партія "Свобода", яку очолює Олег Тягнибок. За різними попередніми даними, "Свобода" набрала від 32 до 35% голосів. На другому місці опинився президентський "Єдиний Центр" з 14-15% голосів, на третьому (несподівано) Партія регіонів з 10%. БЮТ став лише четвертим з підтримкою лише 8% виборців.

З одного боку, начебто як на особу явна поразка Блоку Тимошенко, повний провал і принципово нові електоральні тенденції на Заході України. Все логічно. З іншого, якщо врахувати, що Тимошенко так до кінця і не визначилася, йти на вибори чи ні і намагалася до останнього їх зірвати, виникають питання.

Давайте порівняємо 2009 рік з останніми результатами волевиявлення жителів Тернопільської області. І хоча не зовсім коректно порівнювати місцеві вибори з парламентськими, але в силу абсолютно невеликого періоду часу між виборами, а також ажіотажу навколо Тернопільських виборів, дане порівняння буде доречним. Плюс ще фактор того, що останні парламентські вибори, як і місцеві тернопільські, були позачерговими.

Отже, в 2007 році на позачергових парламентських виборах у Тернопільській області явка виборців становила трохи більше 71% від внесених до списків. Тоді Тимошенко набрала в середньому 50% голосів на кожній з ділянок. Партія "Свобода" набрала трохи більше 3%, і це був їх кращий показник серед всіх областей України.

На нинішніх виборах, електорат Тимошенко був повністю дезорієнтований поведінкою вождів своєї політичної сили. Але навіть, якщо брати в розрахунок + 20% до тих хто прийшов, і стверджувати, що це все прихильники Тимошенко, вийде, що БЮТ все одно недобирає близько 20% від свого продемонстрованого потенціалу. Звичайно ж, можна говорити про те, що були масові фальсифікації, про що зараз говорить керівництво БЮТ, але даруйте, невже ще залишилися наївні люди, глибоко переконані, що БЮТ в 2007 році не застосовував ніяких технологій?

Загалом, як крути, а ситуація на Західній Україні для БЮТ сьогодні більш ніж серйозна. І це менш ніж за рік до президентських, а, швидше за все, і дострокових парламентських виборів.

Дуже може бути, що на тлі різкого падіння рівня життя і неможливості подолання кризи, акції Тимошенко увійшли в штопор. Психологічний фактор ще більш серйозний. Тернопільські вибори другим за рахунком, де Тимошенко зазнає поразки. Ореол переможниці навколо Тимошенко швидко розпадається. На Заході України їй, схоже, не пробачили загравань з Кремлем. Віри в її силу перемогти будь-яку ситуацію більше немає. А там зовсім небагато до сумнівів у безпосередньому оточенні Тимошенко.

Поки глухо, але вже звучать слова про стратегічну помилку Юлії Володимирівни йти на президентські вибори з поста прем'єр-міністра. І виходу з цієї ситуації в найближчому майбутньому немає. Звичайно, Тимошенко блискучий тактик і буде шукати варіанти, як виправити ситуацію. Але часу, найціннішого і непоправного ресурсу у неї вже немає. Плюс до цього, опоненти, які, як продемонстрував Тернопіль, зовсім навіть не дрімають.

Це коротко, що стосується Тимошенко і результатів для неї тернопільського фіаско. А тепер перейдемо до того, що хвилює автора даних рядків набагато сильніше. А саме, до нового підйому націонал-патріотичних настроїв на Заході країни.

Тут ряд факторів, яким необхідно приділити підвищену увагу. Перемога радикалів, нехай і в окремо взятому регіоні, відомому своїми націоналістичними настроями, з накладенням на важку економічну кризу змушує задуматися про багато що і згадати про історію. Нехай не ображається Олег Тягнибок, але його сходження, це прямо-таки повторення шляху відомого своєю харизмою німецько-австрійського політика Шікельгрубера. Ті ж варіації на тему чистоти нації. Такий же складний період в історії держави. Як багато хто напевно пам'ятають, Німеччина також переживала період напіврозпаду. Ні, сама німецька територія на відміну від СРСР збереглася практично без змін, але от імперією Німеччина бути перестала. Точно так само в Німеччині до 1933 року не існувало цілісної нації з глибокою національною ідеєю.

Розмовляти про загальні тенденції можна досить довго. Фактів безліч. Тепер давайте до сучасних персоналіям. Всеукраїнського політика типу Тягнибока в Україні до останнього часу не було. Зараз він з'явився. У нього немає бізнесового минулого, він просякнутий національною ідеєю і твердо вірить у те, що говорить.

Зрозуміло, його намагаються сьогодні використовувати. Кажуть нібито про участь у проекті "Тягнибок" видних діячів з числа регіоналів і їх прямого фінансування потреб "Свободи". Нібито, усвідомивши, що на Заході ПР і її вожді ніколи нічого серйозного не отримають, було прийнято рішення хоча б створити партію, яка буде відтягувати голоси у опонентів. Знову ж "Баварський" варіант. Не питання. Швидше за все, це дійсно так. Але вся різниця знаєте в чому? У внутрішніх оцінках.

Недалекі (як показує багаторічна практика) лідери Партії регіонів дуже люблять грати в спеціальні проекти. Упевнений, що саме так "Свобода" значиться в "секретних" партійних паперах діячів з Липської і з "Зоряного". Причому, вважається, що проект цей блискучий.

І справді: вже давно численні закриті соціологічні зрізи демонструють значне зростання рейтингу Тягнибока на заході України. Тепер це підтверджено і виборами в Тернопільській області. Проти Тимошенко, як здається багатьом, знайдено дієва зброя. Плюс є серйозний допоміжний результат: тепер є можливість робити голоси на Заході і Партії регіонів. Все-таки 10% - результат безпрецедентний і явно "намальований". Загалом, все начебто йде чудово. І так триватиме ще деякий час. А саме, до тих пір, поки регіонали зі своїми грошима будуть потрібні Олегу Тягнибоку.

Глибоко переконаний, лідер "Свободи" абсолютно чітко розуміє, як його використовують і навіщо. І погоджується з цим. Знаєте чому? Тому що в ім'я Батьківщини можна піти на багато угод. І навіть з явними ворогами. Тягнибок буде виконувати інструкції ще довго. Приблизно до того періоду, поки вся Західна Україна не визнає його доконаний лідером своїх земель. На той момент у нього вже буде своя фракція в парламенті на рівні 10-15% депутатського корпусу. Йому будуть підконтрольні ряд ЗМІ, а його нинішні "потішні" бойові групи, що тренуються в колишніх піонерських таборах, стануть серйозними підрозділами і військовим крилом військово-політичного союзу "Свобода".

І ось тоді, він виголосить історичну промову. Не сумнівайтеся, народ пробачить йому все. І співпраця з "донецькими" та реалізацію їх політики і багато іншого. Адже все це робилося в ім'я української нації. Так і закінчується спеціальний проект "Свобода" і почнеться розвиток національно-визвольного руху. Враховуючи хаос в українському політикумі, гранично стислі терміни політичних процесів і дику нелюдську втому українського народу, а також спрагу "сильної" руки і "нових" осіб, то про що ми говоримо, справа не майбутніх років, а можливо, лише місяців.

Зрозуміло, що проти такого політика виступлять на Сході та Півдні України. Але чи буде цього достатньо? Навряд чи. Адже на Сході регіонали так і не потрудилися виховати нового лідера, який би зміг стати національним. А значить, війна буде програна, не розпочавшись.