"Коли свиню Шмаль, їй не до порося"

Для Ющенка 5 мільярдів доларів за "Криворіжсталь" - це викарбувана свобода. Тепер і війська з Іраку, можливо, вдасться вивести, незважаючи на милі плітки пана Гриценка з Рамсфельдом; і Туркменбаши напередодні зими задовольнити, незважаючи на "нев'їздного" до Туркменії пана Івченка. Ні, цієї суми не вистачить, звичайно, щоб перетворити бюджет 2006 року з "бюджету недоїдання" в "бюджет процвітання": сто баксів "на душу населення" для цього явно недостатньо; он США на боротьбу з пташиним грипом надали аж 8 мільярдів доларів! До відома Пинзеника: коли у Великобританії в 1952 році скасували продовольчі картки, уряд лейбористів цілком успішно запускало економіку, виплачуючи 5 мільярдів доларів кредиту МВФ у вигляді зарплат і пенсій (і перш, ніж спробувати побудувати на "кріворожсталевскіе" гроші "новий" автобан Київ- Одеса, влада повинна відзвітувати за вже витрачені на цю рядову автотрасу мільярди).

Як завжди, у цієї перемоги багато батьків і одна мати. Що робитимуть на наступних відкритих аукціонах наші олігархи, у яких, зазвичай, вистачає грошей лише на "чесні" суди, явно не знає ні Єхануров, ні Ясенюк, ні інші зручні для місцевих капіталістів урядові фігури. Їм терміново потрібно вивчити досвід багаторазової реприватизації "Рено", особливо в тій частині, яка стосується повернення грошей приватним акціонерам: основна сума плюс банківські відсотки мінус отриманий прибуток etc. А ще краще міністрам терміново перечитати "Капітал" Маркса - і краще разом з Семенюк.

Немов Авгієві стайні після Авгия і після Геракла, металургійний комбінат "Криворіжсталь" готовий зіпсувати своїми мільярдами передвиборчу кампанію мало не всім українським політикам. Так, напередодні аукціону ми всі побачили: багатство породжує не тільки скупість і нахабство, але ще і продажних політиків! Зате після першого успішного аукціону в історії України, який одним ударом приніс до бюджету грошей більше, ніж до цього "наторгували" за всі 14 років незалежності (найчесніші хлопці Лановий і Єхануров, до речі, теж керували Фондом держмайна) мимоволі задаєш собі питання: а хто ж продав півкраїни за безцінь?!

Мало кому із записних піарників вдасться тепер голослівно відстояти дві крайніх точки зору: ліві продовжують зображувати "державників", хоча їх доблесні кадри на Фонді держмайна так і не зробили поки жодного реального кроку, щоб зробити з держави ефективного власника; а інтерпайповскіе "раби-прилипали" так і не придумали для свого господаря і громадськості скільки-небудь переконливої ??версії, яка змогла б зберегти інші "діаманти" з "корони пінчуківської імперії" (між іншим піар Абрамовича по Чукотці і по "Челсі" виявився набагато прицільно). Знаєте, у що можуть перетворити засідають у Верховній Раді політикани підготовку до наступної розпродажу держмайна, яка, на думку "нового" Ющенко має вберегти все ще злиденну Україну від холоду-голоду? Вони можуть перетворити наступний аукціон в "сімнадцятий рік": чи то ми будуємо, мовляв, соціалізм з капіталістичною мордою особи, чи то як і раніше капіталізм з соціалістичною харей?!

Насправді вибір цей здається тяжким порівняно вузькому колу української еліти, нарешті, перейшла після перемоги Ющенка від влади тиранії до влади аристократії (звідси і така сум'яття після першої зустрічі президента з олігархами). Особиста свобода кожного українця не піддається тепер щоденних випробувань (звичайно, якщо індивідуум не вважає Кримінальний кодекс страшнішою книгою, ніж Біблія). Табличка на Банковій вдруге змінилася: замість "Злий собаки Порошенко" пишуть "Хитрий лис Ющенка". І чомусь задоволеними залишилися від цієї зміни навіть ті, кого напередодні загнали за Можай, тобто в Монте-Карло. Правда в Прибалтиці, настільки знаковою, згідно інтерв'ю для Бі-Бі-Сі нашого президента, не існує ні олігархів, ні сімнадцяти держдач у першої особи держави (може, тому прибалти і витримують європейські ціни на російський газ?). А в Швеції, до відома Рудьковського як прихильника "шведського соціалізму" з мільйони доларів доходу - податок у 900 тисяч (і я не впевнений, що такий податок сподобається "червоному олігархові" Бойко, раптом затесався після дев'ятнадцяти років дружби з Леонідом Даниловичем, у передвиборний список СПУ).

Сподіваюся, що боротьба за такі смачні шматки української економіки як "Криворіжсталь", яка насправді тільки почнеться після парламентських виборів в стилі "дикого капіталізму", не приведе при певних розкладах до придушення особистості, в тому числі генпрокурора, а кримінальні справи на олігархів і чиновників не будуть з'являтися в акурат напередодні чергового аукціону, який обіцяє компетентним особам чимала кількість "верхових". Дивно, але саме дніпропетровський прем'єр-міністр Лазаренко "викопав" з підвалів Нацбанку порошиться там багато років гривню (зате охочих тепер "пограти" на гривні, як на баяні, навалом). І не менш дивно, що знову ж саме дніпропетровський прем'єр-міністр Тимошенко "послала" на аукціон "Криворіжсталь". Чи то закваска Брежнєва-Щербицького заграла; чи то, коли не маєш перед собою ніякої певної мети, то стріляєш завжди без промаху? Втім, на дії інших наших лідерів впливає не тільки середовище, а й інші дні тижня, що повинно особливо насторожувати олігархів: адже в українській економіці завжди знайдеться місце для подвигу, і краще триматися від цього місця подалі!

Віктор Чайка, шеф-редактор сайту

http://www.scandalissimo.kiev.ua