Похорон

Цею вірш БУВ написань ще за Кучми, у травні 1999-року, коли на шахті ім.Засядька в результаті вибухо метану и спрічіненої ним Пожежі погибли 50 людей.

У серпні 2001 року чорний список "шахті ім.Звягільського" (як назівають ее Самі гірнікі), поповнівся ще 55-ма Загибла.

Через рік, У липні 2002-го, "найрентабельніше вугільне підприємство України" зібрало кривавий врожай у 20 жертв.

20 вересня 2006 погибли трінадцятеро.

За Даними статистики, 1 мільйон відобутого українського вугілля коштує життя трьох шахтарів. Скільком мільйонам баксів на рахунки "вугільніх Королів" дорівнює смерть одного гірніка - чієгось сина, батька, Чоловіка, брата - статистика не рахувать.

Похорон

Пам'яті Гірників, Загибла на "шахті ім. Звягільського "

З піднебесся Місяць дзвони,

І Дивувалися янголи,

Як смороду у Трунов червоних

Понад морем людським плівлі,

Як диявол радів у пеклі

За роботу свою Брудно,

Як хотілось Жінкам у петлю,

Як батькам хотілось в труну ...

А країна, Схили навпіл

Перед жахом свого буття,

Куштувала Солоний напій

Запізнілого каяття.

І брикатися на землю квіти,

І Промови ... - все як завжди:

Смороду малі живцем згоріті,

Щоб здобути любов вождів.

Чи не змінілося геть Нічого,

Чи не Бентежа Нікого знов,

Що так званні "золото чорне" -

Це запечена Людський дах.

Вже занадто скроню Ціну

Маєм доповідна за все ...

Найдорожчі плівлі в домовинах

До останніх своих осель.

1999 р.

Наталія Тимошенко