Юлин блеф. Конституція - не боягузи-"Тиждень"

Міняти Основний Закон "насправді" БЮТ поки не має наміру. Ні ресурсу, ні справжнього бажання у ЮВТ для цього зараз немає.

Нинішня околоконстітуціонная метушня - не більше ніж відволікаючий маневр. Завдання - раздраконілі Ющенко і Балогу, з тим, щоб за їх спинами провернути справи інші, не менш славні і масштабні.

Розлучення в комуналці

Наприклад - забезпечити збереження свого прем'єрського статус-кво аж до планових президентських виборів. Зі стратегічної точки зору, вступати в кампанію в якості глави КМУ аж ніяк не менш вигідно, ніж в ролі головного опозиціонера. Бонуси від рейтингу влади невеликі, але їх ніхто не відміняв. Так само як і який-ніякий адмінресурс. Елементарно - інерційні розшаркування всій чиновницькій вертикалі на місцях. Що у виборчий період аж ніяк не зайве.

Хвалити себе Тимошенко вміє, звалювати власні промахи на опонентів - теж. Підтримати Ющенко в 2009-му вона обіцяла лише в тому випадку, якщо в демократичній команді буде мир і конструктив. Оних немає вже сьогодні. Замість них - Балога. Хитро посміхаючись, він говорить, що демкоаліція свій ресурс ще не вичерпала, аналогічно - уряд. Суть в тому, що Тимошенко, можливо, і рада б у відставку, але її туди ніхто не відправляє. Йти "за власним бажанням" теж не комільфо. Словом, звільнення Юлії Володимирівні не загрожує. Так само як Віктору Андрійовичу - другий термін.

Так, Президенту з прем'єром залишається мотати один одному нерви - у кого першого не витримають. Ситуація, як після розлучення в комунальній квартирі: і жити далі неможливо, і діватися нікуди.

БЮТівському проекту Конституції в цих умовах відведена роль тарілки, яку ділять навпіл згідно з пунктами шлюбного договору. Чи варто Тимошенко переінакшувати Основний Закон на шкоду глави держави, якщо вона сама таким стати збирається? Логіка: спершу поміняємо, там подивимося, в крайньому випадку - знову перепишемо у даному випадку не працює. Конституція, в кінці-кінців, не боягузи-"тиждень".

"Демократичні" художества

Конституція "від Юлі" - занадто добре для самої Юлі (у нинішніх, принаймні, реаліях), щоб бути правдою. Звичайно, кожен "чорновий" варіант закону, тим більше Основного - потенційний предмет компромісу. Тобто автори спочатку готові жертвувати тими чи іншими пунктами, щоб документ затвердили "в цілому". Юлії Володимирівні, щоб домовитися з частиною "помаранчевих" або хоча б "біло-блакитних", доведеться пожертвувати буквально всім.

Судіть самі: згідно з логікою Тимошенко, прем'єр має бути "і жнець, і швець, і на дуді грець". Тоді як Президенту навіть звання "старшого по курилці" багато.

Редакція Основного Закону за версією БЮТ стала головним кулуарним чтивом минулого тижня. Реєстрація її в якості самостійного законопроекту спочатку планувалася на перший пленарний вівторок. Суб'єктами ініціативи - всі депутати "серцевої" фракції. Однак розборки з щорічним президентським посланням внесли у плани свої корективи.

Текст тим часом пішов "по руках". Окремі витоку трапилися в ЗМІ, в тому числі - на "Обоз".

Оскільки комплексний аналіз конституційних ініціатив блоку Тимошенко не є сьогоднішньою нашою задачею, акцентуємо тут лише на тих положеннях, які прямо свідчать на користь викладається нами версії.

Отже, Юлія Володимирівна енд Ко наказують:

- У ВР замість коаліції створюється більшість (оне, на відміну від коаліції, не має ні ідеологічної, ні партійної основи, грунтується на індивідуальному членстві, вибудовується навколо фігури потужного лідера. У ВР четвертого скликання такою фігурою був Кучма);

- Більшість "добровільно-примусово" висуває на прем'єрський пост лідера політсили, що набрала, за підсумками виборів, найбільшу кількість голосів. Людина, лідером партії чи блоку не є, позбавляється таким чином навіть теоретичної можливості очолити КМУ. Тоді як щасливий висуванець в будь-якому випадку прохідний - більшість на те і більшість, щоб пропхати на Грушевського свою людину;

- Меншині в якості "втішний подачки" віддається пост глави ВР. Однак не варто спокушатися: квоти обох заступників, які здійснюють, по суті, керівництво ВР, належать жадібному більшості;

- Всі міністри, включаючи главу відомства у закордонних справах і силовиків, голосуються Радою за поданням прем'єра. Лишається займаних постів вони можуть також за рішенням голови КМУ. За аналогічним сценарієм господар Кабміну розпоряджається кар'єрами інших своїх підлеглих у виконавчій вертикалі;

- зовнішньою політикою теж заправляє прем'єр-міністр.

Президент не ставиться ні в гріш. Мало того, що глава держави позбавляється всіх ключових своїх повноважень: від підписання законів, прийнятих ВР, і проголошень референдумів, так ще й загроза імпічменту стає куди більш реальною - за відповідним рішенням ВСУ, прийнятому за клопотанням народних депутатів. "Стоп-кран" у вигляді РНБО йому теж блокують.

"Юлина Конституція" повна-полнешенька та інших, не менш "демократичних" художеств типу права "сумісництва" депутатства з міністерським портфелем, неможливість оскарження партійних рішень у суді, фінансування парламентських партій з держбюджету і т.д.

"Кучма - прем'єр, якщо третій термін неможливий"

Самими старанними читачами БЮТівських новацій стали депутати опозиції.

- Це називається "Кучма - прем'єр, якщо третій термін неможливий", - прокоментував "Обозу" Борис Колесніков.

"Нові донецькі" сприйняли документ в багнети. Одна з головних причин - причетність до його створення Віктора Медведчука. У тому, що автор - саме він, ніхто не сумнівається. У тому числі - Ющенко. Та й сама Тимошенко не дуже-то се заперечує. Так, віднікується для проформи.

Чому Медведчук зійшовся з Тимошенко? Відповідь проста. Лідер БЮТ - остання, з ким колись великий і жахливий "глава тьми і темників" намагався налагодити продуктивний контакт. І єдина, з ким у нього це вийшло.

Пам'ятна історія про те, як минулої весни, на старті кампанії з дострокових виборів, Віктор Володимирович утворився в штабі ПР на Липській. Причому не в якості випадкового гостя, але - голови юридичного департаменту. Намедни (конкретно - на початку 2007-го) Віктор Янукович пропонував йому місце віце-прем'єра з правових питань у своєму Кабінеті. Чому "угода" в КМУ не відбулася, науці невідомо, однак за праці в штабі Медведчук поклав надію отримати місце у списку. "Регіонали" у свою чергу сподівалися на його множинні зв'язки в судах всіх рівнів.

Домовленості щодо входження його до списку проговорювалися, очевидно, на рівні Януковича з Клюєвим, оскільки "нові донецькі" - той же Колесников - свою "причетність" до процесу категорично спростовують. У тому, що стосується Бориса Вікторовича, повірити в це, в принципі, не складно. Особливо, враховуючи те, що саме тим періодом датована початок його ніжною дружби з Віктором Івановичем.

Так чи інакше, в юрдепартаменті Медведчука змінив Ківалов, а в список він не потрапив. Хоча його активно підтримував найближчий друг Януковича Антон Пригодський. Кажуть, він якось допомагав Антону Вікентійовичу по бізнесу. У тому числі - в Росії, де у Віктора Володимировича чимало зв'язків у вищих ешелонах. Ну, хоча б кумівство з Дмитром Медведєвим.

На "кидалово" Віктор Володимирович образився, зачаївся і з біло-блакитного горизонту зник. Зник, щоб зійти ранкової на небосхилі Юлії Володимирівни. Бо в орбіті СП він вже з'являвся. Ще до того, як матеріалізуватися в ПР - точково і не надто вдало. Болівар не виніс двох: сусідство Балоги з Медведчуком під дахом Банкової просто неймовірно.

КС для Медведчука

Сьогодні Медведчук грає разом з Тимошенко. Навіщо йому це? Віктору Володимировичу - людині енциклопедичного розуму і невгамовної інтриганські енергії, байдикувати на маргінесі політикуму абсолютно неможливо. Зрештою, якщо "індульгенції" виписані Попкову, Гавришу, Гаркуші, Задорожнему (нехай різними учасниками "майданної" команди, але все-таки), то чим, вибачте, гірше Медведчук?

На своєму політичному століттю Віктор Володимирович встиг пройти вогонь і воду, і мідні труби - ні депутатство (після віце-спікерства), ні міністерство (після керівництва АП) йому вже не цікаві. Єдине, що ще може привернути Медведчука - пост голови Конституційного Суду. Для цього йому спершу потрібно просто стати суддею сього органу.

- Якщо "регіони" внесуть його за своєю квотою в КС, ми, всі як один, дамо голоси на підтримку. Ну, а там справа техніки - судді на закритому засіданні виберуть його головою, - стверджує джерело в БЮТ.

У тому, що в самому Суді заминки не виникне, співрозмовник практично не сумнівається. У БЮТ там все, як кажуть, "схоплено, за все заплачено". Фактор "земляцтва" нинішнього глави відомства Андрія Стрижака з Віктором Балогою значення не має. Сам Стрижак, звичайно, не промах - свічок встиг наставити і межу, і Богу, але Юлії Володимирівні все-таки більше.

До речі, рішення про неможливість приймати Конституцію в обхід ВР, настільки сильно сказився Банкову, - зайве тому підтвердження.

Казка про трьох поросят

Отже, "нові донецькі" підтримувати Тимошенко в її конституційному пориві не мають наміру. Власного варіанту Основного Закону у них немає - обіцяють написати "за два тижні". Так, немов Конституція - казка про трьох поросят.

На виконання передвиборних обіцянок: прописати там норми про російську мову, місцеве самоврядування, позаблоковий статус, подвійне громадянство. Чи погодиться з цим Тимошенко? Звісно - ні. А 156-ю багнетами поміняти Основний Закон неможливо. Ось і весь сказ.

Ситуативна пособництво "старих донів" нічим хорошим, крім остаточного розколу ПР, не закінчиться. Тут можливі тільки точкові домовленості. За прикладом тієї, що уклали напередодні Віктор Федорович із Юлією Володимирівною: прем'єр не сильно ображає структури Ахметова на чорноморському шельфі, натомість ПР допомагає вирішити питання з керівництвом ФДМУ.

Вибудовуючи масштабніші схеми, "дони" говорять так:

- Конституційний процес повинен об'єднувати. Якщо у "помаранчевих" є ідеї, хай беруть Литвина і йдуть до нас. Не здатні залучити Литвина? Ну, тоді на кой вони нам такі потрібні?

У НУ-НС думки розділилися. У "НУ" - одне, у "НС" - інше. Спішне заяву Луценка про те, що Юлин продукт він не підтримає - такий же блеф, як і сам продукт. По-перше, Юрій Віталійович занадто добре пам'ятає, кому він зобов'язаний збереженням свого портфеля після горезвісної бійки з Черновецьким. По-друге, розуміє: "кіна не буде", через те то й базікати поки можна що завгодно.

"НУ" теоретично слухається Банкову, практично робить все їй наперекір. З шкідливості. Так як ні на що інше сил більше просто не вистачає.

Литвину Юлина Конституція теж не подобається. Чи не зараховуючи себе ні до влади, ні до опозиції, Володимир Михайлович і Ко проте справно критикують ініціативи і тих, і інших. Пропонуючи власну розумну альтернативу лише в дні державних свят.

Експерти-конституціоналісти стверджують: хороший Основний Закон - дітище "мирного часу". В Україні завжди все відбувалося навпаки. У 1996-му Кучма поставив Раді ультиматум: або Конституція, або розпуск. У 2004-му вибір був ще жорсткіше: Конституція або громадянська війна. У 2008-му подібні катаклізми місця поки, слава Богу, не мають. Відповідно, нова Конституція - теж.