Війна - це ... війна!

На "Шустер live "з'ясували, що ця сама війна у нас триває. Хоч і вітчизняна, але вже ніяк не велика

Савік Шустер спустив зі сходів за ручку Тіну Кароль і пообіцяв щось надзвичайне. Танцювати вирішили від військових пісень, які вибрала Тіна, і міркувати. Отже, "бери шинель, пішли додому ..."

Рано брати шинель

Але компанія в студії зібралася така, що додому поки не збиралася, і в назві передачі - "Чи є у війни кінець?" - Явно промацувався відповідь: так ні його і поки навіть не намічається. Першим яблуком розбрату був підкинуть пам'ятник Сталіну, а до мікрофону покликаний Дмитро Табачник, який відмовився нести квіти хоч генералісимусу, хоч Бандері. Але раз вже на заході ставлять пам'ятники першим, то чому якась громада на сході не може дозволити собі спорудити пам'ятник другу? А якщо скінхеди поставлять пам'ятник Гітлеру? - Зробив випад Вадим Карасьов. Табачник запропонував не плутати заслуги сиих історичних постатей. До того ж, в Запоріжжі був споруджений не пам'ятник, а скромненький бюст, і не в місті, а на замкнутої комуністичної території.

Ірина Геращенко накинулася на оратора з усією оскаженілих європейської самосвідомості: ви все родом з совка, і ваш президент теж! Сама ти з совка, обложив її Табачник. Подальше з'ясування, хто більший совок, проходило нервово, з придихами і спопеляючим поглядами.

Примирення - тільки після покаяння

Після "Журавлів" до ефіру підключили Львів та Сватове Луганської області, щоб з'ясувати, ким же були воїни ОУН-УПА - пособниками фашистів чи борцями за свободу? Була зроблена чергова спроба примирити оних та ветеранів війни. Сватовци повідали конкретні факти про звірства бандерівців: яке може бути прощення? З-під пам'ятника Бандери у Львові відповіли, що ці жорстокості могли виконати переодягнені ковпаківці або енкавеесники. У всіх європейських країнах відбулися примирення, чим же ми гірші?

Буде покаяння - послідує і примирення, зауважив Табачник. ОУН-УПА не була третьою стороною і старанно прислуговувала нацистам. (Тарас Чорновіл зі сльозами в голосі відмовився брати участь у нескінченному розбраті і покинув студію.) Ольга Герасим'юк назвала Табачника розкольником, не вважають українців людьми, і закликала не розпалювати багаття ворожнечі, який вже почав розгоратися на програмі. Зі Львова почулося "геть" Табачнику, а той нагадав про діяльність Ющенка, яка погано укладалася в мірки примирення.

Що сипати: сіль або попіл?

В'ячеслав Кириленко запропонував не привласнювати Перемогу Сталіну і комуністам, а разом не відроджувати СРСР. Нестор Шуфрич нагадав, що нова влада перемогла на виборах, а СС "Галичина" підпадає під Нюрнберг. ОУН-УПА обійшла ця чаша - ось у Львові і ставлять пам'ятник Бандері. Так нехай комуністи поклоняються на своєму подвір'ї Сталіну. Про примирення ж слід домовлятися не політикам, а ветеранам. Їм-то небагато залишилося, зітхнув Шустер.

Володимир Філенко, поскаржився, що не пішов з Чорноволом, і поставив у приклад іспанців: вони вважали за краще замовкнути гостру тему, а ми сиплемо сіль на рани. І не намагатися розібратися в минулому? - Обурився Шустер. Філенко у відповідь повідав свою біографію і перерахував військові заслуги.

Довелося закликати на допомогу Тіну Кароль з "вогнем в тісній грубці". (Низький їй уклін за звалених на плечі місію вокального миротворця, тільки голос у Тіни занадто хисткий для таких пісень.)

Не палити!

Мені соромно! - Голосом громовержця виголосив Олександр Кузьмук (ось йому б співати!). Він зізнався, що для нього і львів'яни, і луганчани - земляки, але протистояння між Гітлером і Сталіним в Україні триває. У цьому випадку у країни немає майбутнього. Честь маю, промовив він і теж пішов.

Стати миротворцем зголосився Леонід Кравчук, який назвався єдиним в студії, хто бачив війну своїми очима. Представників влади він дорікнув в тому, що ніхто з них не назвався представником української влади. Війна - це код, що передається з покоління в покоління, і не треба його прати. Сталін не може бути героєм, а ветеранами маніпулюють наші політики.

Зі Львова запропонували втопити Табачника і провести люстрацію. Із Севастополя доповіли, що примирення неможливе ... Знову довелося вдаватися до допомоги Кароль, яка запропонувала спершу Шустеру, а потім і Кравчуку: "Давай запалимо, закурим по одній ..."

Миру - не мир

Але куріння, як відомо, шкідливо для здоров'я, і ??в Севастополі розпочався розгардіяш. Роль миротворця знову була запропонована Кравчуку, і він взявся вести мовлення про небезпеку денаціоналізації. 20 років ведеться боротьба за владу і крісла, і всьому знаходиться ідеологічне підгрунтя.

Микола Левченко поцікавився: а чим займався весь цей термін перший український президент - на ковзанах катався? Левченко нагадав, що Ющенко зводив монументи за державний рахунок, а от Регіони все споруджують за свої гроші. Бандера ж офіційно славив фюрера: про що ще говорити? Визнаємо УПА - залишиться визнати гасла: "Бий жидів і москалів!"

Ваша програма закликає до порушення територіальної цілісності України! (Малися на увазі плакати в Севастополі) - вирвався до мікрофона Філенко: передачу треба закрити! ..

Помирити сперечальників спробував будівельник стадіону зі Львова, який працює з донеччанами, і це зовсім не страшно. Кравчук запропонував підвести риску і почати з чистого аркуша - історією нехай займаються історики, а ми всі будемо підтримувати Україну як державу.

Який слави нам треба?

З "Темної ночі" вислизнув Петро Симоненко і закликав не ставитися легковажно. У Дніпропетровську люди, які йшли в бій зі словами: "За Батьківщину, за Сталіна!", - Лише попросили поставити скромненький такий пам'ятник. А Сталін теж був не дурень і приклався до витоків перемоги ... Комуніста понесло, і він вже віщав щось малозрозуміле, аж до цитат з Геббельса. Володимир Полохало запропонував пригадати і Гітлера, з яким Сталін був два роки на дружній нозі, при цьому назвав останнього українофобом.

Полохало повернув в обіг Табачника і зажадав від того вибачень за все. Пішов ти до Європарламенту! - Направив його Вадим Колесніченко. Внести світ спробував Шуфрич, назвавши Севастополь містом слов'янської слави, а Геращенко привітавши з народженням першої доньки.

Здача Севастополя

Провівши бійця на позиції, Шуфрич зробив реверанс перед Філенко: Севастополь - українське місто. Той радісно заплескав у долоні, ніби Шуфрич був представником чи то ООН, чи то небесної канцелярії. Останній же запропонував берегти ветеранів і ростити дітей, піднімаючи соціальний рівень.

Геращенко, віддавши перевагу називатися політиком, а не жінкою, закликала не робити ворогами пенсіонерів та клепати блокбастери типу російського "Колчака". А ми - за дискусію, зазначив Шуфрич, це опозиціонери - суки. Геращенко подивилася на нього, як солдат на вошу.

Історик Володимир Сергійчук неодмінно помітив, що прийшов на передачу говорити про героїв, а потрапив на міжпартійні розборки. Шуфрич зізнався, що він не сталініст і попросив Тіночка виконати Окуджаву або Тухманова.

Перемоги не вийшло

Але замість них до мікрофона вийшов В'ячеслав Кириленко, який з жестикуляцією старіючого лікаря-гінеколога розтлумачив, хто за кого боровся, і закликав ламати стереотипи. Як законослухняний громадянин України він зажадав демонтувати пам'ятник Сталіна. Тільки в обмін на пам'ятники Бандери! - Вигукнув Колесніченко. Але взяти Кириленко на арапа не вдалося, і він відповів рішеннями Європарламенту: з комуністами треба боротися! Сталін врятував європейську демократію! - Проголосив Симоненко і запропонував задуматися над цією тезою.

Фінальне з'ясування історичної правди між Кириленком і Табачником до світу не привело. А Левченко вивів із себе Шустера черговим киванням на нього при згадці євреїв. Останнім до мікрофона дорвався Ігор Мірошниченко, які назвали всіх ставлениками Москви.

Найбільшу глядацьку підтримку отримала Тіна Кароль, яка виконала "День Перемоги". Щось не вірилося. Від передачі залишилося післясмак прокислого борщу, неабияк приправленого перцем і депутатськими значками ...

Мій блог http://rushkovsky.hiblogger.net/