Тягнибока "починають" - і виграють!

Успіх партії "Свобода" на місцевих виборах не по-дитячому схвилював як українську, так і міжнародну громадськість. Дня не проходить, щоб маститий журналіст чи політолог, хоч в Києві, хоч у "забугорье", не міркували про "небезпеку ультрадікального націоналізму" і "прорахунках влади, яка допустила таку ситуацію". Апокаліптізм прогнозів доходить до напруження майже марксових рядків: "Капітал сам зростив собі могильника - робочий клас". Тільки замість предмета ненависті комуністів тепер очікується неминуче "поховання" Партії регіонів - а за робочий клас в "гробарі" "біло-блакитних" записують Олега Тягнибока. Правда, не зайве згадати, що капітал цей за 170 років після появи "Маніфесту" бородатих класиків так ніхто не спромігся реально "поховати". А там, де зробили спробу, він успішно "повстав з могили". Та так - що його "апетитам" цілком у дусі кіношних "зомбі" колеги-капіталісти на Заході лише дивуються і злегка заздрять. Проте, сумна доля "червоного пророцтва" нітрохи не охолоджує запал тих, хто намагається екстраполювати його на біло-блакитних. А даремно ... Один з головних "апокаліптичних" сценарій, без сумніву, може бути названий "Джин із пляшки". Мовляв, цього персонажа східних казок у козацьких шароварах короткозорі регіонали випустили на широкий простір заради максимального зниження популярності Юлії Тимошенко. Останнє, до речі, блискуче вдалося - "жінка з косою" благополучно втратила добру половину рейтингу - якщо судити за підсумками першого туру президентських виборів. Але тепер, мовляв, опиниться, що "хрін редьки не солодший" - і "донецькі" опиняться перед обличчям такої загрози, у порівнянні з якою ТигрЮля здасться "різдвяним подарунком". Політологи, спішно перекваліфіковані на футурологів, із захватом малюють покрокову стратегію знищення " російськомовної України ". Ось "Свобода" стає лідером виборчих симпатій вже не тільки в Галичині - але й на Правобережжі в цілому. Ось на президентських виборах 2015 перемагає Олег Тягнибок. Ось в паспортах вводиться "п'ята графа" про національність з шаленим протекціонізмом до всього українського - у той час, як "москалям" залишається кілька забута можливість "чемодан - вокзал - Росія". Паралельно обсмоктується і "лайт-версія" сценарію "перемогла тягнібоковщіни" - з відділенням Західної України від України решті - з утворенням там рафіновано-бандерівського держави. Дарма, що сам пан Олег категорично заперечує можливість будь-якого сепаратизму - навіть галичанського, з благою метою збереження "істинного українства". Взагалі, сказати, що дані прогнози не мають анінайменшої цінності - не можна. Мають, ще яку! Питання - для кого? Дарма, чи що, Партія регіонів чогось не поспішає каятися перед "своїм" електоратом за те, що вивели з провінційного політичного полунебитія на широку політичну сцену колишніх маргіналів? Ось для неї-то такі прогнози - просто бальзам на душу. Ну, правда - де їм ще знайти такого зручного противника? Звичайно, дане місце порожнім ніколи не буває - але колишні "кандидати в головні противники" були для "донецьких" набагато небезпечніше. Ну, взяти ту ж Тимошенко. Мало того, що перемогти її на президентських виборах вдалося на межі статистичної похибки. Так адже і боротьба з її принципами практично неможлива - зважаючи реальної відсутності таких. Навіть у тій же гуманітарно-мовній сфері і зовнішньополітичних орієнтирах. То вона на засіданні Кабміну російська мова на шкільних перервах забороняє - то її соратники ведуть дискусії на ток-шоу на найчистішому мові Пушкіна і Гоголя. Маючи в штаті фракції доблесних хлопців з УНА-УНСО, цілується з Путіним. Заодно роздаючи йому такі преференції у вигляді позамежно високої ціни на газ, що купується - що навіть штатний агент кремлівських спецслужб, якби опинився на місці прем'єра в Києві, не ризикнув би піти на таке - щоб уникнути "провалу". На "західному фронті" у Юлії Володимирівни та ж картина. Поки "бушівські" США щосили намагалися виглядати світовим гегемоном, вона регулярно їздила "за ярликом" (сей "документ", право на князювання, роздавали після Батия російським князям хани Золотої Орди) до Вашингтона. Коли ж Обамі стало не до мишачої метушні в боротьбі з Росією за вплив в Україні - швиденько переорієнтувалася на Європу. А в самій Європі, тримаючи ніс за вітром, вступила спостерігачем в місцеву транснаціональну "Народну Партію", що об'єднує правих політиків, які перебувають при владі в ключових країнах ЄС. Хоча сама популістська методологія "газової принцеси" наскрізь леваческая. Ну і як впоратися з цією внутрішньоукраїнської та геополітичної супер-"тушкою", в якості оплати за послуги приймаючої лише "булаву"? Як б не відштовхувала леді Ю від себе опозицію своїм шаленим "бонапартизмом", тим самим її розколюючи - немає ніякої гарантії, що на майбутніх президентських виборах вона знову не стане в другому турі обличчям до обличчя з Януковичем. І знову політики будуть накручувати і себе, і народ даними соцопитувань, чудово розуміючи, що вони дають результат у межах статистичної помилки. Он, в лютому-2010 "регіонали" розраховували на перевагу в 9% голосів, а в підсумку ледве-ледве отримали всі ті ж статистично-малопереконливі 3%.

"Гамбіт Симоненка"

Насправді, для "лікування" такий майже безвихідній ситуації існує досить старе (і все одно відмінне) "ліки". З успіхом застосоване і в сусідній Росії, і у нас - в середині бурхливих 90-х. Мається на увазі витончена заміна схеми "вибирайте кращого" на схему "не дай пройти гіршого". Поки відбуваються "спаринги" Кравчук-Кучма-1994, Янукович-Ющенко-2004, Тимошенко-Янукович-2010, перемога когось із суперників точно непресказуема. Що дуже нервує і "апарат", і бізнес - не знають, "на яку конячку ставити", щоб не опинитися в програші. А ось схема Єльцин-Зюганов-1996 або Кучма-Симоненко-1999 передбачувана практично повністю. Тобто теоретично можливі ексцеси, і від них теж намагаються підстрахуватися. Той же Леонід Данилич настільки любовно плекав спочатку розкол Соцпартії Мороза, а потім стрімкий зліт прогресивної соціалістки Вітренко не просто так, а щоб мати в запасі Симоненка-2. На випадок, якщо який посів друге місце в першому турі Петро Миколайович раптом зніме свою кандидатуру - на користь "бронзового призера". Наталія Михайлівна, правда, не дотягла до "бронзи" ??лічені відсотки - і вона дісталася Морозу. У зв'язку з цим другий президент України пережив кілька неприємних днів - поки главкоммуніст не визначився зі своїм, воістину доленосним вибором. Відмовся "червоний" Симоненко від подальшої гонки - новим главою держави майже гарантовано став би "рожевий" Мороз, якого підтримали б не тільки бідняки, а й затиснуті в кулак багато представників бізнесу. Але лідер КПУ не відмовився. Інше було справою техніки. На пару тижнів журналісти навіть маститих газет почали нести відверту ахінею, над якою, швидше за все, самі ж нишком і сміялися. Мовляв, відразу після того, як комуніст займе місце на чолі України, всіх студентів пошлють замість навчання на прибирання картоплі (в давно розігнані колгоспи?), Після закінчення ВНЗ зашлють по "розподілу" горбатитися за копійки на держпідприємства (яких залишилося ще менше, ніж колгоспів). Україна наступного дня повернеться в оновлений СРСР (у компанію з затятим антикомуністом Єльциним і його олігархічної "Семибанкірщина", треба думати), а у нас настане остаточний і безповоротний соціалізм. Незважаючи на відверту ідіотизм таких прогнозів, вони спрацювали - і Кучма, незважаючи на первинний 8-відсотковий рейтинг, все-таки став президентом повторно. Тим самим визначивши принципову можливість "помаранчевої революції", яка навряд чи розвинулася б у разі перемоги Мороза. Може, тому Ющенко, так ополчилися на "регіоналів" аж до кримінальних переслідувань, настільки лояльно ставився начебто до "найбільших ворогів незалежності" з КПУ? Через простої людської вдячності до тов. Симоненко, завдяки "пролетарської непохитності" якого через 5 років і грянув тріумфальний Майдан.

Як двічі увійти в ту ж річку

Таким чином, єдино виграшна стратегія для будь-якої сили, яка бажає залишитися при владі на другий термін, може бути тільки одна - вихід у другий тур проти хоча й популярного, але свідомо приреченого на програш противника. Однак витягнути з нафталіну "гамбіт Симоненка" вже не вийде - незважаючи на те, що фізично Петро Миколайович все ще сповнений сил. Просто КПУ грає з ПР на одному електоральному полі - хоча б того ж російської мови і дружби з Росією. Це Кучма і Тимошенко могли у своїй "багатовекторності" кидатися від Кремля до НАТО. А так, "що для" дніпропетровських "благо - для" донецьких "смерть", нехай тільки й політична. Ну якось не віриться в Януковича, за якого голосує Галичина - щоб тільки не допустити перемоги Симоненка чи Вітренко. Вона все одно висуне "свого" кандидата, і проти "червоних" у другому турі опиниться саме він, а Віктор Федорович з такою гіпотетичної убогій стратегією в кращому випадку займе "аутсайдерську" "бронзу" у першому турі. Так що, краще такий "мімікрією" на межі зради своїх південно-східних виборців не займатися. Звідси висновок - у вирішальному турі лідеру ПР просто життєво необхідний такий кандидат, за якого згнітивши серце не проголосують навіть помірні патріоти центральної України. Які, до речі, вже встигли зрозуміти, що засилля "галицьких" на ключових постах часів Ющенка не багатьом краще такого ж засилля "донецьких". Особливо, якщо останні дещо менше дискримінують "київських" при "роздачі булочок". Зрозуміло, що на роль "головного зручного опозиціонера" не може претендувати ні Тимошенко, ні хтось інший з поміркованих політиків - вони мають великі шанси на перемогу через звичайної розлючені народу на будь-яку поточну владу. А ось Олег Тягнибок - просто ідеальна кандидатура! Зоологічний націоналіст, юдофоб і русофоб, виключений за це навіть з аж ніяк не "інтернаціоналістичної" "Нашої України". Тепер, звичайно, пан Тягнибок може скільки завгодно говорити, що він "любить всі народи, але український - більше", але ролик на Ютубі з проникливою філіппікою на могилі УПАшного командира Клима Савура проти "жидву і москалів" з пісні не викинеш. А ближче до виборів у ЗМІ напевно буде випущена ще більша доза відповідних "перлів".

Кращий "батіг" для влади

У цьому сенсі, чим більше лідер "Свободи" гратиме на печерному націоналізмі, тим більше він буде спрощувати задачу Партії регіонів. Заодно видаючи їм формений "індульгенцію" на можливі різкі дії. Ну як знати - раптом таки новий галицький "претендент на булаву" отримає на пару відсотків більше? Тоді просто доведеться підправити злегка протоколи - і справа в капелюсі. Будуть обурюватися - для цього силові органи є. Захід сильно обурюватися не буде. Якби справа йшла лише про воспевании боротьби ОУН-УПА з "совіцькімі окупантами" - дільце, безсумнівно, вигоріло б. Але доблесні вояки Бандери і Шухевича вирізали ще й поляків з євреями, а це вже зовсім інший соус. Принаймні, Варшава ще торік дала зрозуміти, що в ім'я "євроатлантичної солідарності" (тим більше, так і не відбулася) не має наміру прощати кому б то не було масовий геноцид своїх громадян. Ну а реакція на "міні-Холокост західноукраїнського масштабу" думкою тільки Тель-Авіва не вичерпується. Там взагалі сперечатися продати не люблять. Зате якось непомітно в останні роки в США та ЄС раптом значно зменшилася перш беззавітна підтримка "патріотичних (і антимосковських) сил" в Україні. Аж до фактичного "благословення" Віктора Федоровича на президентство. Випадковість, напевно ... І потім - прийди "обтяжений варіант Ющенка" до влади, що він зробить перший справою? Правильно, почне погіршувати відносини з Москвою. Яка тут же відповість Києву "газовою війною", яка "рикошетом" вдарить по європейцям. Правда, до того часу на повну потужність запрацюють "потоки" в обхід України - Кремлю залишиться лише повністю перекрити вентиль в Курську, заодно зупинивши більшу частину нашої "експортної" промисловості. Після чого Захід і Росія почнуть сперечатися хіба що на тему: кому "брати на буксир" збанкрутілу державу. Ну а оскільки нікому такі геополітичні струсу в даний час не потрібні, Януковича вдруге, згнітивши серце, змушені будуть визнати "меншим злом" не тільки співвітчизники, але й сусіди. Втім, користь влади від зростання популярності "Свободи" тільки майбутніми президентськими виборами не вичерпується. Грубо кажучи, як тільки виборці з Південного Сходу України почнуть сильно обурюватися всілякими "непопулярними реформами" - їм тут же будуть пред'являти не тільки вічно недосяжний і від того порядком обридлий "пряник" у вигляді обіцянок "підвищення статусу російської мови" - а й "батіг "у вигляді" великого і жахливого Тягнибока ". Мовляв, дивіться - не буде слухатися мудрого тата, якому видніше, що для вас справжнє щастя - прийдуть "бандерівці" і покажуть, де раки зимують. Так що - терпіть, якщо не хочете "втратити самобутність" або "бути вигнаними в Росію". Пам'ятається, так виховували лояльність до КПРС в СРСР - "живемо, звичайно, небагато, але лише б не було війни". Загалом, безпрограшний варіант для влади виходить, як не крути. Не такі вже там дурні сидять - як би прихильники "Свободи" не раділи своїй "пірровою перемоги" ...

Від редакції: Шановні читачі! Якщо раптом пропали коменти під статтею - не хвилюйтеся. Це не підступи ворогів і не зла цензура на Обозі. Це технічні проблеми на сайті, які скоро поправлять. Щоб подивитися всі коменти, просто додайте перед адресою посилання www і обновіть.