Дніпроенерго любить тишу

Глава місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу на одній з прес-конференцій назвала Фонд доктором, який намагається врятувати важко хворого пацієнта. В Україні ж Пазарбазіолу стала швидше такою собі снігуркою, що роздає подарунки.

Судіть самі: минулого тижня прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко відважно відрапортувала про те, що наша країна отримала другий і третій транш кредиту МВФ. За словами керівника уряду, вже найближчим часом наша країна отримає більше 3,8 млрд. доларів. Вторила главі українського уряду і глава місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу. Зокрема, вона зазначила, що наша країна найближчим часом отримає два транші кредиту МВФ.

"Це інша сума на спеціальних правах запозичення. Два транші разом - це 3,8 млрд. дол Другий транш буде 1,9 млрд. доларів і наступний (третій) також буде 1,9 млрд. доларів ", - підкреслила вона. Вона також зазначила, що найближчим часом місія повернеться для завершення переговорів про надання третього траншу кредиту Фонду.

Здавалося б - ідилія. Ось вони, такі бажані нашими чиновниками рятівні позики, без яких, за словами прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, українську економіку очікує дефолт. Однак, як кажуть в Україні, не кажи гоп, пока не перескочіш.

Зокрема, не слід забувати, що рішення про надання позики приймається радою директорів Фонду на підставі рекомендацій місії МВФ. Так що навіть запевнення пані Пазарбазіолу не дорівнює грошам на рахунку Нацбанку і державного казначейства України.

Крім того, не слід забувати, що наша країна підписала меморандум з МВФ, а значить взяла на себе зобов'язання перед цим шановним фінустановою.

А от з виконанням то цих самих зобов'язань у нашої країни дуже великі проблеми. І хоча уряд і виконав умови меморандуму про те, що на початок 2009 року валютні резерви уряду, як це і передбачено документом, складають 25,4 млрд. доларів темп їх падіння не може викликати побоювань враховуючи, що банкам чекають величезні виплати за зовнішніми боргами. Інші ж умови меморандуму виявилися куди більш складними для уряду. Так, меморандумом було передбачено, гарантування депозитних вкладів громадян, що було формалізовано прийняттям парламентом закону про Фонд гарантування вкладів, згідно з яким розмір вкладу, який виплачується державою, у разі банкрутства фінустанови збільшений з 100 до 150 тисяч гривень.

Тим часом, українці до приходу фінансової кризи, за статистикою НБУ, тримали на рахунках банків понад 200 млрд. гривень. Тоді як Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здатний виплатити лише трохи більше 4 млрд. гривень. Як кажуть, без коментарів.

І навіть якщо з питань дефіциту бюджету зважаючи найбільшого за останні сто років економічної кризи се шановне відомство пішло на поступки (зрештою, і МВФ повинен боротися за політичне виживання), то ось прозорість економічних процесорів для славних послідовників Мілтона Фрідмана завжди була на першому місці . А ось у цьому питанні наша країна може похвалитися небагатьом.

Так в розкритикованому МВФ законопроекті про державні закупівлі, поданому на розгляд до парламенту, передбачена реанімація Тендерної палати в новому обличчі і повернення до корупційного механізму закупівлі товарів за державні кошти.

Яскравим прикладом останнього є історія з додатковою емісією акцій і зміною власника найбільшої в Україні енергогенеруючої компанії "Дніпроенерго" компанією ДТЕК, підконтрольний донецькому бізнесмену Ринату Ахметову.

Тим, хто вже забув, ми нагадаємо зміст попередніх серій.

У 2007 році на зборах енергогіганта "Дніпроенерго" було прийнято рішення про проведення додаткової емісії акцій компанії. За умовами додаткової емісії, компанія ДПЕК, контрольована українським бізнесменом Рінатом Ахметовим отримала блокуючий пакет акцій підприємства (трохи більше 44% акцій) в обмін на погашення боргів підприємства і вливання в нього символічних інвестицій.

Однак, в 2008 році Верховний суд України визнав рішення зборів акціонерів незаконним і зобов'язав ДТЕК повернути акції у державну власність.

У той же час ми пам'ятаємо, що справедливість є, але - за неї треба боротися. А як казала героїня колись популярного фільму "Той самий Мюнхгаузен", справедливість - це те, що в даний момент називається справедливістю.

У березні 2009 року влада в особі прем'єр-міністра Юлії Тимошенко круто змінює свою позицію і робить ряд кроків, спрямованих, на думку керівника економічних програм Центру досліджень корпоративних відносин В'ячеслава Бутка на закріплення блокуючого пакета акцій енергетичної компанії у власності представників ДТЕК (читай - тиху приватизацію ).

Зокрема, уряд приймає рішення скоротити кількість представників держави в Наглядовій Раді компанії з 6 до 4, а потім голосує на зборах акціонерів пакетом акцій у 50% +1 акція чим, на думку аналітика, фактично визнає законність допемісії проти якої, як ми зазначали вище , Тимошенко люто виступала будучи в опозиції.

Що ж спонукало прем'єра настільки круто змінити позицію по настільки чутливого питання. Відповідь, з одного боку, досить простий: президентська і парламентська виборча кампанія. Юлія Володимирівна намагається таким чином показати лояльність групам Ахметова та Андрія Клюєва. Мовляв, панове, все спокійно: ось "Дніпроенерго" відстояли, реєстр акціонерів у "Промінвестбанк" передали, а там дивись і конкурс по "Укртелекому" з правилами, виписаними під СКМ або структуру з капіталом Рината Ахметова проведемо. Ну і само собою - недоторканність власності.

Завдання мінімум - лояльність груп Ахметова і Клюєва і укладення союзу з ЮВТ, завдання максимум - ухвалення нової Конституції і вибори президента в парламенті.

Зайве говорити, що в умовах виборів говорити про тривале співробітництво з МВФ недоцільно. Гроші, як відомо, люблять тишу.