Вікторіанська напасть. Фатальні жінки Ющенка і Януковича

Після підписання Універсалу національної єдності та вознесіння Віктора Януковича на урядовий п'єдестал стало помітно, що у нового прем'єра і старого президента чимало спільних рис. Вони не тільки тезки, не тільки з'явилися у великій українській політиці приблизно в один час і є локомотивами для ведених ними політичних сил. У кожного з Вікторів є фатальна жінка, що прагнула зіграти ключову роль в кар'єрі кожного з них.

Відео дня

Йдеться про Юлію Тимошенко і Наталії Вітренко. Лідери БЮТ і ПСПУ, безумовно, володіють незвичайною харизмою і вмінням ефективно боротися за місце під політичним сонцем. Однак, як видається, їх політичні успіхи були б не настільки повними, не використовуй вони партнерські відносини з Ющенком і Януковичем відповідно.

Свого часу публічна дискусія між Юлією Володимирівною та Наталією Михайлівною (у ній брала участь і лідер тодішньої Команди озимого покоління Інна Богословська) в 2002 році в ефірі телеканалу ICTV привернула чимало уваги. Обидві гранд-дами політичного світла не обійшлися без пари особистих випадів. Втім, подальший парламентський статус БЮТ і непарламентський ПСПУ однозначно дали зрозуміти, хто ж переміг у тій пам'ятній сутичці.

Вирішальним став 2004 рік, що ознаменувався президентськими виборами. Наталія Вітренко брала в них безпосередню участь і зуміла вирішити кілька локальних завдань. Наприклад, лідеру прогресивних соціалістів вдалося не тільки нагадати про себе у всеукраїнському масштабі, а й продемонструвати, що ПСПУ ще рано списувати з рахунків. Правда, 5-е місце і пропущений вперед заклятий друг Олександр Мороз кілька змастили враження від виступу Наталії Михайлівни. "Регіонали" і московські політтехнологи не рахували необхідним приховувати технічний характер участі у виборах Вітренко, але та виявилася істинною жінкою. З нічого зуміла зробити не салат, скандал і зачіску, а досить голосно нагадала про себе, настільки, щоб ПСПУ опинилася в кошторисі витрат Кремля на вплив на політичну ситуацію в країні. Це не заважало Наталії Михайлівні дотримуватися логіку президентської кампанії Януковича і в звично супер-критичному стилі оцінювати дії Віктора Ющенка.

Юлію Тимошенко і зовсім можна було назвати переможницею президентських виборів, хоча вона і не брала в них безпосередньої участі. По-перше, ще в липні 2004 року вона отримала чіткі і однозначні гарантії власного прем'єрства в разі перемоги Віктора Ющенка. Стимул діяти наступально і потужно був очевидний. По-друге, Юлії Володимирівні довелося підміняти вбитого отруєнням кандидата в президенти, і на неї чарівним чином зійшла значна частина його рейтингу. Революція на Майдані і зовсім стала зоряним часом Юлії Володимирівни. "Помаранчева принцеса", "душа Майдану", "наша Юля" - найпоширеніші характеристики, якими нагороджували політика, ще недавно бичувати за непристойні діяння у сфері газового бізнесу. Тимошенко в жорсткій сутичці з Петром Порошенко домоглася, щоб прем'єрський портфель першого голови уряду при Ющенко мав форму дамської сумочки, і з захватом приступила до реалізації своїх амбітних політичних планів.

Правда, 2005-й рік став не дуже вдалим для наших героїнь. Наталії Михайлівні довелося готуватися до парламентської кампанії без допомоги "регіоналів". Останні надійшли, м'яко кажучи, недалекоглядно - постаралися роздобути електоральний пиріг в повному обсязі, не виділивши крихти для потенційних союзників. Ось і довелося Вітренко добирати ресурсоносітелей з неоднозначними особистими характеристиками і періодично критикувати вчорашніх партнерів. Втім, критика "помаранчевої" влади з вуст Наталії Михайлівни звучала куди щире.

Юлії Тимошенко довелося за неповний рік пережити зліт у прем'єрське крісло і різке катапультування з нього. Експерти досі схиляються до думки, що леді Ю і сама була не проти покинути кабмінівські коридори, але аж ніяк не по президентській волі. Правда, "корупційним" скандалом президентській команді було завдано удару нижче ватерлінії, від якого "нашоукраїнці" в перспективі так і не оговталися. Тимошенко ж постаралася максимально ефективно мобілізувати під свої прапорах всіх, хто очікував від "помаранчевої" революції миттєвих результатів.

26 березня 2006 стало моментом істини для Тимошенко і Вітренко. Якщо бютівці зайняли друге підсумкове місце в парламентській гонці, мали чудові нагоди покуштувати шампанського, то "Народна опозиція", ведена Наталією Михайлівною, чи не добрала до заповітних 3-х відсотків якихось сім сотих відсотка. Спроби пробитися в парламент через суд ні до чого не привели. Напевно, Вітренко марно бравувала своїми московськими зв'язками. Та й її попередні політичні перфоманси не викликали гострого бажання запустити вітренківців до сесійної зали парламенту, так сказати, через чорний хід. Правда, Наталя Михайлівна віддавала перевагу навесні кидати гнівні філіппіки на адресу влади, а не переможця парламентських виборів - Партії регіонів.

Куди болючіше було падати бютівцям. Блок Юлії Тимошенко так і не зумів ефективно конвертувати парламентське "срібло" в реальний вплив. Тривалі політичні торги за принципом "все з усіма" закінчилися для Юлії Володимирівни вкрай неприємно - представники політичної еліти де-факто об'єдналися для її витіснення на узбіччя політичного процесу. Тимошенко зазнала цього літа кілька поразок: не отримала заповітний прем'єрський портфель, не змогла домогтися розпуску "зрадницького" парламенту і була змушена за фактом змиритися з прем'єрством Віктора Януковича. Юлія Володимирівна змушена змиритися з тим, що її можливості впливати на Віктора Андрійовича сьогодні куди менше, ніж два роки тому. Втім, Тимошенко вже знайшла собі виправдання: вона підніме випало з рук Ющенка "прапор Майдану", збере під ним опозиційні сили і спробує таки добитися дострокових парламентських виборів. Поки Юлія Володимирівна дозовано критикує Віктора Андрійовича, але прийде час - і цебер холодної критики виллється на президентську голову.

Куди цікавіше кілька випадів проти призначеного прем'єром Віктора Януковича у виконанні Наталії Вітренко. Мабуть, Віктор Федорович настільки старанно розігрував роль вірного партнера президента, що лідер ПСПУ відчула себе елементарно обдуреною і назвала вчорашнього політичного партнера "натовським снодійним". Пропонує Наталія Михайлівна і рецепт виходу з масштабного політичної кризи - дострокові президентські і парламентські вибори. На жаль, її пропозиції збіглося з початком укороченого з причини тривалого формування уряду відпустки політиків, тому не зустріло практично ніякої реакції.

Кажуть, що ошукані у своїх надіях жінки здатні на асиметричні відповіді. Цікаво відзначити, що Вітренко і Тимошенко сьогодні стоять практично на однакових позиціях. На їх думку, в країні політична криза, дозволити який можна тільки через дострокові вибори. Якщо врахувати, що президент і прем'єр, по суті, виступають єдиним фронтом, щоб зберегти деяку подобу стабільності і передбачуваності, то колись наближені до них в ролі молодших політичних партнерів цілком можуть тактично підігравати один одному. Після створення широкої коаліції ситуативне об'єднання вчених опозиціонерок навряд чи когось здивує.

Євген МАГДА, DailyUA

фото офіційних сайтів Юлії Тимошенко і Наталії Вітренко