Мельниченко був інформатором Тимошенко, Ющенко і Турчинова

На банкової через 7 років. Микола Мельниченко і його адвокат Павло Сичов йдуть на слідчий експеримент на Банкову. Фото Григорія Салая

-Микола, таке питання: ти почав записувати Кучму, а це величезна кількість матеріалу, ти щодня все це писав і т.д. і т.п. А як взагалі обробляється інформація? Ти повинен же був її прослуховувати і т.д. і т.п. Хто тобі взагалі допомагає в цьому або ти сам слухав? За допомогою чого? Сенс роботи був в чому?

фото Роман Чорномаз / ОБОЗ-Хочу підкреслити, що я не став "писати" президента через простої цікавості чи бажання вивідати якісь державні таємниці. В силу обставин, при виконанні службових обов'язків я став свідком злочинів, які відбувалися за участю Президента України. З дня на день я переконувався в тому, що Кучма не та людина, за якого він себе видає, що він живе подвійним, потрійним життям, говорить одне, думає інше, робить третє.

Для такої політики використовують вислів "візантійська", що має на увазі розпусні методи управління відповідного історичного періоду. Я думаю, що завдяки українським політикам, які діють куди більш нахабно і цинічно, вираз "українська політика" має всі шанси підмінити "візантійську". Саме для того, щоб Україна виплуталася з цієї павутини, я документував факти і намагався знайти вихід. Я намагався зупинити свавілля в країні. А прослуховував записи, в тому числі і в своєму службовому кабінеті.

-Він знаходився на якому поверсі?

Мій кабінет знаходився на першому поверсі адміністрації Президента України. І Кучма щодня прямував до свого робочого кабінету № 201, минаючи мій. Аналізуючи записи, я вже знав, що Кучма вчинив за минулий день. Для того, щоб я міг тримати під контролем ситуацію в кабінеті Кучми, мені доводилося максимум часу проводити в адміністрації. Як правило, я приїжджав на службу близько семи ранку, заходив у свій кабінет, потім піднімався в кабінет Кучми і міняв диктофони. А виїжджав з адміністрації пізно ввечері, в 22 або 23 години. Такий, встановлений мною самим, мій режим роботи дозволяв мені контролювати ситуацію і всі перевірки в робочому кабінеті Кучми, в тому числі раптові перевірки Служби безпеки України.

-Були випадки раптових перевірок?

-Такі перевірки були, але про них я розповім пізніше.

-Ти записував тільки в кабінеті?

-Ні, я документував злочини Кучми не тільки в його робочому кабінеті, але і в їдальні, в "вітальному" залі та інших приміщеннях. І тому твердження "професіоналів", що кабінет Кучми прослуховувався за допомогою дорогої іноземної спецтехніки, яка нібито перебувала в квартирі навпроти вікон кабінету № 201, є абсурдним - на стаціонарній техніці не запишеш інформацію з різних приміщень. Будь-який співробітник спецслужби, який має уявлення про роботу спецтехніки, скаже, що неможливо було зняти інформацію з вікон їдальні президента, оскільки вони виходили у внутрішній дворик режимного об'єкту, що охороняється, яким є адміністрація Президента України. Дезінформація щодо мене була запущена спеціально, щоб виставити мене таким собі агентом Росії на Заході України, і агентом ЦРУ на Сході України і відвернути увагу людей від злочинів, скоєних Кучмою, направивши дискусію на те, агентом якої спецслужби є Мельниченко.

-А в їдальні де був закладений диктофон?

-В декількох місцях. Там ніша була між панелями. Я також покладав його верху на високий сервант.

фото Діма Богданов / ОБОЗ

-А що цікавого можна було дізнатися з розмов у "вітальному" залі, в їдальні?

-Наприклад, в "вітальному" залі на початку 2000 року Кучма по понеділках збирав усіх силовиків. У цьому залі Кучма давав такі злочинні накази, такі як: вказівку Генеральному прокурору Потебеньку посадити у в'язницю Голови правління банку "Слов'янський" Бориса Фельдмана, народного депутата Жердицького, дав вказівку Голові СБУ Л. Деркачу тортурами вибити потрібні Кучмі свідчення з "терориста" Сергія Іванченка , які потім можна було б використовувати проти Мороза.

Прослухавши розмови в їдальні можна дізнатися, наприклад, як Плющ Іван Степанович, обідаючи з Кучмою, критикує і висміює політику прем'єр-міністра Віктора Ющенка. Також в їдальні Кучма оголошує Марчуку і Литвину, коли Ющенко перестане бути прем'єр-міністром України. Я можу навести безліч інших фактів, які задокументовані на цих зборах, але найбільше злочинів Кучми вершилася саме в його робочому кабінеті.

Я знав графік роботи Президента, коли і з ким він зустрічається, і вже міг припустити з ким саме розмови Кучми я повинен обов'язково задокументувати.

-Де ви встановлювали диктофон в "вітальному" залі?

- "Вітальний" зал розміщувався на другому поверсі адміністрації Президента і паркет був покладений таким чином, що між стіною і паркетом, а саме біля батареї опалення, була ніша. Там я і розміщував диктофон.

-А Кучма сидів на четвертому поверсі?

-Ні. У той час робочий кабінет Президента був на другому поверсі. Але при мені вже розроблялася проектна документація для президентського комплексу, який будувався на четвертому поверсі. До речі, я особисто вносив пропозиції змін в технічну документацію цього комплексу.

-Вибач, будь ласка, як виходить, кабінет Кучми, їдальня, вітальний зал, потім зал переговорів ... А що таке зал переговорів?

-В адміністрації Президента є багато приміщень для проведення різних зустрічей, переговорів, нарад, і, залежно від формату і кількості запрошених, заходи проводяться в різних приміщеннях. Наприклад, "вітальний" зал, розташований на другому поверсі, розрахований на невелику кількість людей, умовно кажучи, 10-15 чоловік. Є інші приміщення, розраховані для інших цілей і на іншу кількість людей, умовно кажучи, від 50 до 500 чоловік.

-Кажуть, що в адміністрації Президента з часів СРСР була закладена техніка КДБ, яка записувала Кучму, а ви обслуговували цю техніку і зняли копії з цих розмов?

-Давайте будемо оперувати фактами. Наприклад, Леонід Деркач свого часу був начальником управління СБУ з технічного захисту інформації. Ця служба, як тоді, так і зараз, займається виявленням несанкціонованих каналів витоку інформації, і в першу чергу - з режимних об'єктів. Будівля адміністрації Президента теж сфера їх перевірок. І якби така система існувала, то Деркач ніколи б не планував, чи не обговорював з Кучмою підготовку та вчинення протиправних дій в кабінеті Президента.

Також це управління регулярно кілька разів на рік перевіряло кабінет Кучми на наявність подібних стаціонарних установок.

-А ти віриш, що така система існувала?

-В адміністрації президента такої системи не існувало, тому що впродовж десятка років офіцери управління технічного захисту інформації СБУ, а також оперативно-технічний підрозділ УДО України провели сотні перевірок на виявлення подібних систем. Після кожної перевірки офіцери розписуються в актах перевірок і несуть особисту відповідальність. І хочу відзначити, що вони висококваліфіковані професіонали своєї справи і заслуговують поваги.

-А як ти прослуховував записи?

-Принципово важливим для мене було прослухати записи в гранично стислі терміни. Доходило до того, що я дуже часто робив це у своєму робочому кабінеті. Як правило, я там був один. Іноді там міг перебувати хтось із моїх хлопців, то на добі, то на зміні.

фото Роман Чорномаз / ОБОЗ

-І ти при них всіх слухав в навушниках?

-Слухав, розшифровував, робив помітки. Я міг виділити в день близько п'яти годин, іноді більше, іноді менше, щоб сісти і працювати. Були такі випадки, коли я міг залишити підлеглого і піти. Я сідав у свою машину "Жигулі" восьмої моделі, яка стояла у дворику недалеко від адміністрації Президента, включав на відтворення диктофон, прослуховував задокументоване за день і робив відповідні помітки в книжку, бо сенсом документування було допомогти людям, проти яких Кучма планував провокації, попередити нові злочини.

-У тебе збереглася ця книжка?

-Так, збереглася.

-І як ти пояснював те, що ти в навушниках і що ти записуєш?

-А я нікому нічого не повинен був пояснювати. Я працював у підрозділі, до функцій якого в тому числі входив контроль радіо ефіру.

-Це ти неначе радіо ефір слухав ... Навушники і так далі ...

-Так. Практично всі офіцери на службі ходили з навушниками у вухах.

-І ти в цей час сам розшифровував, а потім ти сам зберігав ці файли?

-Так.

-А потім на що ти скидав? Або тоді не було ще CD? Ти якось їх архівувати, я маю на увазі?

-Я робив копії, зберігав копії та оригінали.

-На чипі у тебе зберігалася інформація?

-Так.

-І скільки ти їх назбирав?

-Більше ста.

-І скільки на кожному чіпі приблизно годин записано?

-Приблизно 5 годин.

-Кого з відомих політиків Ти попереджав про провокації?

-У першу чергу я намагався допомогти тим людям, які називали себе опозицією до Кучми. Серед них - Віктора Ющенка (у тому числі і через Червоненка), коли Кучма говорив, що прем'єр-міністр Ющенко тільки до грудня 2000 року, а потім його приберуть. Катерину Ющенко, коли проти неї запустили звинувачення в тому, що вона нібито співробітник ЦРУ (знову через того ж Червоненка). Юлю Тимошенко та Олександра Турчинова особисто. Євгена Марчука, а через нього - харківського бізнесмена Олександра Довтяна, який допомагав Євгену Кириловичу в президентській виборчій кампанії 1999 року). Також через Марчука я попереджав Сівковича про плани Кучми щодо телеканалу СТБ. Попереджав Олександра Мороза. Намагався попередити про підготовлювані провокації Олександра Ткаченка, але не впевнений, що ця інформація до нього дійшла.

-А які провокації готував Кучма проти Ткаченко. Вони ж начебто були дружні?

-Спочатку Кучма і Ткаченка були нібито друзями. У мене ще досі перед очима стоїть сцена, як влітку 1998 року на 9-й дачі в Криму Кучма з Ткаченком після вечері намагалися дуетом співати українські пісні. А після того, як Кучма отримав підтвердження від спецслужб про те, що Ткаченко все ж балотуватиметься на пост президента України, він віддав наказ дискредитувати Ткаченко в очах громадськості. Пам'ятайте, передачі Долганова, який старанно зображував Ткаченко як несерйозного, мало не розумово відсталого, політика, який нібито обікрали країну. Кучма доходив до того, що давав накази працювати проти людей з оточення Ткаченко. Це напевно пам'ятає Людмила Супрун.

-Марчук тим же не догодив Кучмі, що вирішив балотуватися в президенти?

-У президентській гонці Кучма вважав найнебезпечнішими для себе Марчука і Мороза. І команда Кучми активно працювала по їх дискредитації. Штаби практично всіх кандидатів у президенти були під зовнішнім наглядом, прослуховувалися телефони членів штабів, впроваджувалися агенти і т.п. Застосовувалися також репресії по відношенню до тих бізнесменам, які фінансово підтримували опонентів Кучми. Одним з таких був Олександр Довтяна. Він фінансував Марчука і відмовлявся давати гроші на кампанію Кучми. За вказівкою Кучми на Довтяна відкрили кримінальну справу. Це повинно було послужити сигналом іншим бізнесменам, що підтримує Марчука, і самому Євгену Кириловичу. Готувався також ряд інших провокацій, наприклад, проти головного редактора газети "День", яка була "за" Марчука, Лариси Івшиної; синові Марчука повинні були підкинути наркотики. Про це всім я повідомляв Марчуку особисто. Одна з наших зустрічей проходила у внутрішньому дворику на вулиці Садовій.

-А чому Ти не попереджав Ющенка безпосередньо?

-Я побоявся особисто спілкуватися з Ющенком, тому що я знав його сутність. Я припускав, що Ющенко міг елементарно піти прямо до Кучми і мене здати. Людина, яка прослухає записи розмов Кучми з Ющенком, зрозуміє дуже багато чого.

фото Діма Богданов / ОБОЗ

-І ти навіть не намагався особисто поговорити з Ющенком?

-Був такий випадок ... Ющенко прийшов на прийом до Кучми на другому поверсі, і пішов в туалет. І я пішов за ним. У туалеті відеокамер не було, спостереження не було ... Я був готовий до розмови з Ющенком, хотів випалити йому конкретні факти. Але мене щось зупинило. У мене є якесь сьоме чуття на людей, і воно мене вберегло тоді від розмови з Віктором Андрійовичем.

-Ви ще зустрічалися з Ющенком особисто?

-Так, коли в 2001 році Ющенко приїхав до Вашингтона для того, щоб передати лист від Кучми, здається для Діка Чейні. Ющенко вже був розжалуваний з прем'єрів і виступав в ролі такого собі ВІП-листоноші Кучми. Ми з Ющенком перетнулися в Карнегі-хол, де він повинен був виступати. Журналісти напевно пам'ятають цю історію. Ющенко підійшов до мене, привітав і потиснув мені руку. Преса помітила, почали будувати різні здогадки, до чого б це. І Ющенко в коментарі тут же спростував, що він зі мною вітався.

-Історія про те, що Катерина Чумаченко-Ющенко агент ЦРУ, теж справа рук Кучми? Звідки спливла ця інформація?

-Один з керівників спецслужби дав Кучмі аналітичну довідку, в якій йшлося про те, що Катерина Чумаченко є співробітником Центрального Розвідувального Управління і спрямована Сполученими Штатами Америки в Україну для того, щоб бути агентом впливу. Що Катю Чумаченко нібито спеціально прикріпили до Голови НБУ Ющенко, що їх зустріч, місця в літаку поруч, потім шлюб - все сплановано і підлаштовано. Кучмі цієї інформації виявилося достатньо, щоб однозначно стверджувати, що Катерина Чумаченко-Ющенко є агентом США. Більш того, Кучма дав вказівку, щоб ця інформація потрапила в пресу. Це було скоєно з метою пресингувати Ющенко.

Уявіть, як було Катерині Чумаченко зі ЗМІ довідатись, що вона нібито агент ЦРУ і виконує спеціальну місію. А вона в той момент вагітна. Потім, через стрес, пережитого після замовних матеріалів, вона практично втратила молоко. Потім її дитина був важко хворий і знаходився між життям і смертю - а вона, зі слів ЗМІ, нібито в цей час займалася проведенням якихось політичних акцій. Кучмини технології діяли ефективно.

До речі, пам'ятаєте, Петро Порошенко, кум сім'ї Ющенка, в розмові з Кучмою, активно йому підтакував, що Катя - американська шпигунка і клявся, що він - "член команди президента" і "готовий виконати будь-який наказ".

-Ти сам віриш, що Чумаченко - співробітник ЦРУ?

-Не вірю. Після мого виїзду в США, я навів більш детальні довідки. Чумаченко насправді працювала в Білому домі, працювала в Secret Service, але підстав стверджувати, що Катерина Чумаченко є співробітником ЦРУ, немає. Мені було дуже шкода Катю, коли її труїли за вказівкою Кучми і дуже прикро, що мої спроби їй допомогти виявилися марними.

-Ти попереджав її через Червоненко. А говорив йому, хто джерело цієї інформації?

-Казав, що джерелом інформації є спецслужби, що це провокація проти Ющенка. Червоненко ж був упевнений, що це все справа рук Медведчука. Але я впевнений, що Червоненко передав інформацію Ющенко, що все йде від спецслужб, тому Ющенко і прийшов до Кучми з надією на те, що той може вплинути на ситуацію. Пам'ятаю день, коли Ющенко зайшов до Кучми і став скаржитися, що преса обмовляє, що його дружина - шпигунка, і запитав, чи не подати йому в суд, щоб відстояти свою правоту. Кучма відповів, що не варто, "адже вони тільки цього і чекають", і порадив Ющенко просто не звертати уваги, мовляв, на самого Президента ще й не таке пишуть. Ющенко покірно послухався Кучму. А, до речі, Катя тоді наважилася подати на ЗМІ в суд.

-А як Кучма "працював" по ??Тимошенко?

-Кучма планував дискредитацію Юлії Тимошенко, в тому числі і через Славу Піховшека. Піховшеку дали інформацію про рахунки Юлії Тимошенко, де і скільки грошей у неї лежить. Я не можу однозначно стверджувати, але, думаю, що це все-таки реальні рахунки, тому що, наприклад, той же Пустовойтенко в розмові з Кучмою стверджував, що дача Юлії Тимошенко знаходиться поруч з його дачею. Це острів Гернсі, між Англією і Францією.

Розумієте, при Кучмі працювала СИСТЕМА. Вона полягала в тому, що людям на державних посадах дозволяли збагачуватися не зовсім законним шляхом. І думаю, що цим механізмом скористалося багато політиків, у тому числі і Лазаренко, і Тимошенко, і Порошенко, і багато-багато інших. Цих людей потім було зручно тримати на посадах прем'єр-міністрів, віце прем'єр-міністрів чи спікерів. І саме таких людей Кучма ставив. На них був компромат, а Кучма дуже вміло ним маніпулював.

-Ти хотів зняти цих людей з "гачка"?

-Так. Вони ж теж мали у своєму розпорядженні деякою владою і, отже, могли допомогти мені. І спільними зусиллями Україна позбулася б від Кучми.

Згадайте ситуацію напередодні президентських виборів 1999 року і після квітневого референдуму .... Кучма йшов на другий термін і збирався завчасно забезпечити собі перемогу. Для цього він спробував всіх важливих гравців української політики перевести в "ручний режим". У Кучми з Ющенком була домовленість, що Ющенко допоможе Кучмі стати президентом. Коли потім Кучма поставив Ющенка прем'єром, у віце-прем'єри пішла Юля Тимошенко. У чому був сенс? На референдумі люди майже одноголосно нібито продемонстрували, що хочуть сильної влади - підсилень повноважень президента, двопалатний Верховна Рада, зменшити кількість народних депутатів. Після референдуму Верховна Рада мав внести зміни до Конституції України двома читаннями. У першому читанні фракції Тимошенко і Ющенка проголосували за імплементацію результатів референдуму. І Кучма шукав способи, як зробити їх поступливими і далі. Так з'являлися інформації про "американську шпигунці", про те, що "газова принцеса" обікрала Україну на багато мільярдів і т.п.

-Як тобі вдалося вийти на Тимошенко?

-Юлія Тимошенко йшла до Кучми на прийом. Я, знаючи всю ситуацію, підходжу до неї, проводжу в кабінет Президента і кажу: "Юлія Володимирівна, вас хочуть зняти, але сьогодні вас ніхто знімати не буде, тому будьте впевнені в тому-то, тому-то". Даю їй в руки номер пейджера. Кажу, мовляв, будьте ласкаві, я чекаю зустрічі з вами. Ось номер мого пейджера, ось умовний сигнал, тільки повідомте номер машини, час, і місце. Я все зрозумію. Нам потрібно обов'язково зустрітися, це дуже важливо.

18 липня 2000 на мій пейджер приходить інформація - номер машини такий-то, час таке-то, і зустріч там-то. Я підходжу в обумовлене місце і бачу замість Тимошенко ... Турчинова. Я шокований, а він каже: "Вона - це я. Можеш мені повністю довіряти, бо вона мені повністю довіряє ". Ну, раз так, значить так. Я дістаю посвідчення, кажу, що я майор такий-то, працюю в адміністрації, записую Кучму. Дав послухати записи, конкретні факти, які Кучма готує до злочину. Ми вийшли з машини. Це було вже близько півночі ...

-Ви були за Києвом?

-Ми були в Києві, недалеко від бульвару Лесі Українки. Я говорив Турчинову: допоможіть мені зупинити Кучму. Просив, давайте знайдемо законний шлях, як це можна зробити. Я дав Турчинову деякі записи і чекав реакції у відповідь.

-Вони тобі повірили? Як ти відчув?

-Турчинов не виходив на зв'язок довгий час. Другий раз я зустрівся з ним, коли він йшов на зустріч до Кучми - 26 вересня 2000 року. Я за графіком подивився, що Кучма зустрічається з Турчиновим, і вийшов спеціально того зустріти ...

-Це вже після зникнення Гонгадзе?

-Це вже після зникнення Гонгадзе. Поговорили з Турчиновим про те, про се, в тому числі і про Гонгадзе. Я сказав, ну що ж ви так, хлопці?

-Турчинов знав, що був запис по Гонгадзе?

-Знав. А в 2002 році, коли Юля Тимошенко приїхала на зустріч з Березовським, вона підійшла до мене і сказала: "Ну що ж ви нас не переконали?" Я виявився ще й винен!

- А хто ще знав про записи розмов Кучми про Гонгадзе до того, як той був убитий?

-Я не сказав, що Турчинов знав про записи розмов Кучми про Гонгадзе до того, як той був убитий. Конкретно по вбивству Гонгадзе йде слідство, і я дав підписку про нерозголошення. Будь моя відповідь на це питання - буде розголошенням таємниці слідства. Я хочу, щоб ця справа якомога швидше була розглянута в суді, там будуть всі відповіді, і тоді припиняться різні спекуляції на цю тему.

У цьому інтерв'ю я хотів би акцентувати на сутності Кучми і його методи роботи. Я шукав способи, як зупинити це свавілля.

- Ти кажеш, що шукав, як законним чином зупинити Кучму. Що ти мав на увазі?

- Кучму можна було законно зупинити, наприклад, легалізувавши прослушку. Потрібен був хтось, хто міг би піти до слідчого, до судді, повідомити, що є така-то інформація і зажадати санкцію на легальне прослуховування хоча б одного дня Президента. Я б цей день задокументував, віддав запис, і все - Кучми немає. Все законно, все легально. Повірте, для суду вистачило б запису і одного будь-якого дня діянь президента Кучми. Я був готовий розшифрованих повністю. І просив тільки - допоможіть.

- До кого ще ти звертався по допомогу?

-К Марчуку, як уже казав, - до Тимошенко через Турчинова, до Мороза. У Тимошенко мене, по суті, послали на фіг - культурно, красиво. Морозу я передав записи пізніше - 18-го жовтня 2000 року, у свій день народження.

фото Діма Богданов / ОБОЗ

- А що Марчук?

-Я просив допомоги у Марчука, коли Євген Кирилович був кандидатом в президенти України. Він обіцяв, що після першого туру оприлюднить інформацію, яка показує, що Кучма фальсифікує вибори. Я домовився з Марчуком, що зроблю відеозйомку в кабінеті Президента після першого туру, щоб показати, як саме реалізовувалася фальсифікація президентських виборів. Тоді ми мали б стовідсотковий шанс не допустити Кучму до влади на другий термін, тим більше, що у Верховній Раді була конституційна більшість, яке не хотіло лягати під Кучму. Марчук дав мені слово, що він виступить публічно з обвинуваченням Кучми. Я обіцяв, що запишу Кучму на відео в кабінеті, і був готовий себе спалити, але врятувати країну від Кучми-2.

-Ти зробив відеозйомку?

-Все вже було обумовлено, коли Марчук відступився. "Не потрібно цього робити, - сказав він, - ми підемо іншим шляхом". І куди завів Марчука цей "інший шлях"?

Цю нашу зустріч бачив Паша Потеряйко, охоронець Марчука. Потім Паша загинув. Я впевнений, що це вбивство було елементом сценарію оточення Кучми. Технологи Кучми рятували його від відповідальності і намагалися дискредитувати Марчука - мовляв, Марчук знав, що я записую Кучму, і вчинив убивство Гонгадзе, щоб підставити Президента. Через вбивство Паші Потеряйки розраховували вивести мене з рівноваги і змусити розповісти про зустріч з Марчуком. Але я дізнався про цю провокацію зі своїх достовірних джерел і не піддався на технології Кучми.

Після першого туру президентських виборів я з Марчуком більше не контактував. Він швидко ліг під Кучму. Як тільки Кучма переміг на виборах, Марчук очолив РНБОУ.

-А ти готував шляхи відступу?

-Я наївно вірив, що після оприлюднення записів з кабінету Президента, ситуація в країні швидко і кардинально зміниться, тому, що теоретично моїми союзниками були дуже багато політиків, які заявляли про свою опозиційність до Кучми. Розмова про те, що і як я повинен робити після оприлюднення записів, вперше зайшов з Олександром Морозом, який твердо пообіцяв зрадити злочини Кучми розголосу. Ми спілкувалися, і я запитав Мороза, чи зможе він заховати мене у себе на дачі на тиждень-два. Мороз відповів, що процес очищення від Кучми займають місяці два-три, і, враховуючи мстивість Кучми, мені найкраще на цей час покинути Україну. Також мені було необхідно вивести подалі від Кучми і мою сім'ю. Оскільки я був офіцером спецслужби, то залишити територію України міг тільки за однієї умови - звільнившись. Незважаючи на те, що до отримання пенсії мені не вистачало одного року, а до отримання квартири - півроку, наступного ж дня після розмови з Морозом я написав рапорт про звільнення. Я розраховував, що звільнюсь, а потім повернуся і відновлюсь.

Мій начальник на той час - генерал-майор Шепель відмовився звільняти мене на таких підставах, як я просив. Пам'ятаєте, я розповідав про наш конфлікт, і у Шепеля залишилася особиста образа на мене за Крим, за підземний хід на 9-ту дачу. "Люди, яким залишається рік до пенсії, просто так не звільняються, - сказав Шепель тоді. - Я не знаю, чому ти йдеш зі служби. Але я не дозволю тобі так просто виїхати з України ". У цих словах була загроза.

Тим не менше, я написав рапорт про звільнення - відступати було нікуди. За нібито сприяння у прискоренні при отриманні мною закордонного паспорта, згодом постраждав мій кум, старший оперуповноважений відділу "К" СБУ Олександр Євко. Проти мене було сфальсифіковано кримінальну справу, а Сашу звільнили з СБУ.

Отримавши закордонний паспорт, я попросив Олексія Нестеренка відвести мене з родиною до українсько-польському кордоні. Далі ми купили квитки на автобус і таким чином виїхали за територію України.

-Було страшно?

-В автобусі була така ситуація. Я тримав трирічну доньку на колінах, поруч сиділа дружина. Вона думала, що ми просто їдемо відпочивати. Прикордонники зібрали паспорти на перевірку. Їх не було ... здається вічність! Потім принесли документи, почали роздавати. Не всім. Мого паспорта не виявилося. Потім принесли наступну частину. Мого знову немає. Уявляєте, що я тоді пережив! Тоді то я і згадав слова генерала Шепеля - "я не дозволю тобі так просто виїхати з України!". Зізнався дружині в тому, що зробив, попередив, що мене зараз можуть заарештувати. Сказав їй, що люблю. Майже попрощався. Сильно-сильно притиснув до серця доньку. Здавалося, час зупинився ... Але на щастя, затримали тільки лише мій паспорт.

"Сегодня"