Страхова медицина в Києві: старт чи фальстарт?

Із фактичним приходом до влади в Києві нової команди в особі відрядженого з Кабміну перший віце-мера Попова співтовариші, у столиці анонсована ціла серія реформ. Однією з реформуються сфер, за задумом чиновників, має стати медицина. Безперечно - ця галузь давно потребує вдосконалення. Не секрет адже, що від минулих часів хворим залишилася лише більше схожа на гасло стаття Конституції про "безкоштовному лікуванні" - а в реальному бюджеті охорони здоров'я, за невеликими винятками, держава фінансує лише зарплату медпрацівників. Та й зарплата ця, знову ж, не дотягує навіть до законодавчої норми - згідно якої її розмір повинен бути рівний середній зарплаті зайнятих у промисловому виробництві. Одним із заходів щодо поліпшення створилася катастрофічної ситуації в медицині Олександр Попов бачить створення "лікарняних кас". Фактично - це полегшений варіант "страхової медицини". В принципі, політика можна похвалити хоча б уже за те, що він визнав - зрушити проблему з мертвої точки можливе лише шляхом залучення додаткових ресурсів. Всі інші проекти так званих "реформ" засновані майже виключно на так званих "оптимізації". Тобто, їх автори серйозно вважають, що шляхом масового скорочення, скажімо, стаціонарів (разом з працюючими там лікарями та медсестрами), заміни висококваліфікованих "вузьких" спеціалістів "сімейними" лікарями якість медобслуговування населення обов'язково підвищиться. Справедливості заради, можна помітити, що думки на цей рахунок висловлювалися і Поповим - але він зараз на цей рахунок поки зберігає мовчання. На жаль, деталі організації планованих лікарняних кас не вселяють особливого оптимізму. Це видно вже з попереднього досвіду їх організації в інших містах України. Самі автори реформи повідомляють про те, що в Полтаві, Харкові, Миколаєві, Переяслав-Хмельницькому, користувачами цієї системи стало максимум по кілька тисяч чоловік. Право, для міст з населенням в сотні тисяч і навіть мільйон - відсоток дуже низький. У чому ж може критися причина такої непопулярності ніби як хорошого починання? Почнемо з того, що членство в лікарняних касах передбачає повну компенсацію учасникам їх витрат на лікування та медичні послуги. Але термін "повне" - на жаль, занадто розтягується. Наприклад, адекватна терапія інфаркту або ішемічного інсульту передбачає використання препарату "МЕТАЛІЗЕ" - всього лише одна ампула якого коштує близько 15 тисяч гривень. Є свої "позамежні" ціни і за багатьма онкологічним, антивірусних препаратів, антибіотиків і т.д. Тобто, при оплаті лікування з "загального казана" може виникнути ситуація, коли кілька важкохворих буквально заберуть на себе "левову частку" фонду лікарняної каси - так що іншим залишаться "ріжки та ніжки" Звичайно, можна обмежити максимальну суму виплати у випадку хвороби ( як це роблять звичайні страхові компанії в своїх медичних програмах); запровадити чіткий перелік оплачуваних послуг (виключивши з них, скажімо, операції вартістю в десятки тисяч доларів); дозволити лікарям виписувати тільки дешеві аналоги відомих ліків та інше. Але тоді відверто вихолощується сам задекларований принцип "ти платиш гроші в касу - ми тобі, при хворобі, ВСЕ оплачуємо". Важливим момент: значна частина "медичних послуг", що надаються в медустановах, мають "подвійну вартість". Одну - за офіційними тарифами, іншу - неофіційну, "в кишеню". Причому, остання може перевершувати першу на порядок і більше. І, якщо у невідкладних випадках та ж операція робиться зазвичай безкоштовно - то планові маніпуляції доктора без праці можуть відсувати до нескінченності - поки хворий не "дозріє" для неофіційного "гонорару". Звичайно, в страхових компаніях, як зазначалося вище, теж діють всілякі " ліміти "і" стелі "на виплати у випадку хвороби застрахованого. Що, загалом-то, теж не сприяє особливої ??популярності цього виду страхування. Але там, принаймні, людина платить тільки за себе - зазвичай близько 5% від максимальної гарантованої в разі хвороби суми страховки. У озвученої же ідеї "лікарняних кас" закладений дуже гуманний - але абсолютно неринковий принцип "здоровий платить за хворого". Точніше - "молодий за старого". Тому як внесок працездатних учасників лікарняних кас передбачається зробити від 150 до 200 гривень на місяць, а пенсіонерам - всього то близько 30 гривень. Але ж не секрет - що літні люди хворіють значно частіше. Більшості з них 30 гривень вистачає тільки на таблетки - і те, добре, якщо на тиждень. А якщо старого прихопить серйозна "болячка", що вимагає стаціонарного лікування та інтенсивної терапії? Немає сумнівів, що пенсіонери з радістю будуть вступати в таку структуру. Але який стимул займатися відвертою благодійністю працюючої "молоді" і навіть громадянам середнього віку? Теоретично, "дотувати" літніх могла б київська влада - а й для неї така благодійність позбавлена ??якого економічного сенсу. Взяти від дідка 30 гривень - щоб, взявши на себе гарантію його лікування, найближчим часом ризикувати сумами в десятки і сотні разів більше? Одним словом - такі починання можуть бути здійснені лише на загальнодержавному рівні - причому в "добровільно-примусовому порядку". Як у випадку з тією ж "солідарної" пенсійною системою, коли працюючі сплачують внески до Пенсійного Фонду для пенсіонерів - а згоди у них на це ніхто не питає. Тому й ухиляються від цих внесків всі, кому не лінь - і "сірими зарплатами", і протестами проти наміру Кабміну підвищити внески до ПФ для малого бізнесу. Не секрет також, що і введення страхової медицини, що припускає підвищення податкового тиску на громадян і бізнес, також зустрічає серйозну протидію. Зважаючи на це, швидше за все, ініціатива нової "команди" київської мерії з організації лікарняних кас навряд-чи призведе до реального поліпшення якості столичної медицини в найближчому осяжному майбутньому.