Нелегальні трансплантації в Україні неможливі
6 липня 2009 на сайті "Обозреватель" була опублікована стаття під заголовком "Хочете підзаробити на трансплантології?" Висновки якої були досить спірними. Впевнена, що ніяких перешкод в отриманні достовірної та повної інформації ні від кого б не було. Можливо, це просто бажання "відвести очі" від суті того, що відбувається навколо справи М. Зіса, про діяльність якого я дізналася тільки зі ЗМІ? Крім того, мені невідомо на якому етапі в даний момент знаходиться розгляд цього питання в суді, і вже тим більше мені нічого невідомо про стан здоров'я М. Зіса, так як це не моя компетенція, а скарг від нього або осіб, що його представляють, в мою адресу не надходило.
Якщо ж докази того, що йому свідомо відмовляють у доступі до необхідної медичної допомоги дійсно існують, то їх негайного порядку повинна розглянути Генеральна прокуратура і жорстко на них відреагувати.
Для мене, як для народного депутата, голови профільного Комітету Верховної Ради, тема трансплантації добре знайома і вивчена. Я ніколи не приховувала, а навпаки відкрито і вголос закликала народних депутатів змінити чинне законодавство України у цій сфері.
На жаль, реальність така, що щорічна потреба в трансплантації нирки в Україні становить 2500 осіб, пересадки серця чекає півтори тисячі осіб на рік, печінки - так само півтори тисячі.
На тлі цих цифр досягнення вітчизняної медицини виглядають більш ніж скромно - 100-120 пересадок нирок на рік, всього чотири пересадки серця, 58 пересадок печінки.
У той час як у Польщі виконується 15 трансплантацій нирок на 1 млн. населення, Франції - 21, Італії - 33, США - 56, Норвегії - 57.
Головна причина такої сумної для України статистики-недолік донорських органів.
У Законі "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" стаття 16 передбачає отримання обов'язкової згоди людини стати донором у разі його смерті, а при відсутності такої заяви згоду на вилучення анатомічних матеріалів має бути отримано лікарями у родичів, що проживали з померлим до його смерті.
В основі прийняття Верховною Радою такій редакції 16 статті лежала боязнь порушити права людини, а також побоювання комерціалізації та криміналізації цього розділу медицини.
Крім того, фінансування галузі не дозволяє забезпечити навіть мінімальні потреби українських пацієнтів. У 2008 році на закупівлю медикаментів та обладнання для центрів трансплантації за програмою "Централізовані заходи з трансплантації органів та тканин" було виділено 38,6 млн. грн. (У тому числі на закупівлю медикаментів - 26,7 млн. грн., На придбання діалізаторів - 1,3 млн. грн., На медобладнання для діалізних центрів - 10,6 млн. грн.), Що складає 10% від потреби.
В одному зі своїх недавніх інтерв'ю головний трансплантолог МОЗ, професор Олександр Никоненко сказав: "Таємно зробити пересадку нереально. Може, десь кримінальна трансплантація можлива, але тільки не в нашій країні. У нас навіть законну трансплантацію важко організувати ".
І з ним важко посперечатися.
У той час, коли світ досяг у питаннях трансплантації значного розвитку, поставивши потужні бар'єри на шляху злочинів у трансплантації і створивши міжнародні банки органів, Україна, на жаль, виявилася в аутсайдерах і не є учасником цих світових процесів. Відставання наше від світових тенденцій з кожним роком тільки збільшується.
З моменту першого трансплантації нирки в Донецькому трансплантаційному центрі 17 квітня 1986 по даний час виконано 596 трансплантацій нирок пацієнтам віком від 6 до 67 років.
У 2006-2007 рр.. в трансплантаційному центрі ДОКТМО були виконані 57 трансплантацій нирок, у тому числі 17 трансплантацій громадянам Ізраїлю. До слова, в 2006 році громадянам Ізраїлю, населення якого складає 7 млн. чоловік, було проведено 350 пересадок нирок, з них тільки 150 - безпосередньо в Ізраїлі, решта - в інших країнах світу.
Донорами нирок у всіх випадках були також громадяни Ізраїлю. Надання медичної допомоги іноземним громадянам в ДОКТМО проводилося в рамках чинного законодавства України, включаючи Закон "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині".
У поточному році в Донецькому трансплантаційному центрі здійснено вже 16 трансплантацій.
За підсумками трансплантацій останніх років річна виживаність пацієнтів 98-99%, річна виживаність ниркових трансплантатів - 95%, п'ятирічна виживаність ниркових трансплантатів - 75%. У Донецькій області в 2009 році спостерігалися 105 пацієнтів після трансплантацій органів.
Близько 100 пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки в трансплантаційному центрі ДОКТМО, спостерігаються в інших областях України. Найбільша тривалість спостереження після трансплантації нирки, виконаної в трансплантаційному центрі ДОКТМО, близько 20 років (спостереження триває).
Крім нотаріально оформлених в Ізраїлі та продубльованих в Україні документів, що підтверджують згоду донора на вилучення нирки і пацієнта на пересадку нирки, з ними проводилася співбесіда. Завданням було - переконатися, що рішення стати донором нирки прийнято усвідомлено, без примусу та з метою порятунку життя тяжко хворого.
До комісії входили юрист, економіст, начмед і завідувачі відділеннями ДОКТМО. Ізраїльське громадянство підтверджувалося наявністю паспортів.
Що стосується згадуваного в статті М. Зіса, то в даних випадках він виконував виключно роль перекладача та супроводжуючого, ніякої участі в лікуванні хворих, а тим більше в операціях він категорично не приймав і приймати не міг, оскільки був сторонньою людиною.
У зв'язку з інформацією, викладеною в ЗМІ, про незаконні операції з пересадки нирок за участю М. Зіса, в трансплантаційному центрі ДОКТМО, згідно з Дорученням Кабінету Міністрів України, співробітниками головного управління МВС України в Донецькій області, Службою безпеки України в Донецькій області та головним управлінням охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації були здійснені перевірки, в ході яких не виявлено фактів порушень у діяльності трансплантаційного центру ДОКТМО.
Проведення операцій з трансплантації органів здійснювалися і здійснюються безпосередньо співробітниками трансплантаційного центру ДОКТМО.
Всі паркани нирок (нефректомії) у спорідненого донора виробляються при наявності підписаного ним письмової заяви, яка завіряється у встановленому законодавством порядку, згідно ст. 12 і 13 Закону про трансплантацію). Всі трансплантації нирок виконувалися на підставі згоди родинних донорів і реципієнтів на проведення операцій, завірених нотаріально як в Ізраїлі, так і в Україні. Ізраїльське громадянство підтверджувалося наявністю паспортів. І всі рішення щодо проведення трансплантації приймалися виключно комісійно.
Згідно Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" від 1999 р., наказу МОЗ України № 226 "Про затвердження нормативно-правових документів з питання трансплантації" та наказу по ДОКТМО госпіталізація хворих в трансплантаційний центр ДОКТМО проходить тільки за рішенням комісії ДОКТМО по госпіталізації хворих у відділення хронічного гемодіалізу та трансплантації нирки з проведенням медичного консиліуму, в якому беруть участь обласні фахівці, представники адміністрації ДОКТМО, економісти і юристи ДОКТМО, про що є відповідні записи в історіях хвороби і протоколах засідання комісії.
Важливо розуміти: трансплантація - це не страшилки, від неї не можна відмахуватися і закривати на неї очі, перестраховуючись. Це реалії нинішнього життя. За прогнозами фахівців, половина всіх операцій вже в найближчі роки будуть трансплантаційними.
В Україні продовжують помирати тисячі пацієнтів, життя яких може бути врятована тільки завдяки трансплантації.
Свого часу академіку Амосову поставили запитання: "Микола Михайлович, ніж, по-вашому, відстала країна відрізняється від цивілізованої?" Хірург не довго думаючи, відповів: "Гарна ознака - пересадка серця". І тут же додав: "Українська медицина відстає від західної років так на 30".
Думаю, що винні в такій ситуації не лікарі, які сьогодні в Україні підготовлені на серйозному європейському рівні, а політики і деякі представники громадськості, які в усьому шукають кримінал і корупцію, забуваючи, що саме трансплантація в багатьох випадках - останній шанс врятувати людське життя. Безумовним блюзнірством є збагачення на здоров'я людей, на питаннях життя і смерті. Всі такі факти повинні строго припинятися, а винні нести заслужене покарання.
Тетяна Бахтєєва, голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я