Чому парламент не звільняє суддів?

В період з жовтня-2013 по червень-2014 130 суддів подали заяви про відставку, і Вища рада юстиції внесла відповідні подання парламенту. Але всі ці судді продовжують отримувати суддівська винагорода в судах, де посідають штатні посади, не маючи при цьому повноважень для здійснення правосуддя. Фактично вони отримують заробітну плату, не виконуючи свого основного завдання - не розглядаючи справ. При цьому провини представників Феміди в такій ситуації ні - справа в тому, що парламент досі так і не спромігся своїм рішенням звільнити їх. Через це Держбюджет несе значні втрати. За інформацією Державної судової адміністрації, за ці 9 місяців на виплату суддівської винагороди зазначеним суддям з нього витрачено майже 31 млн грн. Природно, що неприйняття народними обранцями рішення про відставку щодня збільшує суму витрат з української скарбниці, що в умовах сьогоднішньої тотальної економії - недозволена розкіш. І хоча дане питання піднімалося неодноразово, до спікера зверталися з листами про те, щоб винести його в сесійний зал, з Адміністрації Президента, Верховного Суду та Ради суддів України, він все ще знаходиться "в підвішеному стані". При тому, що згідно ст. 111 Закону "Про судоустрій і статус суддів", питання про звільнення судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради без висновків комітетів ВР і яких-небудь перевірок. Чому ж парламентарії не змогли виконати свою функціональну обов'язок і проголосувати за такий, здавалося б , елементарне питання, хоча Верховна Рада останнім часом досить активно приймає різні ініціативи? Як відомо, зараз є проблеми з обранням нового складу Вищої ради юстиції. У зв'язку з цим (інші члени ВРЮ не могли уявити проект постанови) 5 червня з. м доповідати питання про звільнення суддів довелося члену ВРЮ Олег Махніцький. Відзначимо, що проектом постанови №4016а пропонується звільнити 125 суддів у зв'язку з написанням ними заяв про відставку, з них 57 суддям виповнилося 65 років. 4 суддів О. Махніцький запропонував виключити з проекту постанови у зв'язку з відкликанням ними заяв або за наявності підстав для звільнення таких суддів за вироком суду. Він також врахував зауваження народних депутатів. В свою чергу, народні депутати Сергій Власенко, Олександр Мирний, Анна Герман і деякі інші запропонували 57 суддів, які написали заяви про відставку у зв'язку з досягненням 65 років, вилучити з даної постанови і звільнити по п. 2 ч. 5 ст. 126 Конституції - досягнення суддею 65 років. Таким чином, на їх думку, "будуть збережені кошти бюджету, оскільки догляд судді у відставку залишає за ним ряд пільг". Як зізналися окремі народні обранці згодом, багато хто просто не розібралися в питанні - ніяких додаткових виплат тепер для суддів у відставці не передбачено. Втім, тут депутати "наткнулися" на норми законодавства про те, що самі міняти підстави для звільнення суддів не мають права. Адже потім державі доведеться платити таким суддям ще більше, оскільки вони зможуть успішно оскаржити рішення, прийняте з порушенням їх конституційних прав, в т. Ч. В Європейському суді з прав людини, і отримати значні компенсації. В результаті парламент так і не зміг прийняти остаточне рішення з даного питання - проект постанови взятий за основу, і спікер ВР Олександр Турчинов відправив його "на доопрацювання" Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя спільно з Вищою радою юстиції. При тому, що Комітет, як вже було сказано, зовсім не зобов'язаний давати свій висновок з даних питань (ч. 2 ст. 216 Закону "Про Регламент Верховної Ради України"), а ВРЮ вже виконав свої повноваження і на сьогодні не має права змінити своє рішення, адже йдеться про необхідність здійснення впливу на волевиявлення суддів, які реалізували своє конституційне право на подачу заяви про відхід у відставку. Навіть якби міг, ВРЮ поки не розпочав роботу, і таке рішення парламенту "виймає" з Держбюджету чергову суму. ВСУПЕРЕЧ ЗАКОНУ? Як вже було сказано, при обговоренні проекту окремі народні депутати запропонували виділити із загального списку 57 суддів, які досягли 65-річного віку, і змінити підставу їх звільнення - з подачі заяви про відставку (п. 9 год. 5 ст. 126 Конституції) на досягнення 65 років (п. 2 год. 5 ст. 126). Однак така позиція не кореспондується з положеннями міжнародних правових документів та чинним законодавством, а також рішеннями Конституційного Суду України. Для звільнення по п. 2 год. 5 ст. 126 потрібна наявність 1 обов'язкової умови - досягнення відповідного віку. Разом з тим, звільнення судді у зв'язку з поданням ним заяви про відставку відбувається лише при наявності 2 взаємопов'язаних обов'язкових умов: наявності у судді відповідного стажу роботи та подання суддею заяви, яке є підтвердженням вільного (без стороннього впливу або примусу) волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку. Про це також йдеться і в рішенні КСУ №10-рп / 2013 від 19.11.2013. У ньому Суд зазначив, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням і обумовлена ??наявністю у особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Т. е. При наявності відповідного стажу суддя вправі звернутися із заявою про відставку у Вищу раду юстиції, а ВРЮ за наявності у судді відповідного стажу роботи уповноважений перевіряти тільки справжність волевиявлення судді. Відмовити в задоволенні заяви про відставку з інших підстав ВРЮ не має права. Подібна роль в цьому процесі відведена і ВР, про що свідчить відсутність будь-якого контролю за проходженням матеріалів про звільнення суддів у парламентських комітетах. Такий підхід законодавця до вирішення даного питання обумовлений, зокрема, і тим, що право судді на вихід у відставку є однією з гарантій незалежності суддів. Парламентарії також піднімали питання про те, яке з конституційних підстав звільнення слід застосовувати, якщо на момент розгляду питання в парламенті одночасно існують 2 підстави - ??за віком і у відставку. За нормами ч. 1 ст.102 Закону "Про судоустрій і статус суддів", суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним 65 років. Це підстава настає автоматично. У той же час, реалізація конституційного права судді на подачу заяви про відставку нерозривно пов'язана з роботою на посаді судді, т. Е. Заяву може бути подано, починаючи з наступного дня після настання у судді відповідного стажу роботи (ст. 109 Закону) і до досягнення ним 65 років - граничного терміну перебування на посаді. Якщо ж суддя в зазначений строк не виявить бажання реалізувати своє право на подачу заяви про відставку, він підлягає звільненню ВР з посади у зв'язку з досягненням 65 років. СКІЛЬКИ КОШТУЄ ВІДСТАВКА? Окремі народні депутати (зокрема, вже згаданий С. Власенко) на пленарному засіданні висловили побоювання, що вихід суддів у відставку спричинить істотні додаткові витрати з Держбюджету на виплату матеріальної допомоги та компенсацій. Однак такі твердження є споконвічно хибними, адже Законом "Про запобігання фінансової катастрофи і створенні передумов для економічного зростання в Україні" із Закону "Про судоустрій і статус суддів" виключена ст. 136, згідно з якою суддя, який вийшов у відставку, мав право отримувати вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. На сьогодні в ч. 5 ст. 109 Закону йдеться про те, що за суддею, звільненим у відставку, зберігаються звання судді та гарантії недоторканності. Т. е. Фінансових привілеїв суддя у відставці мати не буде. Очевидно, що з якихось причин прийняття проекту постанови про звільнення суддів затримується, хоча він відповідає і чинному законодавству, і рішенням Конституційного Суду. При цьому за таке зволікання платять громадяни України з своїх власних кишень.