Борги повертають тільки боягузи?

Обвал зернового ринку внаслідок надлишку пропозиції цього товару всередині країни (з усіма витікаючими звідси економічними та соціально-політичними наслідками) стає цілком реальною і відчутною перспективою.

Тепер від уряду вкотре вимагається те, що воно найкраще вміє робити - проявляти героїзм під час порятунку країни від чергової катастрофічної небезпеки.

Як завжди відбувається в таких випадках, претендентів на лаври рятівника вітчизни - хоч відбавляй. І кожен з потенційних героїв майже як особисту образу сприймає рекомендації розсудливих експертів, які в один голос стверджують: існують механізми, за допомогою яких можна без всякої штурмівщини в найкоротші терміни нейтралізувати найбільш гострі загрози стабільності ринку.

Зокрема, просте виконання державою своїх безнадійно прострочених зобов'язань з відшкодування ПДВ вітчизняним експортерам зерна може стати одним з найбільш ефективних рішень.

Справа в тому, що зараз зерно в Україні просто нікому купувати. Великі вітчизняні експортери, що працюють на ринку по 10-15 років і в кращі роки продавали за кордон до чверті всього зібраного в країні врожаю, виведені з гри протиприродною позицією ДПАУ (про це нижче). Держава просто не має відповідних коштів (йдеться про мільярди гривень) для того, щоб викупити надлишки (та й для чого йому запаси в таких розмірах, які в кілька разів перевищують усі розумні норми резервування? Що з ними робити?). Хлібо-булочна і борошномельна промисловості стільки просто не споживають. У підсумку, в країні не залишилося інституційного покупця, який запропонував би селу за вирощене і зібране зерно реальну ціну.

Єдиний вихід - стимулювання експорту. У цьому випадку всі проблеми вирішуються за рахунок коштів іноземного покупця. Створюється платоспроможний попит, який підтримує сільгоспвиробників. Держава забезпечує стабільність внутрішнього соціально-економічної ситуації, отримуючи при цьому істотні додаткові податки в казну. Загалом, всі задоволені. Крім тих, хто віддає перевагу рутинній роботі вічні битви на барикадах.

З точки зору ефективного расходиванія державних ресурсів тут також все просто і зрозуміло. Державна податкова адміністрація України, прикриваючись гаслами щодо своєї невпинної турботи про державности фіскальному інтересі, періодично лякає громадськість розповідями про фантастичні суми, які пред'являються зернотрейдерами до відшкодування ПДВ.

Подивимося на конкретних прикладах, як все йде насправді. ЗАТ "Рамбурс", ветеран ринку, забезпечує до 10% українського зернового експорту - прострочена бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ становить близько 30 млн. гривень; ТОВ СП "Нібулон" - заборгованість бюджету 60 млн. грн.; ще цілому ряду вітчизняних фірм держава заборгувала по кілька мільйонів гривень.

Багато це чи мало? Питання має сенс тільки в порівнянні. Для вітчизняних експортерів протизаконне блокування ДПАУ даних сум означає повну призупинення діяльності, невиконання контрактних зобов'язань і перспективу швидкого розорення.

Для державної скарбниці це теж немаленькі гроші. Але на тлі тих як мінімум 3 млрд. гривень, які держава зараз в пожежному порядку шукає для підтримки цінової стабільності на ринку, названі суми простроченої бюджетної заборгованості перед вітчизняними експортерами зерна виглядають вже набагато скромніше.

Тим більше, що в особливих випадках у податківців гроші таки знаходяться. Так, у травні в число обраних щасливчиків потрапили дві великі іноземні фірми-зернотрейдера, і без того не відчувають дефіцит ресурсів. Мова йде про те, що в травні ЗАТ "Каргілл" отримало бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі майже 99 млн. гривень, а фірма "Серна" в цей же період - майже 126 млн. гривень. На ринку впевнені, що подібний виборчий підхід до формально рівноправним суб'єктам підприємницької діяльності означає ні що інше, як приховане формування іноземної монополії у сфері дії найважливішого державного інтересу. Адже за великим рахунком, мова йде про продовольчу безпеку країни.

Тим часом, поки найбільш прозорий, ефективний і дешевий метод запобігання насувається зернової кризи залишається при владі в стратегічному резерві, урядова дискусія про те, яка героїчна смерть на цей раз краще, вирвалася на сторінки преси.

Сукупність суперечливих висловлювань, які у всіх на слуху (про вражаючу активності державних чиновників вже йшла мова на початку статті), дуже добре ілюструє ту розгубленість, яка зазвичай виникає в тих випадках, коли рятівне рішення гарячково шукається не там, де треба.