Роздуми у європейського під'їзду

У самий переддень "історичного" саміту Україна - ЄС абсолютно очевидним став імітаційний характер вітчизняної євроінтеграції. Причому, імітаційний з обох сторін - як Києва, так і Брюсселя. Те, що відбувається, найбільш точно можна охарактеризувати поняттям "бюрократична інерція".

Відео дня

На момент написання матеріалу існують два варіанти розвитку подій: парафування 19 грудня документів про асоціацію та Зону вільної торгівлі України з ЄС з подальшим відмовою від їх ратифікації надалі деякими парламентами з 27 країн-членів ЄС. І не парафування цих документів на київському саміті Україна - ЄС.

З точки зору практики міжнародних відносин - це, зрозуміло, "дві великі різниці". З точки зору прагматичного "де-факто" - одне і те ж.

А як же третій варіант - парафування з подальшою ратифікацією? Він, зрозуміло, існує, але тільки в іншій політичній реальності. У тій реальності, в якій члени Євросоюзу, нарешті, самі собі дадуть однозначні відповіді на численні питання, що накопичилися - від майбутнього єврозони до оптимальних механізмів прийняття рішень. Ця політична реальність знаходиться, на сьогодні, за рамками тимчасових горизонтів лідерів усіх провідних країн ЄС, склад яких радикально оновиться за 5 найближчих років (при цьому перші зміни почнуться в результаті президентських або парламентських виборів в 2012/13 роках).

Так що "справа Тимошенко" - це не більше ніж привід призупинити процес імітації (або імітацію процесу) української євроінтеграції. Ні у Брюсселя, ні у Києва немає (навіть у проекті) ніякої "дорожньої карти" зближення. І дуже важливий, хоча і непрямий, ознака імітаційне - відсутність якої б то не було агітаційно-пропагандистської кампанії на підтримку євроінтеграції з боку ЄС. А така кампанія - невід'ємна складова реального процесу зближення. Адже ЄС - це, перш за все, бюрократична структура, що діє за стандартним відпрацьованими схемами, і було б зайве патріотично сподіватися на те, що для України буде використана особлива програма або процедура.

У відсутність інтелектуальної і, насамперед, фінансового підживлення, проєвропейська агітація вітчизняних еврофреніков виродилася в рекламування середніх по ЄС показників якості життя. З поясненням, що вступ України в ЄС і забезпечить українським громадянам досягнення цих самих показників.

Важко сказати, на кого розрахована подібна пропаганда, адже мільйони українців на власні очі бачили "досягнення" країн Східної Європи після вступу в ЄС, особливо в нинішній період економічної кризи. І вже ні для кого не секрет, що першими на європейські стандарти "переходять" ціни і тарифи. А от з зарплатами і пенсіями - "кожному - своє!"

Але геополітичне (або просто - географічне) положення України таке, що гальмування одного вектора інтеграції неминуче викликає, як мінімум, роздуми про протилежне векторі. Саме такі роздуми високого рівня відбулися 15 грудня у Києві - цього дня з ранку у Верховній Раді України відбулася конференція "Перспективи євразійської інтеграції України". Організатором виступила Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Російською Федерацією. А ввечері в Українському Домі в менш офіційній обстановці українські та російські експерти зустрілися на засіданні Центру соціально-консервативної політики, присвячене темі "Україна в глобальному світі: вибір напередодні самітів Україна - ЄС і ЄврАзЕС".

З основною доповіддю виступив доктор економічних наук, академік РАН, відповідальний секретар Комісії Митного союзу Росії, Білорусії і Казахстану Сергій Глазьєв. Доповідачем з українського боку виступив професор, академік НАНУ директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ Валерій Геєць.

Обидва виступи спиралися на фундаментальне дослідження, проведене Інститутом економіки та прогнозування НАНУ та Інститутом народногосподарського прогнозування РАН (див. довідку). І щоб оптимістичні висновки з приводу вигод для України від вступу до Митного Союзу, озвучені Сергієм Глазьєвим видалися комусь "московської пропагандою", пошлюся на думку Валерія Геєця. Директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ, чий науковий авторитет і відсутність політичної ангажованості ніким не піддається сумніву, заявив: "При приєднанні України до зони вільної торгівлі з Євросоюзом країна отримує негативне зростання ВВП. При розвитку співробітництва України з РФ можливі різні сценарії, але всі вони більшою чи меншою мірою дають позитивний ріст ВВП. Річний приріст ВВП складе від $ 10 до $ 20 млрд. "

Так що паузу, яка неминуче виникне після саміту Україна - ЄС 19 грудня, офіційному Києву варто присвятити вивченню альтернативних векторів економічної інтеграції.

ДОВІДКА

За результатами дослідження, проведеного Інститутом економіки та прогнозування Національної Академії Наук України та Інститутом народногосподарського прогнозування Російської Академії Наук, були зроблені наступні висновки:

Поглиблення інтеграції всередині Єдиного економічного простору Росії, Казахстану і Білорусії (ЄЕП) за рахунок розвитку торговельних зв'язків, кооперації виробництв та вирівнювання технологічного рівня створює умови для додаткового в середньому 2,5%-го щорічного приросту сукупного ВВП цих країн до 2030 р.

Сумарний накопичений ефект від створення ЄЕП ??без приєднання до нього України за період 2011-2030 р.р. оцінюється в $ 900 млрд. (у цінах 2010 р.);

За участю України в формується Євразійському економічному союзі (ЄЕС) із загальною стратегією розвитку, зближенням технологічних рівнів і нарощуванням коопераційних зв'язків оцінка накопиченого до 2030 ефекту в частині масштабів ВВП може бути підвищена до 6-7%.

При цьому частка машинобудівних видів діяльності у ВВП України збільшується з 6 до 9%. У тому числі, частка машин і устаткування в сукупному випуску української продукції досягне 6% до 2030 р., а її частка в експорті України в ЄЕП - 20%. Зокрема, розвиток коопераційних зв'язків у авіабудуванні сприятиме зростанню товарообігу в даній галузі. У структурі сумарного експорту України в ЄЕП частка авіаційної техніки збільшується до 2030 р. до 7%. Частка продукції суднобудування в структурі експорту України до країн ЄЕП зростає до 2030 р. до 1,2%.

Сумарний позитивний ефект цього варіанту інтеграції для української економіки оцінюється за період 2011-2030 р.р. в $ 219 млрд. у цінах 2010 р.;

Неучасть України в інтеграційних процесах в рамках ЄврАзЕС веде до консервації галузевої структури її економіки і, як наслідок, уповільнення темпів економічного зростання в умовах неможливості нарощування обсягів експортних поставок. Створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) СНД не зробить істотного впливу ні на обсяги зовнішньої торгівлі, ні на темпи зростання української економіки, ні на її структуру. По суті, ЗВТ СНД може розглядатися як збереження "status quo" з незначними позитивними ефектами для української економіки (додатковий приріст ВВП в середньому на 0,5% на рік);

Вступ України з ЗВТ c ЄС спричинить погіршення умов торгівлі з державами-членами ЄЕС на 2,5%. При цьому останні мають можливість пом'якшення негативних наслідків такого кроку України за допомогою вилучень з відносин вільної торгівлі з Україною, введення захисних заходів, а також заходів технічного регулювання. У результаті цих заходів і збільшення обсягів імпорту з країн ЄС (15%), який не компенсує деяке збільшення обсягів експорту (10%), Україна втрачатиме щорічно до 1,5% ВВП.