Євген Кушнарьов вважав себе щасливим у житті
Євген Кушнарьов розповідає про себе
В Україну мої батьки приїхали з Росії. Мій батько - Кушнарьов Петро Михайлович народився в 1924 році в селі Яковлево на Смоленщині. У цьому селі половина жителів носила прізвище Яковлеви, а половина - Кушнарьови. Дід мій загинув у 1943 році, при звільненні Лисичанська. Батько, інвалід II групи ВВВ, помер в 1996 році. Моя мама - Кушнарьова (Лук'янчикова) Серафима Тимофіївна народилася в російській селі Мраково, в самій глибині Башкирії. Дід мій - Тимофій Олексійович родом з Курської області, а бабуся - Варвара Федорівна Шведчикова - з потомствених оренбурзьких козаків. Мама померла в 2000 році. Поховані батьки в Харкові, місті їх юності, де вони познайомилися в післявоєнні роки, і де народився мені 29 січня 1951 року.
Батько був юристом, мати - педагогом. Причетність до справ суспільних, до потоку життя за стінами будинку була визначальною рисою характеру і матері, і батька. Вони були людьми з чіткою громадянською позицією. Це передалося й мені.
Після закінчення в 1973 р. Харківського інженерно-будівельного інституту, працював на Харківському заводі залізобетонних конструкцій.
Партійну роботу я розпочав у 1981 р. в Компартії України. У 1989 році став одним із засновників демократичної платформи Комуністичної партії України в Харкові. Відкрите протистояння зі старою владою стало серйозним випробуванням для мене, моєї сім'ї і друзів. Було все: погрози, шантаж, обливання брудом. Але ми витримали. Харків'яни ще довго пам'ятатимуть багатотисячні мітинги на захист демократії, які проходили на головній площі міста.
На початку 90-х я був серед тих, хто закликав людей відмовитися від старої системи і ступити на шлях, який не міг бути легким, але обов'язково мав привести до кращого життя. І я постійно відчуваю свою частку відповідальності за те, щоб ті надії, які ми зародили у людей, закликавши їх стати на демократичний шлях розвитку, виправдалися. А на сьогодні вони ще в повній мірі не збулися. Дуже хочу, щоб і мені самому після якогось часу, а тим більше моїм дітям і онукам не було соромно за те, що робив у своєму житті Євген Кушнарьов.
Результатом подій тих буремних днів у 1990 році стали першими в історії незалежної України демократичні вибори. На них мене обрали до міської ради, який я очолив. А в 1994 р. вперше харків'яни безпосередньо самі обрали мене мером.
У 1990 році я став народним депутатом України першого скликання, брав активну участь у розробці Конституції і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
З 1994 року по 1997 рік - Президент Асоціації міст України.
Роль лідера, напевно, і є звичний для мене стан, в якому я найбільш повно себе реалізую, хоча я вмію працювати і в команді. Напевно, саме ці якості та ще властивий мені бойовий дух сприяли моєму професійному успіху.
З грудня 1996 року до листопада 1998 я очолював Адміністрацію Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України, заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України.
Заснований мною в1994 році Харківський Фонд підтримки молодих дарувань вже більше 10 років допомагає юним талантам знайти свій шлях у житті.
У 1995 році я очолив Народно-демократичне об'єднання "Нова Україна", а в 1996 році став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а з часом першим заступником керівника партії).
До рідного Харкова я повернувся в жовтні 2000 року губернатором Харківської області. На цій посаді успішно працював чотири роки - до грудня 2004р., Втілюючи в життя гасло "Відродимо велич Харківщини!"
Я завжди підтримував ідеї європейського регіоналізму, які передбачають активізацію ресурсів розвитку областей. Мені вдалося зібрати команду професіоналів і вивести Харківську область, яка в той час серйозно відставала від середніх показників по Україні, на рівень лідерів серед регіонів України. За багатьма ключовими позиціями Харківщина поступалася тільки Києву, а за темпами залучення іноземних інвестицій впевнено займала перше місце в країні. Цьому сприяла активна робота з розширення і поглиблення зв'язків Харківської області з регіонами ближнього і далекого зарубіжжя. У той час Президент України назвав Харків "столицею нових українсько-російських відносин".
Потім був час, коли трішки дратувало, що мене постійно називають екс-губернатором. Я задумався, чому саме так, а не колишнім Головою Адміністрації Президента або екс-мером Харкова? Адже це теж етапи мого життя. Може бути, я запам'ятався людям тим, що робив на посту губернатора, і цей період життя, ця посада найбільш повно і, сподіваюся, яскраво висвітили в суспільній свідомості Євгена Кушнарьова?
Починаючи з березня 2001 року - депутат Харківської обласної ради, а з грудня 2004р. до лютого 2005р. я був його головою. Саме в цей час нова влада розв'язала проти мене політичні переслідування.
Під час президентських виборів 2004 року я як керівник Харківської обласної організації Народно-демократичної партії підтримував кандидата в Президенти України Віктора Януковича. Після другого туру виборів, коли Політвиконком НДП, всупереч рішенню з'їзду партії, дозволив "вільне голосування" членам партії, вийшов з НДП.
Під час так званої "помаранчевої революції", яку особисто я вважаю організованим переворотом, мені і моїй команді, завдяки досвіду, енергії і почуттю відповідальності за харків'ян, вдалося зберегти мир і спокій у регіоні. Події грудня 2004 ще раз показали, що революція не може народити нормальну владу. Адже це вже доведено дуже багатьма попередніми суспільно-політичними потрясіннями. Революції можуть підштовхнути суспільство до глибоких трансформацій, але безпосередньо плодів завоювань - стійкості, ефективності, а головне, моральної влади в одночас досягти неможливо.
Рік після "помаранчевої революції", напевно, був найважчим у моєму житті. І справа навіть не у випробуваннях, через які довелося пройти, а в розчаруваннях. Їх було занадто багато ... І в конкретних людях, і щодо всього, що відбувається сьогодні в Україні ...
У житті не можна ні до чого пристосовуватися. Насправді, дуже легко знайти компроміс з власною совістю і навіть з оточуючими, якщо життя без проблем ставити на перше місце. Але я так жити не хочу і не буду. Я прикладаю чимало зусиль для того, щоб залишатися самим собою, щоб не розчаруватися в житті, не втратити віру в себе і в людей, зберегти сили. Може бути, стало набагато менше рожевих відтінків в навколишньому мене світі і, відповідно, в моїх оцінках всього, що відбувається ...
У той час коефіцієнт зради навколо мене зашкалював. Але, на щастя, справжні друзі мене не зраджували. Відвернулися, як я тепер розумію, попутники, яким було вигідно, тепло і комфортно біля мене до тих пір, поки я був у владі. А коли поруч зі мною стало незручно, неспокійно і навіть страшно, вони побігли, обмотуючись на ходу помаранчевими шарфиками, припадаючи на коліна, обливаючи брудом мене і вихваляючи моїх опонентів. Чи повинен я про це жалкувати? Думаю, я повинен бути щасливий, що така сірість, такий бруд, яка мене оточувала раніше і проявилася в певних умовах, сьогодні від мене набагато далі, ніж це було вчора.
У грудні 2004 року разом з однодумцями ми заснували опозиційну політичну партію "Нова демократія", на її з'їзді в січні 2005 року я був обраний її Генеральним секретарем.
У листопаді 2005 року ІІ з'їзд партії "Нова демократія" одноголосно прийняла рішення про об'єднання з Партією регіонів.
19 листопада 2005 я вступив до лав Партії регіонів. З 3 грудня 2005 року - член Політради Партії регіонів, керівник виборчої кампанії, а на сьогодні - заступник керівника фракції Партії регіонів у Верховній Раді.
З січня 2006 року - голова Всеукраїнської громадської організації "Рух" Нова демократія ".
Центральна виборча комісія 5 травня 2006 зареєструвала мене депутатом, обраним до Верховної Ради на виборах 26 березня.
Я пишаюся тим, що маю високі державні нагороди: орден Ярослава Мудрого V, IV, III ступеня, церковний орден Св. Володимира ІІ і I ступеня, орден Нестора Літописця І ступеня, французький орден Почесного Легіону, ордени і медалі інших іноземних держав.
У листопаді 2004 року видана моя історико-краєзнавча книга "Сто кроків Харківською землею". А в листопаді 2005 року - документально - публіцистична книга "Кінь рудий. Записки контрреволюціонера ".
Я кандидат економічних наук.
Одружений, у мене двоє дітей і двоє онуків.
Мої захоплення - робота, друзі, футбол, риболовля.
Хочу ще додати, що якщо умовно розділити життя на успіх і неуспіх, які завжди в ній присутні і є сусідами, то мені здається, що лінія успіху у мене набагато довша. Але успіх - це не щось дароване і несподіване, а все-таки результат того, що тобі дали батьки, що ти виховав в собі сам, твоєї працьовитості, цілеспрямованості, здібностей .... І якщо я вибрав для себе громадську кар'єру, то, напевно, у мене немає підстав терзати себе, що я займався не своєю справою або не зміг у ньому нічого досягти. А найголовніше - у мене ще попереду, сподіваюся, багато часу.
За матеріалами сайту Кушнарьова .
Євген Кушнарьов і сепаратизм
Примітним моментом в біографії Євгенія Кушнарьова є його участь у так званому "з'їзді сепаратистів".
28 листопада 2004 під час Помаранчевої революції Всеукраїнський з'їзд органів місцевого самоврядування, що зібрався в Сєверодонецьку Луганської області постановив провести в грудні 2004 року референдум про створення окремої Південно-Східної республіки у разі невизнання Віктора Януковича президентом України.
У з'їзді взяли участь більше 3,5 тис. делегатів з Криму, Донецької, Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Харківської, Херсонської, Черкаської, Чернігівської області, Києва та Севастополя.
Після перемоги на виборах Віктора Ющенка Генеральна прокуратура України пред'явила звинувачення колишньому голові Харківської обласної адміністрації Євгену Кушнарьову в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
17 серпня 2005, коли він у супроводі адвоката з'явився в Генпрокуратуру для ознайомлення з матеріалами справи про сепаратизм Кушнарьов був затриманий.
Цікаво, що при затриманні Кушнарьову було пред'явлено звинувачення в перевищенні влади відповідно до частини 3 статті 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків - нанесення державі збитків на суму більш ніж 8 млн. грн.).
Кушнарьову інкримінували зловживання владою при отриманні кредитних ресурсів для будівництва третьої лінії Харківського метрополітену ("справа про метро").
Також його звинувачували в незаконній видачі ліцензії на видобуток нафти на Сахалінському родовищі в Харківській області, незаконна приватизація будівлі в Харкові благодійним фондом, який забезпечував автотранспортом колишнього губернатора.
Крім того, екс-губернатора підозрювали у зловживанні службовим становищем щодо нецільового використання бюджетних коштів на виплату відсотків за кредитом, наданим одним з банків для потреб "близькою до Кушнарьову місцевій футбольній команді".
Пізніше слідчі Генеральної прокуратури України задовольнили клопотання адвокатів Кушнарьова і змінили запобіжний захід з утримання під вартою на заставу. Кушнарьов був звільнений з-під варти. За нього було внесено 1,5 млн. дол. застави.
Під час одного з суднових слухань у Печерському суді Києва Кушнарьов втратив свідомість.
У наслідку суд не зміг довести провину Євгена Петровича. А в лютому 2006 року Генеральна прокуратура України закрила кримінальну справу стосовно Євгена Кушнарьова ("справа про метро").
Як зазначалося в повідомленні ГПУ, кримінальну справу закрито за відсутністю складу злочину.
Вже після того, як Кушнарьов був обраний до Верховної Ради за списками Партії регіонів, а лідер ПР Віктор Янукович сформував уряд, Генеральна прокуратура закрила і друга справа щодо Євгена Кушнарьова - справа про так зване "сепаратизмі". Теж через відсутність в його діях складу злочину.
Перед цим, в червні 2006 року Кушнарьов виграв у тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка суд.
Цивільний позов Євгена Кушнарьова і його сина Андрія про захист честі, гідності та ділової репутації був задоволений частково. Суд зобов'язав МВС спростувати протягом місяця оприлюднені Луценко звинувачення на адресу Кушнарьова під час передачі "Свобода слова", вибачитися перед ним, а також стягнути з МВС як компенсацію за завдану моральну шкоду 1 грн., І виплатити позивачеві кошти, які він витратив на судовий процес.
Також читайте матеріали "Обозревателя" про Євгена Кушнарьова:
Депутат, что накинувши на Тимошенко, обожнює розкішні РЕЧІ
Мільйони Кушнарьова. Бізнесу нардепа позаздрів бі Ахметов
Кушнарьов носити костюми по $ 3-5 тисяч
Кушнарьов купивши у подарунок Тимошенко коралова намисто
Веб-конференции Євгена Кушнарьова на "Обозревателе" 5 квітня , 27 липня