У Росії Тимошенко зізналася у злочині (ЕКСКЛЮЗИВ)

У Києві пройшла презентація фільму "Вкрадений попкорн" американського режисера Бретта Аллена. У грудні 2009 року документальний фільм про шахрайства колишнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка і причетності до цього глави кабміну Юлії Тимошенко показали в Лос-Анджелесі. Тепер фільм представлений на суд українського глядача.

Чому Україна роз'їдає корупція? Як сколотили свої статки Лазаренка і Тимошенко? Чому народ слід за злодійкуватими політиками? Співробітники американської прокуратури, ЦРУ, журналісти та політологи дають самі докладні відповіді на ці питання ...

Після презентації ми поспілкувалися з Миколою Обиходом - колишнім заступником Генерального прокурора України, людиною, яка на початку 2000-х років очолював розслідування махінацій Юлії Тимошенко.

- Микола Сергійович, що ви можете сказати про фільм "Вкрадений попкорн"?

- Хочу відзначити професіоналізм і незалежність авторів. Разом з тим не можу не вказати, що робота американських документалістів не стала для мене якимось одкровенням. Усі факти, які були представлені в американському суді, давно відомі і у нас, в Україні. Однак з політичних мотивів у нашій країні справа Лазаренка-Тимошенко було розвалено.

- У чому, по-вашому, важливість американського фільму для української аудиторії?

- Це другий випадок в історії США, коли був засуджений колишній прем'єр-міністр однієї з найбільших країн Європи - України. Першим став панамський диктатор Мануель Нор'єга. Україна опинилася в списку найбільш корумпованих країн, а колишній прем'єр-міністр Павло Лазаренко увійшов до десятки найбільш корумпованих політиків. Американське правосуддя ретельно досліджувало справу Лазаренка і лише підтвердило те, до чого свого часу прийшла слідча група прокуратури України, яку я курирував. Більше того, зі зрозумілих причин за межами уваги американського правосуддя, і, відповідно, презентованого фільму залишилась велика частина досліджених слідчою групою діянь в Україні, які є підводного частиною показаного у фільмі айсберга.

Фільм - це своєрідний докір українському суспільству, всій нашій правоохоронній системі, яка виявилася нездатна довести справу Юлії Тимошенко до логічного кінця. Вистачило всього лише одного підпису Генпрокурора, щоб пішов нанівець працю десятків слідчих, всієї слідчої групи у скандальній справі Юлії Тимошенко.

Зазначу, що російським слідчим органам вистачило духу таки довести до кінця справу щодо Юлії Тимошенко. У 2005 році вже після перебування на посту прем'єр-міністра, вона все-таки була змушена зустрітися з російськими прокурорами, з тим, щоб її виключили зі списку найбільш розшукуваних обвинувачених. Як ви знаєте, Юлія Володимирівна свого часу удостоїлася від Інтерполу честі потрапити в список з червоним кутом, куди потрапляють фігуранти найскандальніших справ. У підсумку, як усім відомо, вона звернулася до російської прокуратури з письмовою заявою про свою згоду на припинення з нереабілітуючих підстав кримінальної справи за її обвинуваченням у співучасті в дачі хабарів високопоставленим чиновникам Міноборони Росії за сприяння корпорації ЄЕСУ. Тобто за закінченням терміну давності кримінального переслідування. На цій підставі кримінальну справу проти неї було припинено. Це означає (і це підтвердив головний військовий прокурор Росії), що вона визнана особою, яка вчинила злочин, з чим вона погодилася, але звільнена від відповідальності за давністю.

Зауважте, що в інших країнах розслідування діянь Юлії Тимошенко під час перебування її главою ЄЕСУ помітно просунулася. А у нас в Україні було розвалено.

- Але і Тимошенко, і Піскун говорять про законне закриття справи?

- Так, вони дуже люблять розповідати про рішення Верховного суду України про припинення кримінальної справи. Або ж про підтвердження Верховним судом законності та обгрунтованості цього "історичного" рішення Генпрокурора Піскуна. Скажу знову: все це - повний вигадка. Не існує ні зазначених рішень Верховного суду, ні рішень Верховного суду про скасування постанов Генпрокуратури про порушення проти Тимошенко кримінальних справ, ні рішень Верховного суду про визнання рішень Генпрокурора Піскуна про припинення кримінальних справ проти Тимошенко законними і обгрунтованими. Що ж стосується самих рішень Генпрокуратури, що визначили долю справи і підписаних Піскуном, то я б радив ознайомитися з ними всім, кого цікавить дана історія - це блискучий зразок правового пофігізму. Але це вже проблема чинного Генпрокурора Олександра Медведька.

Йому досить підняти схеми, про які йдеться і у фільмі "Вкрадений попкорн". Американська юстиція, так само як і наша слідча група, простежила всі шляхи проходження грошей. Зв'язки Тимошенко і Лазаренко простежені за 90-х років, коли Павло Лазаренко в якості віце-прем'єра уряду України став курирувати енергетичну сферу і допоміг корпорації "Єдині Енергетичні Системи України" отримати монопольне право на постачання природного газу з Росії в ряд регіонів України. Американські експерти визнали: газ продавався за цінами, які дозволяли закладати в його вартість 50-відсоткові відкати Лазаренко, які змушені були зі своєї кишені оплачувати українські підприємства та громадяни. Мільйонні суми корпорацією ЄЕСУ виводилися з України, прокручувалися в банках Лондона та Кіпру, після чого ці гроші отримував Лазаренка.

- Прихильники Тимошенко напевно побачать у фільмі політичний підтекст, мовляв, його творці явно ллють воду на млин її конкурентів у виборчій кампанії.

- Якщо фільм представлений під час передвиборної кампанії - це зовсім не означає, що він є продуктом виборчих технологій. По суті, це серйозний докір нашій правовій системі, нашому суспільству. У фільмі йдеться про це. Державний обвинувач Марта Борщ в першу чергу займалася збором доказів, а не виборчими технологіями. Мета стояла одна - не допустити перетворення США в притулок для корумпованих політиків з інших країн. Адже в Америці теж колись процвітала корупція. Потім Едвард Гувер створив ФБР. Висока зарплата і пільги гарантували, що вірус корупції не проникне в це відомство. Завдання було виконане.

В Україні такої структури немає, хоча вона необхідна, і в ній повинні працювати віддані державним інтересам люди, яких неможливо підкупити.

- Але якщо ці зв'язки Лазаренка і Тимошенко доведені, чому ж вони тоді зникли з судового вироку Лазаренку, а Юлія Володимирівна за яким чудесному збігом обставини не розділила його долю?

Я особисто вважаю, що в даному випадку спрацювала певна надія американців на те, що фігура Тимошенко на тому етапі розвитку українського суспільства несе позитивний заряд - згадайте час, коли американський суддя виніс рішення про недостатність даних американської прокуратури для розгляду питань, пов'язаних з відносинами Лазаренко- Тимошенко-ЄЕСУ. Адже це був травень 2004 року - переддень "помаранчевої революції", в ролі однієї з вождів якої так своєчасно для себе опинилася Тимошенко. І цю причину складно прикрити юридичної словесної казуїстикою. Адже сама Марта Борщ, до речі, залишилася незгодна з таким "технічним" рішенням суду. Але благі наміри і очікування американських політиків, як це професійно передано авторами фільму, не виправдалися, підтвердженням чому служать сьогоднішні реалії в Україні і розчарування американських громадян в "помаранчевих" лідерах.

Питання ще й у наступному - в США зібрано колосальний масив інформації. Американці передопрашівалі свідків у різних країнах світу, не тільки в Україні, повторно вилучали документи, отримували сертифікати від компетентних осіб і установ про достовірність цих документів. У Росії також зібрані численні матеріали кримінальних справ. Генеральна прокуратура України має в своєму розпорядженні величезною кількістю фактів. Є й свідчення свідків з різних країн. Здавалося б - ми самі, у себе в країні повинні були розібратися у справі Тимошенко. Навіщо сподіватися на те, що хтось зробить за нас нашу роботу? Але розчерком Генерального прокурора Піскуна робота слідчих за кілька років була перекреслена.

- Давайте визначимося з поняттями: для американської юстиції Тимошенко таки свідок або спільниця?

- Марта Борщ у фільмі прямо назвала її співучасником злочинної змови.

- Ви не бачите суперечності в тому, що Юлія Тимошенко з одного боку постає як "проамериканський" політик, а з іншого боку саме в США прозвучали слова про її корумпованості?

- Дійсно, експерти визнають, що багато політиків Америки, наприклад Мадлен Олбрайт, зустрічалися з Тимошенко. Вони розраховували, що завдяки Тимошенко Україна стане на шлях демократії. Але у фільмі є хороші слова прокурора про "помаранчеву революцію". Про те, з яким піднесенням він її зустрів. Однак настільки ж швидко прийшло розчарування, коли вони побачили, що, прийшовши до влади на хвилі обіцянок боротися з корупцією, помаранчеві влади забули про народ і зайнялися своїм бізнесом.

Думаю, що й самі американці вже розчаровані своїм вибором і справедливо ставлять питання: якщо ми знаємо, яким повинен бути хороший лідер, так чому люди часто йдуть за поганими? Чому люди забувають про минуле своїх керівників? Чому вони, як вівці, сліпо слідують туди, куди їх ведуть?

Трейлер фільму "Вкрадений попкорн":

Презентація фільму "Вкрадений попкорн":