Дорожній спецназ став заручником розпродажі Києва
Ледве столичні рятувальники підшукають нову будівлю для розміщення свого загону на лівому березі, як тут же чують - об'єкт вже проданий.
Біля розбитого корита
У рятувальному справі, особливо що стосується захисту населення від усіляких катастроф і стихійних катаклізмів, Україна пасе задніх, з прикрістю сказали мені знаючі люди - ті, хто не одного разу бував у зоні лих, приходячи на виручку, визволяючи з біди. Нас випередили білоруси, узбеки, казахи ... Далеко вперед зробили крок росіяни.
А були ж часи, коли всі ці побратими по СНД частенько навідувалися до нас за передовим досвідом, розхвалюючи наші полігони, інженерні машини і механізми, та й війська МНС. На жаль, сьогодні ми залишилися біля розбитого корита. І це добре видно на прикладі ліквідації наслідків повені в західних областях. Як кажуть у народі, біда привалила - розуму не вистачило.
Давно розпродані і розкрадені сотні одиниць техніки, в ході згубних і непродуманих реформ канули в Лету військові підрозділи МНС, припинили існування навіть деякі рятувальні загони.
ЇХ ЗАЛИШАЛОСЯ ТІЛЬКИ ДВОЄ
Втім, залишимо осторонь проблему великої води на заході країни, оскільки є київська тема для роздумів. Нещодавно ЗМІ оприлюднили такий факт.
В одну з липневих ночей на столичному проспекті Перемоги зіткнулося шість легковиків. В одному з автомобілів у своєрідній пастці опинився затиснутим молодий хлопець. У той момент медики нічим не могли йому допомогти, оскільки чекали прибуття працівників спецзагону, що займається ДТП з тяжкими наслідками. Тільки у цього дорожнього спецназу є в розпорядженні необхідне обладнання для розрізання машин в екстрених випадках.
Ось і питається, чому на такий величезний мегаполіс як Київ, де майже щодня трапляється одна ДТП з летальним результатом, є тільки одна бригада, здатна розвернути операцію з витягання постраждалого з понівеченого авто? І цей єдиний спецзагін вночі добирався до місця події більше 30 хвилин, 15 з яких стояв в пробці.
Давайте розбиратися. У місті існує 41 аварійна служба (газівники, енергетики і т. д. і т. п.), всі вони, зрозуміло, працюють за своїми напрямками.
Однак постраждалих виручають, витягуючи з покручених авто, всього лише два підрозділи - спеціалізований загін Державної пожежної охорони МНС і комунальна аварійно-рятувальна служба "Київська служба порятунку". Вони знаходяться на правому березі столиці.
А на всій лівобережній території столиці, де проживають мільйони громадян, немає жодного (!) Поста рятувальників, яких можна було б викликати у разі важкого ДТП.
Звичайно, допомога все ж приходить. Але такому загону насилу доводиться пробиватися до постраждалих через перевантажені мости, вистоювати в багатокілометрових пробках. У підсумку втрачається дорогоцінний час. Часом навіть хвилини відіграють велику роль, оскільки життя людини висить на волосині.
А якщо в місті в одночас трапиться десять найбільших дорожніх аварій, причому в самих різних районах? Всім потерпілим навряд чи вдасться оперативно допомогти. Страшно.
Годують обіцянками
На кого нарікати? На рятувальників? Будь їх воля, вони давно б вже закріпилися на столичному лівобережжі, в інших районах мегаполісу. У комунальній аварійно-рятувальній службі "Київська служба порятунку" кореспонденту "Обозревателя" розповідали сумні історії з вибором приміщень для розміщення загону "на тому" березі. Ледве хлопці підшукають яке-небудь зданьіце, як одразу приходить нерадісна звістку - об'єкт вже проданий. Подібне траплялося неодноразово. Продано, продано ... Ось вам і ставлення влади до рятувального справі.
Кореспондент "Обозревателя" звернувся за роз'ясненням до начальника Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міськдержадміністрації Віталій Пшеничний.
- До кінця цього року ми створимо лівобережний рятувальний загін, - пообіцяв Віталій Никифорович. - Уже є відповідне доручення мера.
Довго ж ми створюємо настільки важливе підрозділ для потреб міста, ох, і довго. А чому раніше про це не подбали? Не врахували, як стрімко зростає парк автомобілів? Або не розрахували транспортні потоки? Втім, такі питання можна адресувати і керівництву МНС.
Торкнемося і такий аспект. На наших вулицях не побачиш дорожньої розмітки для спецавтомобілів, в тому числі рятувальних. У влади руки не доходять до таких дрібниць. Зате на шосе, яке веде з Києва до Конча-Заспу, а точніше до держдачам вищих правителів, довгі роки "красуються" особливі білі смуги. Вони вказують, що це - дорога для обраних, для "білих".
Заздрю ??МОСКВІ!
Поговоримо більш конкретно про тих, хто приходить на допомогу киянам у хвилину небезпеки.
Отже, спецзагін МНС. За штатним розкладом - 185 "багнетів". Сьогодні в підрозділі - 39 вакансій.
Заступник начальника загону Віталій Мартюк каже: протягом шести місяців здійснено 22 виїзди на ПП, на рахунку колективу - участь у ліквідації 84-х аварій. І найголовніше - врятовано 35 чоловік.
"Київська служба порятунку". Створена в 2004 році. Тут трудиться 85 чоловік. Вакантних місць майже немає. У послужному списку служби - більше чотирьох тисяч виїздів "на справу" за чотири роки, врятовано понад 300 громадян.
Як виявляється з міжнародних норм, на дві тисячі населення повинен бути один рятувальник. Самі розумієте, що в Києві таких загонів (а в їх поле зору - не тільки дорожні аварії, але і всілякі ПП) явно недостатньо. Білою заздрістю можна заздрити москвичам. У них - і префектурние загони порятунку, і 26 вертольотів, і чітка система зв'язку, і таке інше ... На потреби відомства працює навіть науково-дослідний інститут. Глава рятувального відомства Сергій Шойгу зумів вибудувати ефективну і потужну систему.
В Україні ж досить часто відбувається зміна керівників МНС, причому традицією стало те, що кожен раз біля керма відомства ставав аж ніяк не професійний рятувальник. Зате з собою приводив віддану команду, розставляючи своїх людей на ключові пости. Зрозуміло, що така політика не йшла на користь ...
А ДИСПЕТЧЕРСЬКА МОВЧИТЬ
Коли система реагування на надзвичайні події дає збій, то, природно, це відчувається і на місцях, наприклад у Києві. Добре, що ніхто із західних інспекторів в рамках підготовки до Євро-2012 не поцікавився питаннями роботи рятувальних служб столиці. А то, напевно, несказанно здивувалися б. Зокрема тому, що система безпеки міста кульгає на обидві ноги. Але ж цю систему, на відміну від стадіону, за рік не побудуєш, що не налагодити її роботу, щоб все "цокав", як годинник.
Наприклад, одним з головних винятково такої системи, очевидно, має бути єдиний диспетчерський центр, що приймає заявки, сигнали про НП і чітко координуючий служби екстреної допомоги. У столиці вже тривалий час про це ведуться розмови, зокрема і про виділення єдиного телефонного номера для цієї системи - "112". Більше того, сьогодні призначені координатори цього проекту, складено плани роботи, проте поки все так і залишається ... на рівні говорильні.
Через такого мінуса іноді відбуваються безглузді накладки. До місця дорожньої аварії одночасно можуть примчатися відразу два рятувальні загони, що явно ненормально. І ці дорожні спецнази - незалежні один від одного, підпорядковуються різним начальникам. Виникає проблема: а може бути, питання забезпечення безпеки в місті передати органам місцевого самоврядування? У такому випадку, що робитимуть структури МНС?
ДВОВЛАДДЯ І ТІНЬОВІ ДОМОВЛЕНОСТІ
Зрозуміло, що місто тягне на себе ковдру, міністерство - на себе. Нікому не хочеться поступатися поле діяльності. Адже крім власне рятувальних функцій, і комунальники, і співробітники МНС здійснюють постійне та обов'язкове обслуговування потенційно небезпечних об'єктів, в технологічних циклах яких використовуються хімічні речовини (хлор, аміак, кислоти і т. д.). А така робота приносить ще й грошики в казну. Значить, є вигода ...
Хоча не можна не визнати: свого часу рятувальної справи сильно заважала конкуренція, підчас - нездорова, між структурами МНС і комунальною службою порятунку КМДА. Здається, що вона і сьогодні ні-ні та й проявляється. Таке собі двовладдя по-киевски. Але, за великим рахунком, це "верхи" ніяк не могли поділити між собою зони відповідальності, ведучи таким чином боротьбу за владу, зіштовхуючи людей лобами. А "низи" ...
- Мені з пожежними з МінНС ділити нічого, ми не змагаємося один з одним, - зізнався автору цих рядків Володимир Александров, заступник командира Київської служби порятунку. - Невже треба змагатися в тому, хто більше диму наковтається на пожежі або кому першому обрушиться на голову дерев'яне перекриття?
Водночас Александрову незрозуміло, чому іноді до місця дорожніх аварій, які часом відбуваються поблизу штабу Київської служби порятунку, викликають колег з МНС. Адже за логікою сигнал про біду треба повідомити того, хто швидше примчить на допомогу. На жаль, у столиці це ще не увійшло в правило. Є підозра, що існують певні усні домовленості між високими начальниками, зокрема з правоохоронних, силових відомств, якій службі адресувати екстрені виклики про НП. Ось так позначається відсутність єдиного диспетчерського центру зв'язку.
КАДРОВИЙ ГОЛОД ПЛЮС БЮРОКРАТІЯ
Сьогодні в київському спецзагоні МНС молодий співробітник отримує в середньому 1400 гривень. А адже служба ця - клопітна, неспокійна, на кожному кроці - нервові перевантаження. А ще - чергування, чергування ... От і "розмивається" професійне ядро, тобто в наявності - постійний відтік кадрів, а молодь сюди не дуже-то й заманиш. У результаті - кадровий голод.
Трохи краще ситуація в Київській службі порятунку, де існує навіть великий конкурс на зайняття вакантної посади. У загоні пояснюють це обставина не стільки фінансовими причинами (зарплатою тут теж не можуть здорово похвалитися), скільки умовами роботи, мікрокліматом у колективі. Що цікаво, остаточне рішення про прийом на службу нового співробітника залишається ... за колективом. Як взвод скаже, так і буде.
У розмові з автором цих рядків рятувальники двох підрозділів жалкували, що не можуть розвернутися на повну міць, тобто розмістити свої пости в різних районах міста. І розуміли: Не від них се залежить. Це - велика політика великих начальників, а ще - небажання перебудувати роботу відповідно до вимог часу, прагнення трудитися по-старому.
Ось ділити земельні ділянки - це у нас можна, депутати вмить провертають такі комбінації. А служби порятунку, мовляв, почекають. У Москві, повторимося, відчувається реальна турбота про тих, хто приходить на допомогу. Там знають: потрібно придбати рятувальний мотоцикл - будь ласка, вертоліт - без проблем.
У Києві дещо інша ситуація. У нас до цих пір не розроблені і не затверджені типові табелі оснащення рятувальних служб. Тому коли мова заходить про необхідність придбання техніки або обладнання, то клерки заявляють: "А покажи-но, милок, документ, що твоєму підрозділу необхідна саме така техніка? Чого доброго, завтра захочеш купити" Боїнг ".
Ясна річ, потрібної бумаженцію немає. Ось і починається бюрократична тяганина. Смішно сказати, але Київська служба порятунку через тендерні бюрократичних процедур протягом восьми місяців не могла придбати автомобіль "Газель" для потреб піротехніків.
До слова, в рятувальних загонах, начебто, і не скаржаться на парк техніки та обладнання, але дають зрозуміти: його потрібно оновлювати.
***
Розумію: як би важко не було, але рятувальники не закриють двері своїх штабів на замок, незважаючи на всі труднощі, вони все одно будуть орати. Вони завжди будуть затребувані. Тільки от як зробити, щоб у Києві геть забули про двовладдя у благородній рятувальному справі, щоб начальники не ділили зони відповідальності, щоб врешті-решт екстрена допомога приходила вчасно в будь-яку точку Києва?