Цушко і Рудьковський - зеки або герої для нової влади?
Те, що сьогодні здійснюється ревізія "досягнень" попередньої влади - нормально. Кожен політик або чиновник, кожен уряд, будучи при владі, повинні пам'ятати про життя "після влади", про ревізію результатів роботи, про відповідальність за посадові злочини ...
Про це повинен був свого часу пам'ятати міністр транспорту Микола Рудьковський, коли тринькав кошти Мінтрансу направо і наліво. Про це мав пам'ятати і ганебної пам'яті екс-міністр (і за сумісництвом "герой-геморой") Василь Цушко, який намагався здійснити державний переворот. Для них віра в безкарність, безвідповідальність може дорого обійтися. За інформацією нашого видання, найближчим часом Микола Рудьковський може бути заарештований, така ж доля чекає і його однопартійця Цушка.
Але в цей момент торжества справедливості хотілося б, щоб воно не перетворилося на банальне "від нашого столу - вашому", а послужило застереженням проти зловживань будь-якої влади. Особливо це стосується тих осіб, кому ресурс посади дозволяє "розгорнутися". Тим більше, що ділова біографія і попередній "підхід до влади" окремих діючих вищих посадових осіб держави залишив досить багато двозначностей.
Скажімо, ідея призначення Андрія Портнова головою Фонду державного майна може зіграти злий жарт із Юлією Тимошенко. Адже саме з ім'ям Портнова свого часу пов'язували ряд рейдерських атак на промислові підприємства. Є питання і за призначенням міністром транспорту Йосипа Вінського. Як свідчать його колишні однопартійці по СПУ, Вінський має вельми неоднозначну репутацію по частині освоєння коштів.
Інформація, надана на умовах конфіденційності працівниками МВС, може свідчити також про фінансові зловживання таких політиків, як Юрій Луценко.
І це не "справа про пістолети", яким опоненти дорікали Луценко після його відставки. Зрештою, вільно ставився до роздачі нагороди МВС "Вогнепальна зброя" не тільки Луценко. Це робили і його попередник Микола Білоконь, і виконуючі обов'язки міністра внутрішніх справ Василь Жук та Сергій Гусаров. Однак ці люди нічого не говорили про "ідеали Майдану" або "хрестовому поході проти корупції".
Чи не йдеться і про сумнівну історії з телефонізацією МВС структурами, що не чужими дружині Луценка. Очевидно, зараз журналісти пильніше будуть придивлятися до подібних "витівок".
Йдеться про хворобу, поширеною серед українських високопоставлених чиновників: використання службового авіатранспорту в цілях, не пов'язаних з статутними. Можливо, історики майбутнього знайдуть не одне цікаве пояснення такої тяги до службових літаках - при тому, що доходи міністрів (навіть офіційні) цілком дозволяють просто купити квиток на рейсовий літак і прибути, куди потрібно.
Наприклад, 23 березня 2005 Юрій Луценко з кількома особами, серед яких керівники МВС і знайомі персони з числа функціонерів Соцпартії, "злітали" в Одесу. Цей переліт обійшовся бюджету більш ніж у 15 тисяч гривень - при тому, що ніяких подій МВС у цей день в Одесі не проводилося.
До того ж влітку 2005 року Луценко принаймні тричі літав до Севастополя. Офіційними ці візити назвати важко хоча б тому, що на борту знаходилися ще й дружина, і син Луценко. Не кажучи вже про те, що ніяких заходів по лінії МВС в АРК в дні візитів також не проводилося. Сумарні витрати з бюджету на пальне - понад 50 тисяч гривень.
Тривали такі весняно-літні перельоти і в 2006 році. Всього повідомляють про не менш 15 епізодах несанкціонованого використання літаків МВС для перельотів Юрія Луценка у 2005-2006 роках. Тобто перельотів, які не мали ніякого відношення до нарад або колегіям МВС, і де разом з тодішнім міністром були "засвічені" особи, які не мають жодного відношення до МВС, - родичі, друзі, однопартійці Юрія Віталійовича.
Географія польотів (Одеса, Сімферополь, Севастополь) недвозначно вказує на можливу причину цих вояжів - "відтягнутися" на березі Чорного моря. Звичайно, в самому факті культурного відпочинку немає нічого поганого, - але не за рахунок же бюджету. Тим більше, що ці перельоти за нашими оцінками могли коштувати бюджету близько 230 тисяч гривень.
Цілком можливо, що ці польоти - не результат злого умислу або корисливості Юрія Віталійовича. Можливо, Юрій Луценко - просто людина широкої душі і всього-навсього робив так, як чинили до нього, бажаючи зробити приємне рідним і друзям. Так, як йому підказали поводитися "ветерани" міністерства, які звикли до панству керівництва.
Але в усьому світі це називається корупцією. І в Україні Закон "Про боротьбу з корупцією" це визначає як корупційне діяння. Представнику тих, хто прийшов до влади на хвилі народної революції, про це потрібно пам'ятати завжди.