Президент "Укррічфлоту" може втекти

Генеральна прокуратура побоюється, що президент судноплавної компанії "Укррічфлот" Павло Підлісний покине межі України. На такий крок його може спровокувати завершення слідства у справі про зловживання, які він допустив у 2003-2005 роках при проведенні операцій з акціями компанії.

Відео дня

Як повідомило нам джерело в Генпрокуратурі, в найближчий місяць-півтора планується передати до суду матеріали розслідування. Він відмовився повідомити деталі процесу, обмежившись фразою "там багато епізодів, за якими виникають питання". "Ймовірно, візьмемо підписку про невиїзд", - припустив джерело, коментуючи можливе втеча Підлісного від органів слідства. У разі, якщо знайдені докази будуть явно вказувати на вину президента компанії, прокурор допустив висновок того під варту.

У "Укррічфлоті" не стали відповідати на наші запитання, заявивши "чутки не ми коментуємо". Сам Підлісний виявився недоступний для спілкування.

Генеральна прокуратура зобов'язана закінчити слідство згідно з постановою двох судів. Відомо, що наприкінці червня Апеляційний суд Києва залишив у силі рішення Печерського суду від 14 травня цього року. Травневого рішенням Генеральної прокуратурі доручалося продовжити розслідування справи, відкритої в Дніпропетровську ще в 2005 році за позовом міноритарних акціонерів судноплавної компанії.

Справа стосувалася зловживань, які допустив топ-менеджмент "Укррічфлоту" при обміні акцій компанії в 2003-2005 роках. Зокрема, звинувачувалися безпосередньо Підлісний, а також нинішні віце-президент компанії Михайло Антипенко. Їх підозрювали в навмисному виведенні акцій компанії на підконтрольні структури: ТОВ "Річфлотсервіс", ЗАТ "Страхова компанія" Дніпрофлот ", ЗАТ" Інвест-Транс "і ЗАТ" Трудовий колектив АСК "Укррічфлот".

Схема виведення була детально описана в лютому цього року депутатом від КПУ Аллою Олександрівської. Вона оприлюднила копії документів, на яких чітко видно підписи Підлісного і Антипенко. У пакеті, переданому пресі, опинилися десятки договорів і актів, які в деталях відновлювали обставини захоплення найбільшої судноплавної компанії України.

Судячи з договорами, виведення акцій відбувався у три етапи. На першому етапі, до початку 2003 року, були створені згадані компанії "Річфлотсервіс" і "Трудовий колектив АСК" Укррічфлот ". Вони стали скуповувати на свій баланс акції підприємств, що перебували у стані, близькому до банкрутства. Це були папери "ЕНЕРГОПРОМТОРГРЕСУРСИ", Житомирського заводу "Автозапчастина" та Каховського заводу електрозварювального устаткування. Зокрема, статутний фонд "Річфлотсервісу" був повністю сформований цими акціями.

Паралельно, за дорученням тоді віце-президента Підлісного, торговець "Ріко-Брокер" скуповував у дрібних власників пакети акцій "Укррічфлоту". Гроші на це, за вказівкою того ж Підлісного, виділяла сама судноплавна компанія. Скупка тривала в 2002-2003 роках.

На другому етапі, навесні-влітку 2003 року, "Укррічфлот" став обмінювати скуплені власні акції на цінні папери, що належать підконтрольним структурам. У результаті таких операцій, більше чверті акцій гігантської судноплавної компанії були обміняні на папери "ЕНЕРГОПРОМТОРГРЕСУРСИ", "Автозапчастини" та Каховського заводу електрозварювального устаткування. Причому, ціна акцій останніх трьох компаній дуже сильно завищувалася. Наприклад, акції "Автозапчастини" оцінили в 8,5 грн. за штуку, хоча до цього їх скупили по 0,03 коп.

Александровська пояснила, що Підлісний і Антипенко завдали величезної шкоди працівникам судноплавної компанії, які володіли тисячами дрібних пакетів. У 2001 році транспортників змусили віддати акції "Укррічфлоту", які їм належали довгі роки, до статутного фонду ЗАТ "Трудовий колектив АСК" Укррічфлот ". Юридично неграмотні моряки і портовики не знали, що в установчих документах нового ЗАТ були прописані надто широкі повноваження керуючих. Зокрема, керівникам "Трудового колективу" дозволялося віддавати і продавати внесені до статутного фонду підприємства акції. Тобто, акції, які до цього належали працівникам "Укррічфлоту".

Управляючі сповна скористалися цим правом. У 2003-2005 роках акції "Укррічфлоту", що належали ЗАТ (а фактично, трудовому колективу), були обміняні на нічого не варті акції вже згаданих підприємств: "ЕНЕРГОПРОМТОРГРЕСУРСИ", "Автозапчастини" та Каховського заводу електрозварювального устаткування. В результаті, контроль над судноплавною компанією перейшов в руки Підлісного та його партнерів, а трудовому колективу дісталися нічого не варті паперу. Більш того, в 2004 році "Автозапчастина" була визнана банкрутом і ліквідована.

На третьому етапі, в 2005 році, нові "власники" заводу юридично закріплювали за собою права на вкрадені акції. За вказівкою Підлісного, "Укррічфлот" створив фірму "Інвест-Транс". Вже скоро ця структура була переуступлена якоїсь компанії "БрокТрансІнвест". Яка, як виявилося, контролювалася Підлісним та його заступниками.

Як і у випадку з "Річфлотсервіс", статутний фонд "Інвест-Трансу" вже заздалегідь був сформований акціями Каховського заводу електрозварювального устаткування. Після передачі компанії "БрокТрансІнвест", сталася ще одна серія обмінів.

На цей раз, акції "Укррічфлоту" на користь "Інвест-Трансу" передавали чотири структури, підконтрольні Підлісному. Це вже згадане ЗАТ "Трудовий колектив АСК" Укррічфлот ", страхова компанія" Дніпрофлот ", а також два річкових порти - Херсонський і Запорізький. В обмін всі ці підприємства отримували нічого не варті акції Каховського заводу електрозварювального устаткування.

Після проходження трьох етапів, в безпосередньому управлінні Підлісного і Антипенко виявилися 38% акцій "Укррічфлоту". До того ж, ці люди дуже щільно контролювали також дії ЗАТ "Трудовий колектив АСК" Укррічфлот ", у якого на балансі ще залишалося 20% акції судноплавної компанії. Завдяки цьому, три топ-менеджера контролювали майже 60% акцій "Укррічфлоту".

ДОВІДКА: "Укррічфлот" - найбільша судноплавна компанія України. До її складу входять річкові порти Києва, Чернігова, Запоріжжя, Миколаєва та Дніпропетровська. У цих же містах на балансі компанії знаходиться велика кількість об'єктів нерухомості. Компанія володіє більш 200 судів, що перевозять вантажі та пасажирів по Дніпру і Дунаю, а також в Чорному, Азовському, Середземному, Північному і Балтійському морях.

Реалізації їх подальших планів завадило те, що в листопаді 2005 року прокуратура Дніпропетровської області, де базується одна з дирекцій судноплавної компанії, відкрила кримінальну справу за фактом службових зловживань. Станом на січень 2006 року слідство встановило, що топ-менеджмент через обмінні операції завдав дрібним акціонерам збитки 2,3 мільйона гривень. Але це була далеко не остаточна цифра.

Міноритарні акціонери просили прокуратуру розібратися в законності проведених операцій обміну. Враховуючи наявність копій документів, що підтверджують факт виведення акцій компанії, дрібні власники були вправі розраховувати на те, що Підлісний та його заступник будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, а понад 70 тисяч співвласників "Укррічфлоту" зможуть повернути вкрадені у них акції.

Проте, з незрозумілих мотивів вже в квітні 2006 року слідство закрили. Генеральна прокуратура виявила, що позовні документи були неправильно оформлені, а Подільський суд Києва заборонив продовжувати слідство "через плутанину із заявниками".

По ходу справи Підлісний заявив, що "Укррічфлот" хочуть захопити рейдери. За словами президента, йому пропонували за акції гігантської компанії 60 мільйонів доларів. Під цим приводом він вивів на вулиці кількох міст працівників підприємств, і організував мітинги проти рейдерського захоплення. Підлісний навіть сходив на прийом до Президента Віктора Ющенка, якому поскаржився на дії загарбників.

Закривши кримінальну справу, керівники "Укррічфлоту" поспішили закріпити акції компанії у своїй власності. У серпні 2006 року Підлісний і Антипенко подали позов до Київського господарського суду. У своїй заяві вони зажадали визнати недійсними всі договори обміну. Як керівники компанії впливали на рішення суду, невідомо, але той визнав всі угоди абсолютно законними. Це дозволило топ-менеджерам не боятися судових процесів, що оспорюють протизаконне привласнення акцій "Укррічфлоту" в 2003-2005 роках. Адже за законом не дозволяється два рази влаштовувати суд по одному і тому ж приводу.

Проте, в січні 2007 року прокуратура Дніпропетровської області відновила слідство з формулюванням "привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах". До справи підключився депутат Комуністичної партії Володимир Олійник. На його прохання, справу передали до Генпрокуратури.

Однак розгляд матеріалів закінчилося, не розпочавшись. 2 лютого 2007 Генпрокуратура оголосила, що слідство знову закрито. Цього разу - через відсутність складу злочину. Топ-менеджери "Укррічфлоту" в черговий раз закрили, здавалося, однозначно програшний для них процес.

Лише після цього в справу вступила депутат КПУ Алла Александровська. Вона, як уже говорилося, оприлюднила документи, що підтверджують провину Підлісного, Антипенко і Чубая. "В результаті серії операцій з обміну, акції АСК" Укррічфлот "стали власністю підприємств, засновниками яких є посадові особи АСК" Укррічфлот ", - заявила депутат.

Відповідь Підлісного був незвичайним. Крім повторення мітингів трудового колективу, на зборах акціонерів він заявив, що на "Укррічфлот" організована рейдерська атака, а ініціював її відомий російський олігарх Костянтин Григоришин.

Міноритарії втретє звернулися до Генеральної прокуратури з проханням розслідувати події 2003-2005 років. Вони також подали скаргу до Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку. А 14 травня 2007 року Печерський суд столиці за позовом ще одного міноритарія вдруге відкрив справу Підлісного-Антипенко. Він зобов'язав Генпрокуратуру довести розслідування до кінця. "Постанова про закриття справи є необгрунтованою, передчасною і перешкоджає встановленню істини в справі", - значилося в рішенні суду.

Підлісний оскаржив цей вердикт в Апеляційному суді Києва, однак наприкінці червня той залишив рішення Печерського суду в силі. Таким чином, до завершення слідства залишилися лічені тижні, після закінчення яких визначиться доля акцій "Укррічфлоту". Імовірність того, що справу закриють втретє, цього разу дорівнює нулю.