Україна-ЄС: "перезавантаження" вдалася

Незважаючи на пророцтва скептиків і сильний тиск з боку Кремля, Україна продовжує планомірне і успішне рух до підписання Асоціації з ЄС. Що красномовно підтвердив вересневий саміт Ялтинської європейської стратегії, де не прозвучало жодної публічної претензії з боку Європи. Для порівняння варто згадати саміт ЯЄС, наприклад, минулого року. Де або частина запрошених дипломатів демонстративно не приїхала, або постійно критикувалося відсутність реформ в Україні, прогрес на шляху євроінтеграції і виборче правосудді. В вересні 2013 року Україна знаходиться в зовсім іншому становищі. Вже ніхто не намагається робити з неї "ізгоя", а переговори проводяться на рівних, як з партнером. Високопоставлені європейські дипломати зачастили до Києва. І все йде до підписання Асоціації в листопаді. Саміт у Ялті став проміжним етапом оцінки виконання Україною взятих на себе зобов'язань перед Європою. По суті, одним з останніх перед запланованим на кінець жовтня засіданням Ради міністрів ЄС, де підведуть підсумок виконання критеріїв "списку Фюле". Зрозуміло, що якби існували якісь претензії з боку ЄС, то вони б прозвучали на Ялтинському саміті. Однак перед цим українська сторона непогано підготувалася. По-перше, у вересні Радою було затверджено ряд євроінтеграційних законів (права ув'язнених, суспільне телебачення, гарантія виконання рішення судів, можливість Рахункової палати контролювати дохідну частину бюджету). По-друге, на експертизу Венеціанської комісії були відправлені євроінтеграційні закони про прокуратуру, вибори народних депутатів, органах внутрішніх справ. Тобто - все готово для їх прийняття в Україні на початку жовтня. Основним ньюсмейкером на Ялтинському саміті стала українська сторона. Саме Україна публічно висловлювала свої позиції, а європейські дипломати в основному слухали. Без будь-яких коментарів. З чого можна судити, що позиція Києва і Брюсселя збігаються з більшості питань. Так, президент Янукович підкреслив, що євроінтеграція - це пріоритетний напрямок для України. Водночас, вона не означає вибір між Європою і Росією. Це спроба конструктивного співробітництва з обома сторонами з урахуванням національних інтересів України. І, в принципі, позиція Януковича абсолютно правильна. Адже Україна, в силу свого географічного положення та усталених економічних зв'язків, не може дозволити собі таку розкіш, як орієнтація тільки на один вектор. До речі, не дарма ж розпочата активна робота по виходу на інші ринки, включаючи - китайський. Питання тільки в тому, чи готовий той же Митний союз конструктивно співпрацювати з Україною? Ще не схоже, судячи з торговим війнам. Хоча Кремлю і довелося крізь зуби прийняти запропонований Києвом навесні меморандум про співпрацю, завдяки якому Україна отримала можливість брати участь у засіданнях виконавчого органу ТС - Євразійської економічної комісії. Втім, не виключено, істерика в Москві пройде - і здоровий глузд візьме в підсумку верх. До речі, на відміну від миролюбної позиції Януковича, "злим поліцейським" для Росії в Ялті став прем'єр Азаров. Він натякнув, що Україна, звичайно, приречена співпрацювати з МС, але якщо Росія продовжить збільшувати транзит газу в обхід України, то доведеться заморозити дві гілки ГТС. Жорсткий меседж Азарова став відповіддю на істеричні крики російської Держдуми та образливі останні висловлювання прем'єр-міністра Медведєва (по суті-це те, що думає Путін). Також варто відзначити і ще одна головна відмінність, яке нібито не помічають в Москві. Асоціація з ЄС не передбачає втручання в національний суверенітет України. Йдеться, в першу чергу, про митні тарифи між Україною та ЄС. У той час як з тією ж Росією ми можемо самі регулювати мита. На відміну від ТЗ. Де і Білорусія, і Казахстан змушені погоджувати будь мита з РФ. спекулюють Москва кажучи і про те, що Асоціація - це майже членство України в ЄС. У найближчому майбутньому нічого подібного не очікується. До речі, британський екс-прем'єр Тоні Блер спрогнозував в Ялті, що Україна може теоретично стати членом ЄС не раніше, ніж через 10-12 років. Цікаво, що на саміті Янукович підкреслив: якщо навіть цього року з якоїсь причини не буде підписана Асоціація, то це не зверне Україну з європейського шляху реформ. Загалом же, за словами Януковича, він виступає за створення єдиного економічного простору від Канади до Владивостока. Звичайно, не обійшли стороною на саміті і питання Тимошенко. Президент Литви Грібаускайте традиційно сказала про важливість позбутися від виборчого правосуддя. Причому європейські політики, схоже, вже втомилися вирішувати цю проблему. Але й дистанціюватися не можуть, самі зваливши її раніше на плечі. Не дарма ж у Ялті керівники місії Кваснєвського-Кокса, постійно приїжджають в Харків, заговорили про продовження переговорного процесу. Про що це говорить? Що, з одного боку, Тимошенко відмовляється від усіх запропонованих варіантів (включаючи - виїзд на лікування). З іншого - українська влада не може знайти варіант її звільнення, який не порушував би закон. Виходить в результаті замкнуте коло. Європейці хочуть, щоб Україна взяла на себе відповідальність за Тимошенко (знайдіть, мовляв, якесь гуманітарне рішення). Україна - навпаки. А сама Тимошенко хоче взагалі третя, заявляючи, що їй ніхто не пропонував лікування в Німеччині, але в теж час вона, мовляв, вірить у підписання Асоціації. І, тим самим, тисне на совість Європі. Варто відзначити, активність європейців з приводу Тимошенко значно стихла після весняного рішення Європейського суду з прав людини, де чорним по білому записано - до Тимошенко не застосовувалися всілякі тортури у в'язниці. Хоча і був порушений процес арешту. У той же час, з тих пір вже змінений Кримінально-процесуальний кодекс (за вимогою Європи), де скасовано норми, що дозволили тримати Тимошенко в СІЗО. Загалом і в цілому, Ялтинський саміт показав успішність "перезавантаження" відносин між Україною та ЄС, що почалася з початку 2013 року. Європа переконалася, що влада виконує свої обіцянки проводити євроінтеграційні реформи. І тепер саме Європі в листопаді вирішувати, що їй важливіше - стратегічна Асоціація та Зона вільної торгівлі з Україною або піднадоївша гра в боротьбу з виборчим правосуддям?