Янукович взяв Кінаха за ж ...

Ставлення українського політикуму до вчинку Анатолія Кінаха виглядає дещо парадоксально. З одного боку, всі представники опозиції його лають, відверто називаючи "зрадником". Навіть Ющенко видав кілька реплік в подібному дусі, призабувши, ймовірно, що уряд Януковича зобов'язане своїм існуванням саме йому.

З іншого ж боку, у більшості політиків рішення Анатолія Кириловича про входження в уряд і, відповідно, про приєднання 8 депутатів від ПППУ (фракція "НУ") до антикризової коаліції, що не викликало ніякого здивування.

Для того щоб розібратися в причинах такого дивного ставлення політбомонду до Кінаха, потрібно згадати історію його сходження до правлячого Олімпу України і деякі неоднозначні моменти з його біографії.

http://phl.com.ua/

Починалося все в місті корабелів - Миколаєві. У 1990-му році Анатолій Кінах керував планово-диспетчерським відділом (ПДС) на суднобудівному заводі "Океан". Якщо коротко оцінити значення ПДО в діяльності заводу, то можна сказати, що цей відділ не мав, практично, ніякої важливості - написання і прийом виробничих планів цехів.

Ще одна цікава обставина, про який багато хто зараз не знають, а інші забули. Як проходила виборча кампанія 1990 рік? У Верховна Рада СРСР, до Верховної Ради УРСР, в обласні, міські та районні ради?

У ради всіх рівнів на майбутні вибори кандидати висувалися нібито "трудовими колективами". У реальності все відбувалося за рознарядками зверху. На зборах голосували за тих, кого пропонували.

Великого значення керівники заводів цьому заходу тоді не надавали. І висували (а весь процес йшов по вертикалі) на кандидатські посади тих людей, яких їм було не шкода втратити. Адже людина потім може або виїхати взагалі, або буде часто відлучатися із заводу на всякі там сесії. Крім того, рознарядка стосувалася соціального статусу - щоб були і керівники, і ІТП, і прості робітники (вимога КПРС).

Ось так Анатолій Кінах потрапив в український парламент. До речі, від найбільшого миколаївського суднобудівного заводу (ЧСЗ) двоє людей навіть потрапили до Верховної Ради СРСР. Один - сивочолий бригадир судноскладальників (прізвище вже призабули), другий - начальник економічного відділу Віктор Лисицький, який в уряді Ющенка був міністром Кабінету Міністрів (без портфеля).

А згадали ми Чорноморський суднобудівний завод не випадково. 14 березня в Київ приїжджали працівники цього, на сьогоднішній день остаточно розваленого, заводу з числа кількох сотень залишилися на підприємстві (колись було 25 тисяч). Вищий господарський суд України розглядав касаційну скаргу ФДМУ, Генеральної прокуратури та Пенсійного фонду проти власників підприємства - російських бізнесменів братів Чуркіних.

Настільки впливові державні структури програли суд - ЧСЗ залишився поки за братами Чуркіними. А яке все це має відношення до Кінаха? Той самий великий.

Як працівники ЧСЗ, так і багато миколаївці вважають, що Кінах був не останнім чоловіком в процесі сумнівної приватизації заводу російськими бізнесменами в 2003 році і до "кришування" нових господарів.

Ось, що пише з цього приводу миколаївська інтернет-газета "Mukola. net " (26.02.2007):

"Наприклад, не міг не бачити очевидного тодішній перший віце-прем'єр Анатолій Кінах , який дозволив використовувати себе як прикриття однієї з операцій з дезінформації, коли в квітні 2005 року за його участі власники ЧСЗ "підписали контракт" з норвезькою компанією на будівництво двох танкерів -хімовозів дедвейтом 47 тонн кожен. Під цю справу на ЧСЗ привезли метал з успішного суднозаводу "Океан", а після від'їзду "високої делегації" метал тут же вивезли назад. Суднобудівник Кінах не помітити, не знати цього не міг. Зате Чуркіни ще довго козиряли цим контрактом і виграли мінімум півроку, пояснюючи відсутність роботи ЧСЗ підготовкою до виконання "норвезького замовлення". Замовлення виявився фікцією, як і всі інші "замовлення" і виробничі успіхи ЧСЗ.

А самі ж працівники заводу зі сміхом згадують, як перед останніми парламентськими виборами начальство примушувало їх писати заяви (і багато зробили це) про вступу в Партію промисловців і підприємців. Потім же ніхто з них за цю партію не голосував.

Схоже, Анатолій Кирилович за роки своєї роботи в уряді (на різних посадах) приймав "активне" участь в "приватизації" не тільки ЧСЗ. Наприклад, пан Данилов в інтерв'ю після звільнення в 2005 році його з посади "губернатора" Луганської області говорив про причетність тодішнього секретаря РНБО А. Кінаха до махінацій, пов'язаних з приватизацією заводу "Азот" .

Зовсім недавно в прямому ефірі "Свободи слова" Савіка Шустера різкі висловлювання у зв'язку з якимись махінаціями, здається, в Запоріжжі висловив Кінаху лідер комуністів Симоненко. Що, до речі, не завадило фракції КПУ в повному складі проголосувати за останнє його призначення.

Ще Кінах і його організація "засвітилася" в "голографічному" скандалі. У висновках перевірки МВС, СБУ, ГоловКРУ, Гознака та Держказначейства згадується, зокрема, платіж поліграфкомбінату "Україна" на адресу УСПП, у вигляді членського внеску за вступ до цієї структури. Як вказується в міжвідомчій записці, поліграфкомбінат, будучи держпідприємством, підзвітним Мінфіну, здійснив платіж на 200 тис. грн. на рахунки УСПП без узгодження з міністерством. Це відбувалося в 2005 році, коли згаданим комбінатом керував віце-президент УСПП Сергій Кияниченко.

Однак найбільший суспільний резонанс викликала історія з бізнесом родичів Кінаха, пов'язаному з аеропортом "Бориспіль". Цей скандал обговорювалося в багатьох ЗМІ. Зокрема, "Обозреватель" публікував розслідування Як крадуть літаки? Зовсім не так, як поїзда! , в якому детально вивчав причетність родини Кінаха до махінацій в аеропорту "Бориспіль". Так само були опубліковані документи . Втім сам Анатолій Кирилович спростував всі звинувачення в причетності його родини до скандалу .

Рік тому народний депутат України, керівник парламентської комісії Анатолій Льовін розповідав про результати перевірки аеропорту. За словами Левіна, дружина Кінаха Марина і його падчерка Наталія "входять до числа засновників та співзасновників фірми, яка взяла в управління частину потужностей аеропорту і начебто отримує з того немалі прибутки".

Левін повідомив, що з січня 2006 року аеропорт "Бориспіль" юридично втратив свою самостійність, і фактично відбувся "перший крок тіньової приватизації аеропорту". "Саме з січня набув чинності договір між аеропортом" Бориспіль "та комерційною фірмою ТОВ" Юридичне комерційне агентство ", згідно з яким велика частина потужностей аеропорту начебто передана в управління цієї компанії". Тобто в справі "Борисполя" теж йшла мова про непрозорої приватизації за участю Кінаха.

Відомо, що всі ці скандали і скандальчики не мали для Анатолія Кінаха серйозних наслідків. На те не було політичної волі вищої державної еліти, і вони були успішно зам'яті.

Однак часи змінилися після приходу до влади уряду Януковича. І особливо останнім часом - коли Кабмін явно "відібрав" у Ющенка майже всі повноваження і став повністю контролювати МВС і Генпрокуратуру.

До чого ми це говоримо? А до того, що для когось із неугодних політиків потрібно для тиску на них придумувати "ізраїльські паспорти" і т.п. Для інших же - нічого вигадувати не треба. Достатньо лише зробити пропозицію, від якої вони "не зможуть відмовитися". Інакше ... Саме у зв'язку з таким розумінням ситуації мало кого здивували дії Анатолія Кінаха. Так як знаходження у вищих владних структурах досі є в Україні панацеєю від усіх бід.

Однак, мабуть, мають рацію ті їх представників опозиції, хто заявляє, що засмучуватися у зв'язку з демаршем Кінаха не варто. Адже таким чином відбувається очищення рядів політичних сил, що претендують на звання "демократичних". І якщо з "НУ" підуть ще 7-8 чоловік з тієї ж "обойми", то, як кажуть, і "прапор їм в руки" ...