Політична попса Президента Ющенка

Нові політичні ініціативи президента про внесення змін до чинної Конституції шляхом проведення референдуму, його пропозиції, спрямовані на введення двопалатного парламенту, скорочення кількості депутатів і зняття з них недоторканності, на жаль, свідчать про те, що українські політики призову Леоніда Кучми, до яких я змушений віднести і Віктора Ющенка, нічому не навчилися і ніяких уроків з досвіду своїх попередників не витягнули.

Пропозиції президента і його секретаріату - ні що інше, як банальні, побиті політичні іграшки .... Нагадаю, свого часу цим балувався Леонід Данилович Кучма, який заради цих "іграшок" провів навіть референдум, витративши чималі бюджетні кошти. І отримав на цьому референдумі очікувані відповіді.

Не будемо зараз вдаватися в подробиці того, як проходив референдум, як він був організований і яким чином були підраховані голоси. Єдине, хочу нагадати, що в той час губернатором Закарпатської області був нинішній глава секретаріату президента Віктор Балога, так от, в деяких районах Закарпаття за поставлені питання проголосували сто чотирнадцять відсотків виборців. І це при тому, що область перебувала під впливом водної стихії, стихії підтоплено багатьох населених пунктів.

Зрозуміло, що всі ці пропозиції, хоч і звучать привабливо, для маси народу є такою собі політичною, я б сказав, попсою: мовляв, давайте скасуємо депутатську недоторканність, давайте скоротимо кількість депутатів ... І багатьом це подобається.

Насправді ж, це печерний популізм, він розбещує суспільство. І ті політики, які "вкидають" такі речі, на мій погляд, повинні нести за це відповідальність, давати собі звіт в тому, що вони взагалі роблять, якщо, звичайно, ці політики думають про майбутнє країни. Грати на низинних почуттях - дуже небезпечна штука. Тому що завтра інші такі ж політики захочуть "пограти". Але вже в своїх інтересах ...

Якби Кучма домігся тоді скасування депутатської недоторканності, якби він вирішив в обхід парламенту впровадити результати референдуму, тобто провести її не конституційну процедуру, а саме імплементацію референдуму, то ніякого б президента Ющенка в Україні не було б, як не було б і опозиції. Тому що Леонід Данилович просто б усіх пересаджав (під словом "всіх" я маю на увазі депутатів з опозиційної фракції "Наша Україна"). І сьогодні всі вони перебували б десь в місцях, не таких віддалених. Врятувала їх тільки ця сама депутатська недоторканність, яка в роки авторитаризму в Україні була гарантією взагалі будь-яких демократичних засад. Де б був Віктор Андрійович Ющенко, що дозволив собі кілька критичних зауважень на адресу Кучми і його режиму, якби не був народним депутатом? Де б були його найближчі соратники? Цей список можна продовжити.

Переконаний, що поки у нас не буде європейської демократії, інститут недоторканності повинен бути збережений. Напевно, пройде років п'ятнадцять - двадцять і необхідність у ньому відпаде сама собою. Але сьогодні, ми, на жаль, не вміємо користуватися такою річчю, як демократія, і чітке тому підтвердження - діяльність президента Ющенка, який видає неконституційні укази, змагається з Януковичем в тому, хто більше зруйнує державну, правоохоронну систему, органи влади, хто більше розбестить суди в країні ... Саме тому, до тих пір, поки у нас виникають такі політичні ініціативи, в країні повинна зберігатися депутатська недоторканність.

А хіба так уже й важливо, яка кількість депутатів засідають в парламенті? Насправді, на якість життя громадян, на ефективність роботи органів влади - законодавчої, виконавчої, судової - кількісні показники впливають в малому ступені. Наприклад, британський парламент має шістсот з гаком депутатів. І думаю, англійцям навіть в голову не приходить думка скоротити їх кількість. Яку країну з високим рівнем життя не візьми, скрізь багато депутатів; так, у Німеччині їх - 600, а у Франції - 576.

Ще раз хочу повторити: справа не в кількості депутатів, чи то їх буде сто п'ятдесят, чи то чотириста п'ятдесят. Це чистої води печерний популізм, покликаний підігрівати антипарламентським настрої в суспільстві, а це дуже небезпечне заняття. Тому що парламент - це один з таких цеглин, на яких в принципі варто демократія. І нехай ми його не любимо, не любимо спікерів, які його очолюють, нехай ми бачимо, як депутати сплять на засіданнях, як вони погано працюють, як займаються вирішенням власних питань .... З цими оцінками можна погодитися. Більш того, подібні оцінки актуальні для багатьох європейських демократичних країн. Люди скептично ставляться до членів парламенту, кажуть, що вони даремно протирають там штани .... Але без цього інструменту демократія не може працювати. Так як рано чи пізно окремі особистості захоплюють, узурпують владу.

Тут доречно згадати Черчілля, який казав: так, демократія - недосконала система, але нічого кращого досі не придумано. Те ж саме можна сказати про парламент: так, парламентська система недосконала. Яке суспільство, такі і люди сидять у парламенті. Є ледарі і роботяги, недотепи і розумні, брехуни і чесні ... Це своєрідний зліпок суспільства. Так, парламентська система погана, але іншого, кращого поки не придумано. Все інше - тоталітаризм.

Ініціатива з приводу створення двопалатного парламенту автоматично призведе не до скорочення (це знову ж демагогія чистої води), а до різкого збільшення витрат на утримання вже не одного, двох законодавчих органів. У кожного з цих органів будуть свої власні апарати, спікери, заступники спікерів, помічники депутатів. Все це множимо на два і отримуємо результат. Про яку тоді економії йде мова?

Тепер найцікавіше. Я досить скептично ставлюся до практики, яка діє у Верховній Раді, в частині пільг, привілеїв, стилю керівництва ВР і так далі. Однак президент зауважує смітинку у сусіда, а у себе колоди не бачить. Це я до того, що витрати на утримання секретаріату президента, органу, про який взагалі немає жодного слова в Конституції України, перевищують витрати на утримання парламенту. Причому значно перевищують.

Я був начальником Одеського виборчого штабу Віктора Андрійовича і чудово пам'ятаю, як він говорив, що з адміністрацією президента потрібно покінчити, має бути невеликий мобільний апарат, обслуговуючий якісь поточні питання президента. Вибачте мене, сьогодні цей "невеликий мобільний" апарат поглинає більше, ніж парламент України, вищий орган законодавчої влади. А що таке секретаріат президента? Про нього взагалі ніхто нічого не знає. Це до питання про витрати народних коштів на дармоїдів. Дійсно, потрібно дивитися, яких дармоїдів слід скорочувати.

Не кажучи вже про те, що двопалатний парламент логічний у країні, яка має федеративний устрій, земельне пристрій. В унітарній державі, соборній, про який так багато, часто і густо, до місця і не до місця каже Віктор Андрійович, відсутня логіка в створенні верхньої палати. Тому ця пропозиція президента можна трактувати не інакше як спробу створити ручну верхню палату, наприклад, з призначаються президентом губернаторів, і фактично узурпувати владу.

І нехай навіть у своїх діях Ющенка, керується самими благими намірами і цілями, - будь то повести нас до Європейського Союзу, або ж зробити Україну повноправним членом НАТО, мені все ж думається, що подібними незаконними і антидемократичними методами досягти поставлених цілей неможливо.

Більше того, президент ризикує отримати не те, що він хоче. Наприклад, актуалізацію теми федеративного устрою. Тобто в результаті ось цих самих політичних спекуляцій, на Сході країни активізуються політичні сили, які виступають за федералізацію. А це і є перший крок до подальшого розколу країни.

Сьогодні ми можемо спостерігати, як відбувається реінкарнація ідей Кучми, тільки озвучує їх Віктор Андрійович Ющенко. І це в черговий раз підштовхує країну до розколу. Тому вважаю абсолютно неактуальною тему створення двопалатного парламенту. Її можна розглядати через кілька десятків років, коли все стабілізується, працюватимуть інститути демократії, з'явиться потужний середній клас, країна житиме з прогнозованою внутрішньою і зовнішньою політикою, коли політичні сили стануть опонентами, а не лютими ворогами, і політична боротьба буде вестися коректно і цивілізовано, а не на смерть ... Ось тоді, може бути, і постануть питання і про двопалатний парламент, і про скасування депутатської недоторканності, і ще цілий ряд моментів, про які говорить президент. Але на сьогоднішній день такі ініціативи, на мій погляд, завдають колосальної шкоди розвитку демократії в країні.

Хочеться нагадати лідерам опозиції, що коли Леонід Данилович разом з "директором-розпорядником" Верховної Ради паном Волковим кілька років тому почав підготовку до проведення референдуму, то вся тодішня опозиція заявила: референдум не може бути демократичним механізмом прийняття Конституції. Не можна на референдум виносити такі складні питання, на які не може бути дана однозначна відповідь. Відповіді спочатку повинні дати спеціалісти, потім політичні сили, експерти і тільки в рамках ось такої складної, багатогранної дискусії має народитися компромісне рішення. На моє переконання, зміна діючої редакції Конституції є прерогативою парламенту. Підтверджує це і світова практика. І лише в тоталітарних, комуністичних країнах типу КНДР, Куби, Китаю або в ряді популистско-тоталітарних країн Латинської Америки зміни основного закону приймаються в ході лялькового референдуму із заздалегідь відомими результатами.

Володимир Курінний

Народний депутат України, член Президії Політради "Партії Вільних Демократів"