Відео дня
Влада бореться з Майданом по вашингтонським і європейськими лекалами
Через майже 2 місяці після початку Майдану-2 українська влада прийняла антиекстремістський і антімайдановскіе закони. Опозиція і Майдан говорять у зв'язку з цим про настання диктатури, авторитаризму, конституційний переворот і кінці громадянських свобод. Скажу відразу, це все емоції, які не мають до реальності ніякого відношення. Насправді ж, такі заяви не витримують жодної критики - вводячи подібне антіекстремісткое законодавство Віктор Янукович і Партія регіонів нічого не винаходять, а просто копіюють європейське і американське законодавство. Тут навіть присутнє таке тонке знущання над євроінтеграторами з Майдану, такий собі тонкий троллінг: хочете в Європу - отримаєте її у вигляді норм і правил європейського законодавства. Ніякої українське відсебеньок - все тільки європейського виробництва.
Тому хочеться запитати у євроінтеграторів: які у них є заперечення по суті?
Ви що, проти того, щоб, наприклад, безпеку суддів була забезпечена? Це що щось таке, що не стоїть на порядку денному? Варто, ще й як варто. Всі пам'ятають страшну і моторошну історію нелюдського вбивства судді Трофимова та його родини. Їм усім, нагадаю, відрізали голови. При цьому синові судді, її відрізали, коли він був ще живий. Усі також пам'ятають вбивство судді Шевченківського районного суду Києва Сергія Зубкова.
Але чому "революційна громадськість" проти? Ми всі прекрасно розуміємо чому. Бо під час масових заворушень, які почалися в Києві в грудні минулого року, опозиція і товариші з Майдану під час судових розглядів (тут і вирок у справі "васильківських терористів", і процес Окунська проти Власенко) влаштовували різного роду безчинства під судами і в залі судових розглядів. Ясно, що це було зроблено з однією метою: залякати суддів і вплинути на винесення ними вироків. Щоб такого більше не повторювалося, судді та їх сім'ї повинні бути цілодобово захищені. І судді повинні бути впевнені у своїй безпеці. У своїй безпеці і в безпеці своїх сімей повинні бути впевнені і міліціонери, і бійці спеціальних підрозділів, які билися з "провокаторами" на Банковій 1 грудня. Законодавчо повинно бути заборонені публікації в пресі і в Інтернеті їхніх імен і місць проживання. Зрозуміло, що для того, щоб виключити тиск на них з боку екстремістів.
За останні кілька днів всі українці, які цікавляться політикою, чудово обізнані про суть прийнятих Верховною Радою антиекстремістських законів, я ж просто розповім громадськості, як йдуть справи з подібним законодавством у країнах Європи.
У Франції за маску 3 роки в'язниці, в США за організацію заворушень до 10 років
Отже, в Німеччині за носіння шоломів, щитів, балаклав (масок) передбачена кримінальна відповідальність. Це заборонено також у США і Канаді. Передбачено тюремне покарання і у Франції: демонстрант, що приховує обличчя під час заворушень, спокійно може отримати 3 роки і неслабкий штраф в 45 тисяч євро.
Навіть без носіння всіх цих речей, якщо ти порушуєш правила проведення мирних громадських акцій, то у Великобританії ти отримаєш до 10 років тюремного ув'язнення, та ще передбачено штраф у 5000 фунтів стерлінгів. У Німеччині - до 1 року, в США - до 10 років, у Франції (штраф до 75 000 євро; до 5 років в'язниці). В Іспанії за несанкціонований мітинг тебе чекає штраф в 200 тисяч євро.
Заборона масок ми можемо знайти в таких міжнародних документах, як Основні принципи ОБСЄ, що стосуються свободи мирних зібрань від 2010 года (пункт 98) та Венеціанської комісії (п.27 Висновків CDL-AD (2013) 003).
Ви хотіли Європу і міжнародні правові стандарти, громадяни з Майданів, ну, що ж, отримаєте!
Чи борються у Європі з екстремізмом? Так, борються
Там, в країнах Європи, на відміну від України вважають, що екстремістські й радикальні організації типу наших "Свободи", "Патріота України", "Правого сектора" - це не що інше, як загроза демократичним засадам. Не більше не менше. Україна, нагадаю, член Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). А ця міжнародна асоціація два рази тільки в минулому десятилітті приймала резолюції щодо боротьби з екстремізмом - в 2003 і в 2010 роках.
Перша під номером 1344 називалася "Про загрозу для демократії з боку екстремістських партій і рухів в Європі". У ній ПАРЄ закликала країни, що входять до неї, внести в свої законодавства поправки, що передбачають заходи щодо боротьби з екстремізмом. І чим ви думаєте, вони полягають? Відповідно до цієї резолюції, в обмеженні свободи (!) Екстремістських висловлювань, зібрань і створення об'єднань екстремістів. Також резолюція закликає застосовувати суворі покарання до екстремістів. Для чого? А для стримуючого фактора. Кримінальна відповідальність, як сказано в тексті резолюції, повинна бути передбачена для публічних закликів до насильства, расової дискримінації та нетерпимості. Також ПАРЄ рекомендувала країнам-учасницям перешкодити поширенню екстремістської ідеології за допомогою нових інформаційних технологій. Якщо я все правильно розумію, то мова йде про Інтернет. Поліція і служби безпеки припиняють роботу екстремістських сайтів або сайтів, які закликають до насильства.
А ось у другій резолюції за номером 1754 "Боротьба з екстремізмом: досягнення, недоліки і невдачі" вимагає від країн-учасниць забезпечити всі можливості для застосування покарань щодо публічних закликів до насильства, расової дискримінації та нетерпимості, а також у законодавстві повинні бути положення про боротьбі з розпалюванням расової ненависті і з її пропагандою.
Давайте, панове, скажемо чесно, Україна, як член ПАРЄ, не виконувала ці резолюції повною мірою. Якщо б виконувала, то Олег Тягнибок та Ірина Фаріон не те що не були б депутатами Верховної Ради, вони давно б сиділи у в'язниці, а "Свобода", "Патріот України" і "Правий сектор" не в Будинку профспілок та Київській міськадміністрації б квартирували , а на зоні. Сподіваюся, Україна в найближчому часі стане справжньою європейською державою, тобто, Тягнибок і Фаріон будуть сидіти у в'язниці.
Блокування екстремістських сайтів нормальна європейська практика
Практика блокування екстремістських сайтів існує у Великобританії, Нідерландах, Естонії, Фінляндії та в інших демократичних країнах. Комітет ООН з прав людини в загальних зауваженнях N 34, що стосуються статті 19 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, зазначив, що обмеження функціонування сайтів та блогів є абсолютно правомірними, якщо вони екстремістські. У декларації Комітету Міністрів Ради Європи про права людини і про правовій державі (СМ (2005) 56) вказується, що національні уряди повинні вести боротьбу з екстремістським контентом в Інтернеті, що носять наприклад, расистський характер.
За наклеп у ЗМІ кримінальна відповідальність. Як у Європі
Кілька років тому я подивився дуже популярний в Європі та Америці шведський фільм "Дівчина з татуюванням дракона" (вийшла і його американська версія з Деніелом Крейгом у головній ролі). Мене тоді ще несказанно здивував той факт, що згідно зі шведським законодавством головний герой - журналіст і видавець журналу "Міленіум" Мікаель Блумквіст - отримує кілька місяців в'язниці і засуджується до величезної компенсації за наклеп на адресу промисловця-мільярдера Ганса-Еріка Ваннерстрема. Мало того, через вирок йому доводиться залишити пост головного редактора журналу. І це не кіношна вигадка, це реальна шведська практика.
Мене все це здивувало, бо на Україні подібне - тюремне ув'язнення за наклеп - неможливо. Просто таке законодавство ще пару місяців тому не можна було б прийняти. Вся б опозиція і грантоїдських преса кричала б про загрозу свободи слова. Але от, що цікаво: подібне законодавство, що передбачає кримінальну відповідальність за "наклеп" існує в 19 штатах Америки, а також в Австрії, Бельгії, Великобританії, Німеччини, Данії, Іспанії, Литві, Латвії, Норвегії, Польщі і в тій же Швеції.
Якби у нас на Україні давали хоч невеликий, але все-таки термін, то, наприклад, у політтехнолога Семена Уралова не було б проблем, як захистити свої честь і гідність. Коли Семену, який працював у той момент на виборчій кампанії майбутнього депутата-регіонала Ігоря Маркова, розкрили електронну поштову скриньку, а переписку, яка була сфальсифікована тими, хто її розкрив, виклали на спеціально під цю справу створений сайт "Ураловлікс", "Українська правда" надрукувала статтю, в якій викладалися брехливі факти про політтехнолога, так як вони були взяті з фальсифікованих листів. Що не волав Уралов до совісті і журналістської етики Олени Притули, головного редактора видання: дайте надрукувати на вашому сайті мою статтю-спростування, він навіть не отримав навіть і відповіді з відмовою. На його листи в редакції просто не звертали уваги. Не звернули вони увагу і на те, що Семен подав до суду, який виграв. Вирок суду: видання повинно було надрукувати спростування. Але ніхто в УП не поспішав давати його. Не хочемо і все! І як з цим далі боротися?
Тепер же Уралов може не хвилюватися. Він просто подасть до суду на Притулу, і якщо буде визнано її вина - в наклепі, вона сяде, не на багато, але сяде. У результаті так поводитися Притула більше не буде. Так що хай живе впровадження норм європейського права та практики на Україні. Не згодні?
Американські долари хочуть, а от бути американськими "агентами" немає
Не секрет, що практично всі опозиційні громадські організації, багато ЗМІ і багато провідні опозиційні журналісти у нас, на Україні, грантоїди. Вони існують тільки за рахунок того, що отримують гранти від Вашингтонського обкому та інших країн Заходу. Гранти їм дають аж ніяк не за підтримку свободи слова чи там на развите цивільних ініціатив. Стверджувати подібне просто піднімати себе на сміх в очах розсудливих людей.
Мені, наприклад, противнику європейської інтеграції України і прихильнику її вступу до Митного союзу, ніхто ніколи не дасть жодних грантів. Мені про це прямо говорив виконавчий директор фонду Джорджа Сороса "Відродження" Олександр Сушко. Просто я не свій для Заходу. А гранти отримують тільки свої.
Візьміть і проаналізуйте, чи багато ви чули про проекти, які фінансують зі свого фонду вашингтонський наймит Олег Рибачук або Фонд Сороса, фонд Конрада Аденауера. Упевнений, якщо ви подивіться список проектів, то 99,9% з них вам ні про що не скажуть. Просто ці проекти нікому на Україні нецікаві і нікому ні в чому не допомагають. Ніякому громадянському суспільству. Стверджувати протилежне - смішно. Чи можемо ми говорити в такому випадку про те, що долари і євро Вашингтона і Брюсселя йдуть у пісок, йдуть у нікуди? Ні в якому разі. Ці долари і євро саме таким чином йдуть на формування п'ятої колони Вашингтона і Брюсселя на Україну, яку деякі наївні товариші іменують "громадянським суспільством". Для чого це потрібно Вашингтону і Брюсселю? Для того, щоб вся ця компанія в Година Ікс озвучувала б потрібні західним столицям меседжі. Наприклад, про безальтернативність євроінтеграції або правильності інтервенції Америки в Афганістані та Іраку. Озвучувала б у грантоїдських ЗМІ, на круглих столах, в телеінтерв'ю і телерепортажах, в Інтернеті, на Майдані. Грантоїди матеріально і фінансово завдяки західним фондом стають незалежними ні від кого на Україні. На них ніяк неможливо тиснути. Але ми повинні пам'ятати, що всі ці грантоїдських меседжі і "дослідження" до суспільних потреб нашої країни мають найвіддаленіше відношення. Бог з ним з Іраком і Афганістаном. Саме завдяки грантоїдам в українських і західних ЗМІ те свавілля, який був влаштований на Майдані київськими офісними хом'яками і галицькими націоналістами, отримав найменування "народної революції".
Завдяки новому законодавству тепер ми в обличчя будемо знати всю цю п'яту колону Заходу. Зазвичай грантоїди соромляться того, що вони грантоїди. Сильно соромляться. Не люблять, мало того ображаються, коли ти починаєш з ними про це говорити. Вони, як правило, приховують такого роду інформацію про фінансування із Заходу. Тепер же вони отримають статус іноземного агента і будуть фінансово звітувати за отримані фінансові кошти із Заходу.
І ще. Безконтрольне (від держави) фінансування найчастіше приводить до того, що в країну надходять кошти на протизаконну діяльність, як це мало місце бути, наприклад, в період підготовки до Помаранчевої революції в 2003-2004 р.р. Ми пам'ятаємо, чим займався грантожер Єгор Соблев6 штурмував разом з фашистськими молодчиками зі "Свободи" Київську міськадміністрацію торік. А він адже отримав фінансування із західних фондів.
І тут влада нічого не ізбретала: подібне законодавство діє вже давно в США (закон FARA). Аналогічне законодавство прийняла дещо раніше нашої країни та Російська Федерація, яка попросту взяла і "списала" його з американського. Тепер настала черга України.
Опозиційний журналіст Богдан Кутєпов і мій батько допоможуть нам зрозуміти, для чого треба реєструвати SIM- карти
Правила реєстрації SIM-карт при покупці існують у багатьох країнах світу і нічого страшного в цьому немає. Мало того, це корисна практика. Її корисність нам пояснять провідний журналіст Громадського ТБ Богдан Кутєпов і ... мій батько.
Спочатку цитата з Кутепова.
"Багато спадає на мнение ті ж самє, что й мені: організаторі показів альманаху" Відкритий доступ "(мова йде про фільм, знятому на гроші фонду Олега Рибачука - прим. Авт.) Насправді самі" мінують "всі ЦІ концертні й кінозалі. Це ж так елементарно: купуєш за 250 грн найдешевше телефон, сім-картку, дзвоніш з лівого місця на 102 ї повідомляєш, что зал заміновано. Віймаєш батарейку, вікідаєш сімку й телефон. Все. Бюджет піар-акції - 300 грн. Натомість - гарантовані Публікації на УП, Телекрітіці, місцевіх телеканалах. Ажіотаж и чуйні - перевершують ВСІ сподівання ...
Ще рази перепрошую. Але. Сама стрічка про Януковича не настількі сильна, щоб могла Йому АЖ ТАК дошкуліті. Якби НЕ ВСІ ЦІ замінування - "Відкритий доступ" Можливо НЕ Вийшов бі за вузьке коло шанувальників современного документального кіна.
Такоже зверніть уваг, часто Першу новелу з альманаху (Якраз "Межигір'я") іноді встігають показати до пріїзду міліції. Глядачів евакуюють вже на СОЦІАЛЬНИХ картинах, Які тім паче Загрози Системі не несуть ".
Думаю, що Кутєпов вичерпно допоміг нам усім зрозуміти, що якби сімки були зареєстровані, то ніхто б не зважився подзвонити в міліцію і заявити про "мінування".
Що стосується мого батька, то в грудні минулого року під час Майдану йому подзвонили з невідомого номера (мобільного) і повідомили, що дзвонять з київської міліції. Сказали, що я затриманий за бійку на Майдані, і що я сильно побив людину, і що на мене можуть завести кримінальну справу. Але от якщо він сплатить 3000 доларів, то мене відпустять. Гроші батько, який проживає в Донецьку, як йому сказали по телефону, може віддати ЗНАК донецькому оперу, який підійде до квартирі. У батька було тільки 10 тисяч гривень, і він їх віддав за рідного сина. Потрібно пояснювати, що він їх віддав не корумпованому міліціонеру, а звичайному шахраєві?
І як цього шахрая шукатиме міліція? За номером телефону, симка від якого вже давно лежить в урні? Упевнений, що такий вид шахрайства, якщо не буде повністю знищений (сімки можуть красти), то, у всякому разі, практично зійде нанівець.