Депутатський кримінал. "По стопах" Бориса Колесникова

Під атакою клопів

Після затримання Бориса Колесникова Донбас, пам'ятається, "став на вуха" буквально на наступний день. Заголовна стаття однієї з місцевих газет єзуїтськи запитувала: "Ну що, панове, це війна?". Після такого початку далі можна було, в принципі, не читати. Вже через два дні на схилах столичної "Маріїнки" розбили біло-блакитний наметовий табір на підтримку "першого в'язня сумління помаранчевої влади". Стовбури вікових дерев довго ще потім "прикрашали" портрети Колесникова з натхненним "Борис, борися!". Не кажучи вже про те, що всі "регіонали" як один встали на захист глави Донецької облради.

Кримському депутату-"регіоналу" Олександру Мельнику, незважаючи навіть на те, що його прийнято вважати вельми близьким до Ріната Ахметова, про таку моральну підтримку мріяти не доводилося.

У понеділок ввечері, після 72-годинного ув'язнення, він був відпущений на волю без будь-яких претензій з боку "органів". Перед законом він тепер чистий, аки скельце. За можливість знову дихати повітрям свободи "велике людське спасибі" Мельник повинен сказати донецькому зампрокурора Рінату Кузьміну. Якщо б не його чарівне втручання, "справа Мельника" цілком могло б зрівнятися, а то й перевершити аналогічні масштаби "справи Колесникова".

"Вдарити по Мельнику - вдарити по Ринату і всієї ПР", - визнавали співробітники ГПУ. Наскільки значну роль це могло зіграти напередодні завершення коаліційних переговорів - пояснювати зайве. Наскільки важливим було для глави МВС особисто - теж.

Для самого Мельника, принаймні, на цей раз, все обійшлося благополучно. Відбувся, як кажуть, легким переляком, та укусами камерних клопів. Чи не обмежений підпискою про невиїзд, він тепер, ймовірно, віддасть перевагу покинути на деякий час межі Батьківщини.

"Дзвонив Рінат!"

Олександр Мельник належить до когорти людей "широко відомих у вузьких колах". Мабуть, навіть у дуже вузьких. Не кожен його колега зможе "упізнати" Мельника в обличчя, не кажучи вже про "маленьких українцях", тьху, кримчан.

Між тим, в місцевій політиці він є одиницею досить вагомою. На півострові, тотально контрольованому Партією регіонів, Мельника частенько називають "головним від Ахметова". Досить сказати, що обрання головою ВР АРК Анатолія Гриценка, формування місцевого більшості, координував до певної міри саме він.

12 травня цього року, в день комплектації Президии кримського парламенту, автору цих рядків довелося спостерігати цікаву картину: одним з перших (після спікера попереднього скликання Бориса Дейча), що привітали Гриценка з вступом на посаду, був Мельник. Простягаючи Анатолію Павловичу мобілку, він вимовив багатозначно: "Дзвонив Рінат". Пізніше, правда, з'ясувалося: чи не Рінат дзвонив, а йому дзвонили. Найбагатшої людини країни оповістили про "кримському тріумфі" ПР на двадцять хвилин раніше Віктора Януковича. Рінат Леонідович такі "дрібниці", між іншим, дуже цінує.

Пізніше, в процесі подальшого підбору керівних органів АРК, Мельнику пророкували то один, то інший міністерський портфель. Він, якби захотів, безсумнівно, міг би вибирати "на смак і колір", але рутинному чиновництву віддав перевагу все-таки "просте депутатство". За час функціонування кримської Ради нинішнього скликання він, до речі, жодного разу не виступив з трибуни.

"Згвалтування малолітніх по державних свят"

Всеукраїнський "інформаційний портрет" Олександра Мельника створювався з подачі двох чоловік - глави МВС Юрія Луценка та постпреда Президента на півострові Геннадія Москаля. "Ракурс подачі" був відповідним.

Гучні заяви про "бандитів, що рвуться до влади", регулярно озвучуються Луценко в період минулої кампанії, "иллюстрировались" найчастіше тільки одним прізвищем - Мельника. Юрій Анатолійович приписував йому лідерство в одіозному ОЗУ "Сейлем" (найбільша бандитське угруповання Криму, що орудувала на півострові до кінця 90-х), побічно - організацію численних "розборок", "мокруху" і т.д. Для "повноти картини" не вистачало тільки (перефразовуючи Шендеровича) "згвалтування малолітніх по державних свят".

Мельник, звичайно, огризався і навіть судився, але якось мляво, точніше - малопомітно для оточуючих. Додатково масла у вогонь підливав ще Москаль - вони регулярно обмінювалися заочними "люб'язностями", правда, без зазначення прізвищ один одного.

Крим - другий Донецьк

"Взяти" Мельника могли набагато раніше - за визнанням правоохоронців, його "арешт" стояв на "порядку денному" наступним після серпневого "вояжу" в офіс Ахметова. За фактом тих подій, нагадаємо, Рінат Леонідович ледь не загримів у "добровільно-примусову" еміграцію. Врятував його тільки легендарний "Меморандум про взаєморозуміння влади та опозиції". Мельника, до речі, теж. Тільки він про це ще не знав.

Весь цей час його активно опрацьовували по так званій "справі Башмака". "Башмаки" - ще одна кримська ОПГ, опонувати, свого часу, "Сейлему". За офіційною версією, останній став "сильний як ніколи" саме після ослаблення "Башмаков".

Знімок тих часів. Мельник (у смугастій сорочці) з Сергієм Воронковим ("Воронок")

Чи варто пояснювати: одні були надзвичайно зацікавлені в краху інших. Канонада від їх гучних розбірок довго ще буде звучати у вухах кримчан. Півострів в ті роки був, вважайте, "другим Донецьком".

Логічно, у кривавій каламуті 90-х "виловити", так само як і "втопити", можна будь-яку "рибку". Власне, "виловлювання" займалася міліцейська "спецгрупа", трудилася в Одесі під керівництвом вищих чинів МВС, зокрема - Василя Паскала. "Копали", що показово, виключно за "кримінальної лінії", розчарувавшись, мабуть, в естетиці злочинів з економічним підгрунтям (на прикладі "справи Колесникова"). "Методами" "розкопок", як подейкують, не гребували навіть самими кепськими. Чим інакше пояснити те, що на Мельника згодом давали свідчення люди, яких він буквально "з руки годував"? Перебували вони при цьому, як кажуть, в явно неадекватному психо-фізичному стані.

Профільну діяльність, кілька притихлим в період виборчої кампанії (Мельник тоді йшов до ВР АРК 21-м номером списку блоку "За Януковича!"), Активізували з кінця весни. "Добрі люди" йому тоді порекомендували "ненадовго лягти на дно". Мельник послухався, і майже місяць просидів у Білокам'яній. Повернувшись, як образно висловився один кримчанин, - "потрапив у лапи Москаля".

"Послужний список"

Олександра Мельника затримали минулої п'ятниці (близько одинадцятої ранку) в кримському селищі Партеніт. Швидко транспортували в Севастополь, звідти - до Одеси і лише потім - до Києва.

Його колеги-депутати відреагували на події тільки через добу. У суботу вони склали колективний лист членів Президії ВР АРК, яке характеризує соратника суцільно позитивно. "Презумпція невинності в Україні поки що не скасована і правоохоронні органи повинні, очевидно, цим керуватися. Олександр Мельник не має ніякого відношення до фактів, які йому намагаються інкримінувати ", - прокоментував" Обозу "глава ВР АРК Анатолій Гриценко.

У понеділок вранці дані просочилася в Інтернет. Сумнівів у тому, що йдеться саме про Мельника, а не якомусь іншому кримському діяча (спочатку прізвище не називалося), у "Обозу" не було. До обіду в прес-службі МВС нам офіційно підтвердили факт його затримання, також - підозра на замовлення двох вбивств (міліціонера і журналіста) ще на початку 90-х. За подальшими роз'ясненнями порадили звертатися в ГПУ, безпосередньо "провідну" справу. У ГПУ відповідали щось вкрай невиразне. Підтверджувати прізвище і "привід", посилаючись на норми чинного законодавства, навідріз відмовлялися.

Примітно, що кількість і "якість" фактів, інкримінованих "регіоналу", змінювалися протягом дня неодноразово. З ранку, повторюся, мова йшла про двох "мокруха", датованих 1992-м і 1993-м роком. Вони, у свій час, що забавно, були розслідувані, а виконавців покарано. Через півтора десятка років "виявили", нарешті, і "замовника", якому на момент першого вбивства було 19 років.

До полудня "мокрух" стало три, ще через пару годин ситуація, нарешті, "застабілізована". Джерела повідомили: Мельнику приписують:

- Побиття керівництва "Кримгазу" (2005 рік);

- Організацію розстрілу трьох підприємців у Саках (1996 рік);

- Організацію вибухів в офісі підприємства "Айсберг" (1995 рік);

- Перестрілку в селищі Гвардійське з трьома трупами "на виході" (1995-ий).

Щоб відновити "історичну справедливість" Мельника, звісно, ??було потрібно засудити і посадити. Першим кроком мало стати продовження терміну утримання під вартою (спочатку його затримали на 72 години), для чого було потрібно отримати "добро" "прокуратури". Ось тут-то і трапився несподіваний пасаж.

Зам генпрокурора по слідству Рінат Кузьмін (вважається стовідсотковими людиною "донецьких") візувати подання до суду навідріз відмовився. Мотив - сумнівність доказової бази, загальна "сирість" справи.

Отже, направляти в руки судді Володимиру Карабань виявилося просто нічого. Але сам Мельник нічого цього поки не знав. З дев'ятої ранку і до п'ятої вечора він, замкнений у міліцейській машині, нудився невідомістю у внутрішньому дворі Головного Слідчого Управління на Борисоглібській. Звідти його доставили до Печерського суду, де, протримавши ще деякий час в авто, нарешті, випустили. Заводити Мельника всередину, виставляючи перед лицем правосуддя, формальних приводів в наявності там ні. А от одному з хлопців за прізвищем Горецький, затриманих разом з ним, не пощастило - він досі в темниці.

Ініціаторів "справи Мельника" такий розклад, природно, не задовольнив, і МВС було доручено "доопрацювати доказову базу". З тим, щоб якщо наступного разу брати, так брати.

У відповіді за все?

Цілком можливо, Мельник - далеко не ангел. Цілком можливо, він тоннами закочував людей під асфальт, "мочив в сортирах" конкурентів і робив все, що там ще покладається "правильним пацанам". МВС, власне, спробувало це довести. Ось тільки надто вже багато "збігів" вказують на "політичне забарвлення" справи.

Перш за все, виникає питання: чому саме зараз? Один з головних опонентів Мельника, Геннадій Москаль, в силових структурах трудився не рік і не два. Пару років він очолюючи "силовиків" Криму, був заступником у самому МВС. Чому ж, знаючи "бандитську натуру" Мельника, він не розкрив її раніше?

Не виключено, що з цього поспішного затримання "стирчать вушка" і самого Луценка. Він нібито заробляє цим чергові політичні очки, "лякає" донів і, одночасно, "відводить очі" від вкрай неблагополучного для себе "справи Єрохіна".

Окрім іншого, напрошуються і аналогії із завершенням коаліціади, в якій НУ має вельми обмежені можливості впливу на ВРХ ...

Так чи інакше, самому Мельнику відкрито висловитися зараз з цього приводу було б досить логічно. Так само, втім, як і протилежним сторонам конфлікту.