Відео дня
Провалений бюджет і все-все-все: Кучма і Ющенко, Литвин vs Єхануров
Проект бюджету на 2006 рік видався якимсь дуже вже невезучим. Його вже вдруге поспіль направляють на доопрацювання. Причому супроводжуючи "приданим" все в меншу і меншу кількість голосів "за". Так, вчора документ отримав сміхотворний 71 голос.
Міністрам доручено "добити" проект і на майбутньому пленарному тижні знову представити його на суд сесійної зали. Але гарантії прийняття, навіть після "шліфування", сумнівні. Хоча б тому, що ніяких особливих змін в бюджет міністри вносити не мають наміру. "Які ще корективи! Ми й так стиснули, що могли ", - говорять експерти Мінфіну. Тим часом саме неврахування попередніх депутатських правок стало одним з аргументів на користь відторгнення бюджету. Проте, через два тижні у Верховну Раду, швидше за все, повернеться все той же фоліант, можливо, з виправленими запитом, але вже точно не з "компромісним" розміром передбачуваного дефіциту. Володимир Литвин на цей рахунок гострить: мовляв, остаточне голосування можна і 31 грудня провести.
Забавного тут, однак, мало. Нинішня бюджетна епопея видалася, мабуть, самої драматичної за весь четверте скликання Верховної Ради (якщо не вважати, звичайно, горезвісного "бюджетного" скандалу дворічної давності). Напередодні виборів практично всі групи, представлені у Верховній Раді, мають свою мотивацію для доказового незгоди з запропонованим проектом (навіть незважаючи на те, що самі вибори, в разі неприйняття бюджету, можуть просто не відбутися, зважаючи на відсутність належного фінансування). І не тому, що вважають його таким вже несправедливим, як не банально - старий, але вірний спосіб передвиборного самопіару. З 15 вересня-дати початку бюджетного процесу - практично все: від "соціалістів" до тих же "народників" з піною у рота кричали, що бюджет не проголосують ні за що на світі. Це своє "а Баба Яга проти!" Вони реалізовували поступово і по черзі: від першого читання і до вчорашнього слухання, завдяки чому проект жодного разу не отримав реального шансу стати законом.
Про роль президентів у бюджетних процесах
Так, Народна партія, пам'ятаючи про те, що була колись аграрної, наполягає на збільшенні фінансування села. Навіть десятини, на їх думку, тут недостатньо. Того ж думки дотримуються і соціалісти, от тільки говорять про це не дуже голосно: "народники", з якими у них спільний електорат, першими встигли "застовпити" тему.
"Регіонали" оригінальністю не відрізняються - знай, нарікають на те, що робота нинішнього уряду не конструктивна в принципі, і по бюджету - зокрема. Чи то була справа за Януковича-Азарова! Тоді, звичайно, вони голосували без коливань, не читаючи навіть преамбули фоліанта. Чудеса еквілібристики проявляють "нашоукраїнці". З одного боку - підтримувати бюджет їм сам Бог, пардон, рідний Кабмін, велів, з іншого - внутрішньопартійні і міжособистісні конфлікти у споконвічно "помаранчевої" середовищі і тут дають про себе знати. Навіть виділивши в окремі фракції ПРП, УНП та УНР, вони все одно не можуть домовитися, навіть у межах НУ. У кожного знаходиться "особлива позиція". А щоб з боку це не виглядало вже зовсім негарно, скаржаться, в свою чергу, на відсутність парламентської більшості.
Втім, були вчора у Верховній Раді і такі, хто дуже тихим, але дуже добрим словом, поминав ... Леоніда Кучму. Мовляв, в "ті залізні часи" такого "раздолбайства" з боку Верховної Ради бути не могло в принципі.
"Президент сказав:" треба ", парламент відповів -" є ". Показово, що ці нарікання довелося почути відразу від двох членів бюджетного комітету, плюс від одного дуже важливого "нашоукраїнця". І якщо перші двоє видали таку собі крамолу, смакуючи чергові безсонні ночі "на комітеті", то останній відкрито натякав на негативи особистого "невтручання в процес" першої особи країни. Мовляв, якби Віктор Андрійович депутатів попросив, вони б неодмінно підтримали. Хм, сумнівно. Якщо Ющенко не вдалося умовити нардепів навіть на проекти Сота (після чого він безславно покинув сесійну залу під завивання сирен комуністів), то "на бюджет" він їх і поготів не уламати.
Тим більше, що тепер, крім горезвісного розміру дефіциту, утворився ще один камінь спотикання - доцільність створення Стабілізаційного фонду. З одного боку - це "всеукраїнська хованка", такий собі НЗ на випадок НП, як запевняє Кабмін; з іншого - резерв, який готується для фінансування передвиборних форс-мажорів, на чому акцентує увагу Верховна Рада.
Тим часом, набагато більш серйозною передумовою до невблаганно насувається бюджетній кризі може стати очевидний конфлікт між законодавчою і виконавчою владою. І бюджет - тільки одне з його проявів.
Так, напередодні вчорашнього другого читання, Верховна Рада слухала звітно-показовий спіч прем'єра Єханурова. Юрій Іванович намагався, говорив по суті, заготовив навіть пару барвистих метафор, однак необхідна формальність - затвердження постанови Верховної Ради за результатами звіту (мовляв, до відома прийняли), так і не була виконана. Схвалити звіт уряду голосами депутати не захотіли. А вірні собі комуністи навіть запропонували послати Єханурова за зірочкою, чи то пак у відставку. І хоча тематичне постанову навіть на розгляд чи не виносилося, ефект від нього був ще той. Пізніше Володимир Литвин, розчулюючись власним благодушності, пояснював, що не зробив цього з кращих спонукань, не хотів, мовляв, щоб Верховну Раду звинуватили в "дестабілізації діяльності уряду". Тим не менш, саме спікера з його дуже Народною партією неуспіх Кабміну на бюджетному полі вигідний, як ніколи.З нинішнім урядом він конфронтируют чи не з моменту його формування, не дуже, правда, для себе, коханого, успішно. Очевидно, таку лінію поведінки Володимир Михайлович вибрав як однієї з передвиборних "фішок". Розрахованої, однак, не стільки на простий електорат, скільки на представників еліт. Подивіться, мовляв, яка з мене чудова альтернатива, всім своїм виглядом говорить В.Литвин, марить, як відомо, переходом у виконавчу владу. Вчора він навіть допустив цілком фрейдистську застереження: "... вигідніше буде критикувати Кабмін (ніж відправляти його у відставку) і намагатися отримати на цьому політичні дивіденди". Чим Верховна Рада, на чолі зі спікером, власне, і займається. Кожна на своєму полі.