Відео дня
Анатолій Кінах. "Дрібна сошка" - зручна позиція
"Дрібна сошка" - зручна позиція. Її не розглядають як серйозного конкурента і тому не піддають нападкам. Виростаючи на благодатному грунті, та ще й в "тепличних умовах", вона тим часом "нарощує м'язи". У прямому і переносному сенсі.
В потрібний час на потрібному Майдані
І адже не дарма ж Анатолій Кирилович вплутався в 2004-му в президентську кампанію! Для нього вона була нічим іншим, як грою на захоплюючу забаву "продай себе дорожче". Власне, цим займалася добра частина всіх 26-ти учасників гонки. Але вигідно і, головне, вчасно "лягти" під кандидата-переможця - це вам не підписи на свою підтримку збирати, це ще вміти треба! І Анатолій Кирилович зумів. Він дуже до речі підтримав Ющенка відразу після першого туру і дуже до речі тоді ж з'явився на Майдані. З 22-го листопада і на довгі чотири місяці помаранчевий шарфик став, без перебільшення, головним елементом його гардероба. Зараз пан Кінах напевно зберігає його - випраний і випрасуваний - вдома, в шафі, поруч з піонерським - як добру пам'ять про молодість.
Пташеня-говорун?
За час, що минув з моменту його відставки з прем'єрської посади, Кінах в політичному плані помітно виріс. Він - і це, мабуть, головне - навчився говорити. Говорити легко, переконливо і компетентно про все: від бюджетних перипетій і до важливості своєчасного зрошення полів.
Його риторика, безумовно, ще далеко нефілігранна, однак Анатолій Кирилович намагається, працює над собою. Його публічність виходить, так би мовити, "зсередини", а не нав'язується зовні, саме тому образ сірого чиновника, набуваючи нових фарби, поступово "олюднюється".
У період роботи в кабінеті Тимошенко Анатолій Кирилович стрімко набрав політичну вагу. Тут він виступав якщо й не самостійним центром впливу, то вже, принаймні, головним провайдером одного з цих центрів. Критикувати безпосередню свою начальницю, регулярно висловлювати "особливу думку" Анатолій Кирилович зовсім не соромився. Навпаки, схоже, саме це і стало його головним завданням. Нескладно пригадати: першу серйозну хвилю розмов про розкол в команді влади спровокувала саме серія "спеціальних заяв" Кінаха. Це було одне з перших найбільш виразних позиціонувань Кінаха в якості ні кого-небудь, а людину "самого" Президента. Про важливість і значущість цього фактора в кар'єрі будь-якого апаратника мова піде трохи нижче.
"І не друг, і не ворог, а так ..."
Якщо Віктор Ющенко йшов з прем'єрського поста "щоб повернутися", то Кінаху, повертатися нікуди просто тому, що він і не йшов - тільки трохи в тінь посунувся. Мабуть, його переміщення з віце-прем'єрського крісла на пост секретаря РНБО можна вважати найбільш вдалим маневром в політичній кар'єрі за останні роки три-чотири. Навіть більш вдалим, ніж своєчасна підтримка кандидата Ющенка. Охоче ??відгукнувшись на необхідність заткнути собою утворилася кадрову пролом, злегка прочистити порошенківські стайні, Кінах продемонстрував ще одне дуже важливе для кадрового чиновника такого рівня якість: бути людиною Президента.
У розпал корупційного скандалу "вирішити питання" з РНБО для Віктора Андрійовича було, без перебільшення, справою честі. Кінах це розумів, як ніхто інший, і підставити плече був тільки радий. Хоча очевидно, що перехід на малопублічний і непривабливу, загалом-то, посада з керівництва уряду, де Анатолій Кирилович тільки-тільки увійшов у смак самопіару, далася йому нелегко. Але що-що, а засовувати куди подалі власне "я" на догоду вищому начальству і згодом не без вигоди для себе, улюбленого, Анатолій Кирилович за ці роки навчився трохи краще за інших. Коли Кучмі потрібен був "технічний" Прем'єр, він став саме таким, коли вищим опонентам Юлії Тимошенко знадобився "своя" людина в Кабміні, він стрімко вжився і в цю роль. "Дрібна сошка" вміє пристосовуватися. Чим, власне, корисна і собі, і людям.
Такі, як Кінах, не пропадуть за будь-якої влади. У разі, якби прізвище нинішнього президента була не Ющенко, а Янукович, Кінах і тут зумів би знайти собі тепле, можливо - теж віце-прем'єрське - містечко.
Птах щастя завтрашнього дня
ПППУ з тих партій, які, перебуваючи у міжвиборчий період в стані цілковитої прострації, примудряються не тільки не розтратити свій потенціал, але стрімко його мобілізувати безпосередньо перед самими виборами, особливо - парламентськими.
У нинішню кампанію Анатолій Кирилович зловив птаха щастя навіть не за хвіст - за обидва крила. Блокування з НСНУ - стовідсоткова гарантія потрапляння до Верховної Ради майбутнього скликання.
Більш того, з усіх партій "навколовладних" орбіти позиція ПППУ на сьогодні найбільш вигідна. Для Віктора Ющенка (який, до речі, до Кінаха живить стійку симпатію) і його "команди" союзництво з Кінахом може стати своєрідною "паличкою-виручалочкою". У момент, коли куми на перевірку виявилися корупціонерами, "міцне плече" Анатолія Кириловича може дуже стати в нагоді Віктору Андрійовичу. Наявність у Кінаха власної партії і, отже, - вузькопрофільного меркантильного інтересу, тут скоріше плюс ніж мінус. Готовий настигнути до Президента на першу його вимогу, Кінах, все ж зберігає деяку самостійність, що дозволяє, в тому числі, здійснювати досить цікаві для глави держави речі нібито без його на те санкції.
Конфігурації першої десятки блоку "НУ" ще обговорюються, але цілком імовірно, Кінах виявиться в числі "щасливчиків", які презентують "портрет" об'єднаної команди. Хоча б на правах лідера однієї з партій-засновниць блоку. Адже присутність в авангарді Анатолія Кириловича, як не крути, все ж краще, ніж наявність там же панів Зварича-Жванії-Третьякова і компанії.
До слова, за роки перебування в активній політиці Анатолій Кінах сильно змінився, у тому числі, зовні. Дивитися на нього стало однозначно приємніше.
Яким він прийшов у Кабмін після Ющенка? Безликим функціонером в добротному, але вже порядком потертому сірому піджачку. Який він нині? Спокійний (як удав, що усвідомлює власну велич), заматеревшій апаратник, ситий і цілком задоволений життям: лощену, в дорогому стильному костюмі. Життя Анатолія Кириловича, судячи з усього, вдалася. Ще б! Як же може бути інакше, якщо сьогодні він впевнено стоїть на землі, а його благородна стопа одягнена шовковими шкарпетками за чотириста (піди, знайди такі!) Гривень пара. Таку не менш важливу, ніж помаранчевий шарфик деталь гардероба, Анатолію Кириловичу з любов'ю і турботою вибирає красуня-дружина, про що сама ж потім оповідає в рідкісних своїх публічних одкровеннях.