Янукович: "Я сьогодні не такий, як вчора?"

Радник прем'єр-міністра України з міжнародних питань Костянтин Грищенко і консультант з піару прем'єр-міністра України Пол Манафорт можуть віднести заліковку Віктору Януковичу для того, щоб отримати свою оцінку - "відмінно". Сам Віктор Федорович теж великий молодець: обов'язкову програму в США відкатав вельми гладко. Слова говорив дуже правильні - і по СОТ, і по Євросоюзу, і по боротьбі з корупцією, обіцяв бути демократом, робив "чіз" і, принаймні в публічних виступах, від чітко розмитих директив президента України не відступав. Оточення прем'єр-міністра з гордістю повідомляє, що після зустрічі впливовий сенатор Лугар назвав В.Януковича "своїм другом". Втім, враховуючи контакти сенатора з піар-компанією, найнятою українським прем'єром, він міг би назвати Януковича і "братом".

За океаном Віктор Федорович неодноразово повторив основні привезені ним месиджі. По-перше, що в Україні "вперше створено парламентську коаліцію, коаліційний уряд, вперше перерозподіл повноважень між президентом і урядом дає цій системі працювати ефективно і відповідально. Зараз до влади прийшли стабільні сили, здатні це забезпечити ". По-друге, Янукович запевнив, що "революція триває", оскільки "люди майже нічого не отримали з того, про що мріяли". По-третє, прем'єр всіляко підкреслював, що у нього "немає розбіжностей із президентом щодо стратегічних перспектив країни на наступні 20-25 років, всі питання полягають, в основному, в тактиці".

Ці послання, з одного боку, не допомогли Віктору Януковичу розташувати до себе діаспору, демонстративно проігнорувала приїзд українського прем'єра. А з іншого, згадані посили викликали обурення Наталії Михайлівни Вітренко, здається, вже готової заслати Януковича разом з Ющенком і Тимошенко не на українські уранові рудники, а на американські бавовняні плантації. Варто припустити, що ні першого, ні другого Віктор Янукович не помітив. У цьому сенсі більш знаковим є інший момент - і Кондоліза Райс, і Дік Чейні не вважали за потрібне публічно коментувати результати зустрічей з українським прем'єром. Ні заяв, ні спільних прес-конференцій, ні коментарів на регулярних брифінгах у Держдепартаменті США. Про тематику зустрічей та переговорів два десятки журналістів, які супроводжували прем'єр-міністра, довідувалися виключно від української сторони. Про те, що хотіли сказати американці, зберігаючи мовчання, можна тільки здогадуватися: можливо, таким чином демонструвалося стримане ставлення до політика, який асоціюється з фальсифікаціями 2004 року; можливо, Вашингтон ще не визначився зі своїм цілісним баченням того, що відбувається в Україні і ставленням до цього.

Згідно скупих даних, із прем'єром на головних зустрічах обговорювалися питання енергетичної безпеки України, необхідність реформ у різних сферах і акцентувалася увага на зацікавленості США в необоротності демократичних процесів у нашій країні.

Треба думати, американці, свого часу досить різко критикували уряд Тимошенко за застосування неринкових методів, висловили свою думку з приводу наростаючої частки ручного управління в українській економіці. І зернові питання, які безпосередньо зачіпають інтереси американського бізнесу, розглядалися саме в цьому контексті. Втім, про останній пункт уже можна сказати - "мимо". Оскільки Віктор Янукович заявив про відсутність намірів уряду як мінімум до кінця грудня, скасовувати квоти на експорт зерна. Цією заявою прем'єр мимохідь буцнув президента, який заявив днем ??раніше про необхідність скасування квот. Чим в черговий раз наочно продемонстрував рівень "узгодженості" та "стабільності" у взаємовідносинах українських можновладців.

Фото прес-служби Віктора Януковича

"Тези на експорт" - не новина в українській зовнішній політиці. Однак існує одна особливість - чим приземленнее інтереси влади, тим адаптували для вух зарубіжних співрозмовників звучать доводяться посили. Для Кремля - ??одні тези, для Білого дому - інші. Подібний підхід прийнято називати різновекторною політикою. Насправді ж не можна навіть уявити, що Віктор Янукович у Москві говорить про НАТО, демократії і навіть Білорусії то, що у Вашингтоні, а у Вашингтоні - про газ, ЄЕП і методи ведення бізнесу - те ж, що і в Москві. Різновекторність в українській історії стає одновекторністю тільки в двох випадках: або коли політик стає заручником однієї зі столиць, або коли країна насправді визначається зі своїм курсом.

На даний момент Янукович швидше дотримується тактики Кучми часів "до касетного скандалу". Тактики, яка дозволяла главі Української держави утримувати і Росію, і Сполучені Штати на відстані, що дозволяє Кучмі почуватися господарем території. Ось до цього, швидше за все, і прагне український прем'єр.

Справа в тому, що жоден український прем'єр не зміг здійснити знаковий або проривний візит до США. З точки зору сухого залишку і візит Януковича не став винятком. У Вашингтоні були підписані досить прохідні документи - угоду у сфері науки і технологій, а також угоду, спрямовану на боротьбу з корупцією в Україні, згідно з яким наша країна отримає 45 млрд. дол і в разі їх ефективного оприбуткування може розраховувати на отримання півмільярдного гранту на здійснення проектів в різних сферах економіки. Розробка та узгодження цих документів проходили задовго до приходу Віктора Януковича на пост прем'єр-міністра. Явно не для того, щоб підписати обидві угоди, Янукович літав у США. Які ж завдання ставив перед собою Віктор Федорович?

Перше. Правильні статті, розміщені в правильних американських виданнях, покликані були переконати суспільство та еліту США в тому, що "ворог помаранчевої революції став іншою людиною".

Друге. Прем'єр мав по-людськи зрозуміле бажання в'їхати переможцем на територію країни-експортера валянок.

Третє. Янукович прагнув позиціювати себе "не як філософ, а як людина дії", що розуміє швидше прагматичний мову цифр, контрактів і проектів.

Четверте. Прем'єр мав намір пояснити у Вашингтоні, хто є центральною фігурою в нинішньої української влади.

П'яте. Його завданням було переконати Вашингтон у тому, що він зі своєю командою прийшов всерйоз і надовго, за словами самого Януковича, на п'ять-десять років. Чим він прямо давав зрозуміти, ким будуть прийматися стратегічні і тактичні рішення.

Чи впорався Віктор Федорович із поставленими завданнями, складно сказати. Так, Віктор Ющенко розчарував американців. Буш, який розраховував побачити в Україні зразок ефективності демократичних революцій, явно не отримав приклад, на який можна було б звертати увагу інших країн. Зате авторитарні й тоталітарні держави, в першу чергу СНД, знайшли козир у диспутах на тему про "кольорові" революціях. Шанс швидких перетворень було втрачено: масштабних, якісних і необоротних змін в Україні не відбулося.

На сьогоднішній день прем'єр Янукович не дав яскравих приводів вважати його душителем прав і свобод. Білий дім, що має звичку помічати тенденції, а очевидні речі, швидше за все, не зосереджувався на таких "дрібницях", як почали діяти домовленості прем'єра з низкою ЗМІ, як прийняття непрозорого бюджету, як домінування в оточенні Януковича партії війни, націленої на концентрацію влади . Втім, деякі "дрібниці" не вислизнули від уваги американських експертів. Так, колишній посол США в Україні Стівен Пайфер в інтерв'ю радіо "Свобода" зазначив, що дії українського уряду в останні місяці ставлять під сумнів заяви В.Януковича у Вашингтоні про його намір боротися з корупцією і створювати сприятливий інвестиційний клімат. Зокрема, екс-дипломат згадав запровадження експортних квот на зерно і повернення українських податківців до "політики фаворитизму". Колишнього посла не переконали й пояснення українського прем'єра щодо компанії "РосУкрЕнерго".

Незважаючи на скептичне ставлення до Ющенка, в США вважають, що Віктор Янукович не зробив кроків, які б яскраво підтвердили іміджмейкерського тезу про те, що він став іншою людиною.

Народний депутат Ганна Герман, говорячи про задоволеність візитом Януковича у прем'єрському оточенні, зазначила, що "тепер Віктору Ющенку буде набагато складніше переконати американців підтримати дії проти уряду і правлячої коаліції (наприклад, скасування політреформи або достроковий розпуск парламенту), і Вашингтон відмовиться від ставки тільки на одного Віктора ". У цій цитаті сконцентрована вся карикатурність і стереотипність сприйняття американської політики з Києва, її трактування виключно у чорно-білих тонах. Вашингтон ніколи не зачаровувався Ющенко і тим більше ніколи вже не зачарується. Але й до Януковича ставлення на берегах Потомаку завжди буде специфічним через його занадто негативного бекграунду. Якщо в США і захочуть на когось згодом "робити ставку", то навряд чи на когось із двох Вікторів.

А сьогодні у Вашингтона просто немає великого вибору - він зобов'язаний працювати з тим, хто несе відповідальність і має найбільший вплив у країні. Любити Януковича там ніколи не будуть. А ось співпрацювати з ним як з "прем'єром, які прийшли до влади демократичним шляхом", - стануть. Наскільки активно? Це залежить від кількох речей. По-перше, від того, чи буде Янукович зберігати демократичні свободи, відвойовані Майданом, і чи зможе він утриматися від використання адмінресурсу в правовій та економічній сферах. По-друге, від того, наскільки вдало Янукович зможе маневрувати між бізнес-інтересами представників американського та російського капіталу в енергетичній сфері. А точніше, у питаннях розробки надр на суші і на морі. По-третє, чи зможе Янукович уникнути вабливих спокус газових схем і перетворити Україну на реальний чинник забезпечення енергетичної безпеки Європи. По-четверте, чи стане Янукович тим прем'єром, який буде чуйно реагувати на пропозиції НАТО брати участь у його операціях, вести, як обіцяно, ефективну кампанію з інформування українців про альянс, дасть добро на приєднання до Плану дій щодо членства, і чи досягне уряд реальних зрушень у відносинах з Євросоюзом після вступу України до СОТ.

Ймовірно, все це можна було б виконати. Якби напруга протистояння між гілками української влади і державними інститутами не збільшувався з кожним днем. Якби представники Партії регіонів не ставили в основу особисті і вузькокорпоративні, а не державні інтереси. Якби в правлячу коаліцію з "Регіонами" не входили налаштовані антинатовськи і антиамериканськи соціалісти і комуністи. Якби під загрозою дострокових парламентських виборів Янукович не був би змушений дотримуватися передвиборних ідеологічних догм. І якби українському прем'єрові не доводилося постійно з побоюванням озиратися на Москву ...